Справа № 487/7232/13-ц
Провадження № 4-с/487/28/19
11.09.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання - Ободенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві скаргу №487/7232/13-ц ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою в якій просила про визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. у виконавчому проваджені №58170240 з примусового виконання виконавчого листа №2/487/552/14, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 24.10.2014 року відносно ОСОБА_1 , а саме: про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2019 року, про арешт коштів боржника від 23.01.2019 року, про арешт майна боржника від 23.01.2019 року, стягнення з боржника основної винагороди від 23.01.2019 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.01.2014 року, стосовно звернення стягнення на доходи, що отримує у міській лікарні №1, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.01.2014 року, стосовно звернення стягнення на доходи, що отримує у Центральному об'єднаному управлінні ПФУ м. Миколаєва.
Обґрунтовуючи вимоги зазначила, що 29.01.2019 року отримала постанови від приватного виконавця, але вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з порушенням вимог ст. 4,14-16, 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню та як наслідок відповідно є протиправними і підлягають скасуванню усі інші рішення прийняті приватним виконавцем у даному виконавчому провадженні. Так, до приватного виконавця 16.01.2019 року із заявою про відкриття виконавчого звернулось АТ «Райффайзен Банк Аваль», яке розташоване у м. Київ по вул.. Лєскова, 9, щодо стягнення з неї кредитної заборгованості в сумі 78397,42 доларів США, за виконавчим листом №2/487/552/14, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 24.10.2014 року. Проте, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва заборгованість стягнута на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль'в особі Миколаївської обласної дирекції, яке розташоване по вул.. Артилерійська, 19-а м. Миколаєва. Тобто із заявою про відкриття виконавчого провадження звернулась особа, яка не має ніякого відношення до стягувача. У зв'язку з чим, приватний виконавець відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був повернути виконавчий документ вказаній особі. Довіреність представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам чинного законодавства, тому стягувач ( його повноважна особа) не подавала приватному виконавцю заяву про примусове виконання рішення суду.
Ухвалою від 15.02.2019 року скаргу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. 14.05.2019 року представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав до суду заяву щодо розгляду скарги за відсутності їхнього представника.
15.05.2019 року приватний виконавець Куліченко Д.О. надав заперечення на скаргу просив в задоволенні скарги відмовити з посиланням на відсутність порушень вимог чинного законодавства та відсутністю порушених прав чи свобод боржника. Зазначивши, що до нього надійшла заява стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі представника за довіреністю Сапіга М.М. від 23.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження. Рішення суду було прийнято на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» . який здійснював представництво своїх інтересів під час судового розгляду через Миколаївську філію, Миколаївська обласна дирекція є відокремленим структурним підрозділом, яка діє від імені юридичної особи АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі в межах статуту. Тому постанова про відкриття виконавчого провадження винесена в межах повноважень, в порядку та спосіб передбачений чинним законодавством. Твердження боржника про неналежне засвідчення копії довіреності та про відсутність у представника повноважень для подання виконавчого листа є надуманими і спростовуються матеріалами виконавчого провадження. В при цьому боржником не зазначено жодної правової підстави та порушень вимог чинного законодавства під час винесення інших процесуальних документів (постанов) у даному виконавчому провадженні.
10.07.2019 року скаржник ОСОБА_1 надала до суду заяву про уточнення вимог скарги, в якій крім того просила визнати неправомірними дії приватного виконавця Куліченко Д.О. щодо арешту та стягнення грошових коштів із карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», на які перераховуються в якості заробітної плати міською лікарнею №1 та пенсії Центральним об'єднаним управлінням ПФУ м. Миколаєва суми заробітної плати та пенсії відповідно; зобов'язати приватного виконавця Куліченко Д.О. скасувати арешт, накладений на грошові кошти, які перераховуються на карткові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», в якості заробітної плати міською лікарнею №1 та пенсії Центральним об'єднаним управлінням ПФУ м. Миколаєва суми заробітної плати та пенсії відповідно; зобов'язати приватного виконавця Куліченко Д.О. повернути ОСОБА_1 неправомірно утримані (списані) грошові кошти, які перераховувались на карткові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», в якості заробітної плати міською лікарнею №1 та пенсії Центральним об'єднаним управлінням ПФУ м. Миколаєва.
Обґрунтовуючи вимоги зазначила, що 28.01.2019 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату , пенсію стипендію та інші доходи, яка була ним направлена за місцем її роботи до міської лікарня №1 та до Центрального об'єднаного управління ПФУ м. Миколаєва, де вона отримує пенсію, для відрахування з усіх видів доходів у відповідності до чинного законодавства в розмірі 20% до виплати загальної суми боргу. Крім того, 23.01.2019 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на всі кошти боржника. Вказана постанова надійшло до ПАТ КБ «ПриватБанк» в якому відкриті на її імя рахунки на які перераховуються її заробітна плата та пенсія, тобто накладено арешт на рахунки які мають спеціальний режим використання. Отже приватний виконавець звернув стягнення на 100% на її заробітну плату та пенсію, чим грубо порушив її права, позбавивши засобів існування. До теперішнього часу арешт Куліченко Д.О. не знятий, з посиланням на те, що вона не довела, що на вказані рахунки перераховується її заробітна плата та пенсія.
08.08.2019 року приватний виконавець Куліченко Д.О. надав заперечення на уточнену скаргу просив в задоволенні скарги відмовити з посиланням на відсутність порушень вимог чинного законодавства та відсутністю порушених прав чи свобод боржника. Зазначивши, що зі змісту уточнення до скарги вбачається, що фактично це нова скарга. Так, 23.01.2019 року ним було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, яку направлено до банківських установ, зокрема ПАТ КБ «ПриватБанк». Заявником не надано доказів, що карткові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення та такі кошти заборонено законом та така інформація з банку не надходила. У довідках міської лікарні №1 та ФПУ вказані заявником рахунки не фігурують, тому не можливо ідентифікувати походження коштів на рахунках та фактично на ці рахунки можуть надходити будь-які зарахування. Крім того, вимога щодо зняття арешту не підлягає розгляду у скарзі.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
В судове засідання старший приватний виконавець Куліченко Д.О. не з'явився, надав до суду заяву, просив розглянути скаргу за його відсутності та просив відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного:
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання.
Невід'ємність права сторони на виконання остаточного рішення суду знайшло своє відображення в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Войтенко проти України», «Жовнір проти України», «Шмалько проти України», «Ромашов проти України», «Бакай та інші проти України», «Півень проти України» тощо.
Згідно роз'яснень п. 14 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгулу судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої осадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається.
Судом встановлено, на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєві від 17.02.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,
позовні вимоги задоволенні, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором у розмірі 78397 42 доларів США, що еквівалентно 626630,58 грн. та судовий збір по 1147 грн. з кожного.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10.04.2014 року, рішення суду першої інстанції від 17.02.2014 року в частині стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в розмірі 78397,42 доларів США (еквівалент 626630,58 грн.) станом на 25.04.2013 року, з яких : 68942,94 доларів США (еквівалент 551060,92 грн.) заборгованість за кредитом, 4268,40 доларів США (еквівалентно 3417,32 грн.) заборгованість за відсотками, 5186,08 доларів США (еквівалентно 41452,34 грн.) пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків.
Отже, рішення набрало законної сили 10.04.2014 року та підлягає виконанню.
На виконання рішення, за заявою стягувача 24.10.2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2/487/552/14 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., на підставі зави представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Сапіги М.М. від 23.01.2019 року, винесено постанову 23.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП№58170240, підстав, визначених Законом України «Про виконавче провадження», щодо повернення стягувачу виконавчого документа не вбачалось.
Безпідставні посилання скаржника та невідповідність стягувача зазначеного в заяві та у виконавчому документі, у зв'язку з чим відсутні заява стягувача, оскільки рішення у справі ухвалено на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який здійснював представництво своїх інтересів під час судового розгляду через Миколаївську філію, яка має статус відокремленого підрозділу, відповідно до вимог ст. 64 ГК України.
При цьому, заява про відкриття виконавчого провадження буда подана представником АТ «Райффайзен Банк Аваль» Сапіга М.М . , який діяв на підставі довіреності №176/18-Н, яка підтверджувала його повноваження, зокрема права на подання виконавчих документів до примусового виконання, з одночасним правом Сапіги М.М. засвідчувати власним підписом копії документів. Така копія довіреності була засвідчена Менеджером з повернення проблемної заборгованості Сапігою М.М. про що останнім проставлено 18.06.2018 року особистий підпис кульковою ручкою та проставлено печатку АТ «Райффайзен Банк Аваль». Тому також безпідставні твердження скаржника про неналежне засвідчення копії довіреності та про відсутність у представника повноважень для подання до примусового виконання виконавчого документа.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. від 23.01.2019 р. на виконання вказаного виконавчого листа 2/487/552/14 звернуто стягнення на всі грошові кошти в будь якої грошової одиниці та валюті на всіх рахунка, у всіх банківських та інших фінансових установах та кошти на всіх рахунках, що будуть відкрити після винесення постанови про арешт коштів боржника та належить боржнику.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. від 23.01.2019 р. на виконання вказаного виконавчого листа 2/487/552/14 накладено арешт на майно боржника.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. від 28.01.2019 р. на виконання вказаного виконавчого листа 2/487/552/14 звернуто стягнення на доходи боржника у Центральному об'єднаному управлінні ПФУ м. Миколаєва у розмірі 20%.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. від 28.01.2019 р. на виконання вказаного виконавчого листа 2/487/552/14 звернуто стягнення на доходи боржника у міської лікарні №1 у розмірі 20%.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
В силу положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Частиною 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_1 , повинен був повідомити, що грошові кошти, на які накладено арешт, є кошти зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання.
Однак, таких повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» на адресу приватного виконавця Куліченко Д.О. не надходило.
Згідно абз.2 ч.2, п.1 ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є , зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Враховуючи вищезазначене, приватний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника.
При цьому, будь-яких доказів того, що кошти на рахунки НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 мають статус спеціального режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, зокрема на вказані рахунки надходять грошові кошти лише заробітної плати та пенсії суду не надано (міська лікарня №1 вказала інший рахунок, на який перераховується заробітна плата НОМЕР_3, а Центральне об'єднане управлінні ПФУ м. Миколаєва не повідомила номер рахунку взагалі). Крім того, згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк», в якому арештовано кошти боржника, рахунки НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 фактично можуть надходити будь-які зарахування. Крім того, з 01.06.2019 року звільнена з роботи у міській лікарні №1
Отже, приватним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідно до вимог чинного законодавства, в межах його повноважень, в порядку і спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для визнання дій приватного виконавця протиправними щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2019 року, а також визнання протиправними дії приватного виконавця щодо винесення в рамках примусового виконання виконавчого листа і постанов про арешт коштів боржника від 23.01.2019 року, про арешт майна боржника від 23.01.2019 року, стягнення з боржника основної винагороди від 23.01.2019 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.01.2014 року, стосовно звернення стягнення на доходи, що отримує у міській лікарні №1, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.01.2014 року, стосовно звернення стягнення на доходи, що отримує у Центральному об'єднаному управлінні ПФУ м. Миколаєва та їх скасування.
Відповідно до ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статі 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
За змістом статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Як стверджує скаржник ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк» зараховується пенсія, вказане твердження не було спростовано і приватним виконавцем.
Тому, з огляду на те, що кошти на рахунку скаржника, з яких він просить зняти арешт, зараховується пенсія останньої, яка є єдиним джерелом доходу, накладений арешт унеможливлює отримання будь-яких коштів пенсії та зважаючи на граничний розмір відрахувань із заробітної плати та пенсії, суд вважає вимоги заявника в цієї частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, шляхом скасування арешту з кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині надходження грошових коштів пенсії.
Що стосується вимоги про зобов'язання приватного виконавця повернути Яблонської неправомірно утримані (списані) грошові кошти, які перераховувались на карткові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», в якості заробітної плати пенсії, то в її задоволенні слід відмовити, оскільки ця вимога розглядається в порядку позовного провадження.
Керуючись ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати арешт з коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині надходження грошових коштів пенсії з Центрального об'єднаного управління ПФУ м. Миколаєва .
В іншій частині скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили через 15 днів після її проголошення та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст.354, 355 ЦПК України.
Суддя: С.В. Щербина