14 серпня 2019 року Справа № 160/5422/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці по стажу з 84 % до 90% суддівської винагороди судді на відповідній посаді на підставі заяви від 27.02.2019 року; зобов'язати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці по стажу з 84% до 90% суддівської винагороди судді на відповідній посаді на підставі заяви від 27.02.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 84 % від суддівської винагороди. Згідно довідки Першотравенського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 15.02.2019 року позивачу включено до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка - 2 роки 4 місяці 27 днів та стаж роботи у галузі права - 2 роки. Відповідно наданого розрахунку стаж судді у відставці ОСОБА_1 становить 26 років 9 місяців та 28 днів. Таким чином розмір довічного щомісячного грошового утримання повинен становити - 90 % від суддівської винагороди. На звернення позивача про перерахунок пенсії на підставі довідки та розрахунку від 15.02.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку довічного щомісячного грошового утримання виходячи з розміру - 90 % від суддівської винагороди.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проти позову заперечує. Зазначає, що законодавством, а саме Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року N 1402-УІІІ (нормою прямої дії) так і актами Кабінету Міністрів України не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання з 01.09.1968 року по 22.06.1973 року за денною формою навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка та 2 роки стажу у галузі права, як на час призначення довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до заяви від 11.09.2015 року так і при наданні заяви на перерахунок пенсії від 27.02.2019 року. Отже, управлінням призначено довічне грошове утримання заявниці на підставі рішення суду та наданих документів про стаж роботи відповідно до постанови Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України" від 25.01.2008 року № 3-1. Важає, що відсутні законодавчо встановлені підстави для здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 18.06.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.
16.07.2019 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
17.07.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначає, що з заявою про перерахунок грошового утримання вона звернулась 27.02.2019 року з довідкою та розрахунком стажу роботи і тому, відповідно до постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України» від 25.01.2008 року № 3-1 просила здійснити перерахунок на підставі заяви від 27.02.2019 року, не претендуючи на такий перерахунок з 13.08.2015 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 12.03.1993 року по 12.08.2015 року ОСОБА_1 працювала суддею Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.
15.01.2015 року ОСОБА_1 виповнилось 65 років, у зв'язку із чим Першотравенським міським судом Дніпропетровської області на виконання статті 126 Конституції України, статті 102 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" надіслано до Вищої ради юстиції пакет документів для розгляду питання щодо звільнення з посади за віком судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у зв"язку з досягнення нею 65-річного віку.
Постановою Верховної Ради України № 636-УІІІ від 16.07.2015 року про звільнення суддів, у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.
В поданні про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 7229/15-вих. від 11.09.2015 року визначено, що стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 22 роки 05 місяців та 01 день.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04/Б/70 від 13.10.2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначені довічного грошового утримання із посиланням на те, що 01.06.2015 року щомісячне довічне грошове утримання в порядку та умовах визначених ЗУ " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " від 02.03.2015 р. - не призначають .
Не погоджуючись з таким рішення позивач оскаржила його до Петропавлівського районного суд Дніпропетровської області.
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року у справі № 188/1470/15-а визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області у призначені, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці - протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про заробітну плату від 26.08.2015 року № Б-с-1452 та довідки Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2015 року № 7230, починаючи з 13.08.2015 року. Зазначене рішення набрало законної сили 14.12.2015 року.
На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_1 було призначене довічне грошове утримання у розмірі 84 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
15.02.2019 року Першотравенським районним судом Дніпропетровської області було складено розрахунок № 01-09/75 стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у якому зазначено, що всього стаж роботи становить 26 років 09 місяців 28 днів, та складається з половини строку навчання за денною формою в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка - 2 роки 04 місці 27 днів, роботи у юридичній консультації Петропавлівського району Дніпропетровської області - 2 роки, роботи суддею Першотравенського районного суду Дніпропетровської області - 22 роки 09 місяців 28 днів.
Також, Першотравенським районним судом Дніпропетровської області надано позивачу довідку від 15.02.2019 року № 01-09/71/2019 у якій зазначено, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 26 років 09 місяців 28 днів,із них :
- 2 роки стажу у галузі права з 01.01.1991 року по 31.12.1992 року на посаді завідуючої юридичної консультації Петропавлівського району Дніпропетровської області (адвоката), відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (із змінами та доповненнями), Закону України від 12.07.2018 року № 2509- VIII «Про внеесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 05 серпня 2018 року, так як на день призначення на посаду судді 12.03.1993 року діяли норми Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ;
-2 роки 4 місяці 27 днів половина строку навчання з 01.09.1968 року по 22.06.1973 року за денною формою у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка, відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який діяв на момент обрання судді безстроково (19.06.2003 року);
- 22 роки 05 місяців 01 день стаж на посаді судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з 12.03.1993 року по 12.08.2015 року.
27.02.2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої додала розрахунок від 15.02.2019 року №01-09/75 та довідку від 15.02.2019 року № 01-09/71/2019.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.03.2019 року було відмовлено позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді, оскільки указ Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» втратив чинність.
Також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.05.2019 року № 495/03.23-12 було повідомлено позивача, що при проведенні перерахунку довічного грошового утримання суддів та зарахуванні стажу за період з 01.01.1991 року по 31.12.1992 року як стажу, який дає право для призначення на посаду судді, розмір довічного грошового утримання буде розраховано відповідно до частини З статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (50% + 4%*2 = 58%). Для проведення вищезазначеного перерахунку необхідно надати до Петропавлівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) заяву про згоду на зменшення розміру довічного грошового утримання.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку грошового утримання протиправними, позивач звернулась з даним позовом до адміністративного суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
На момент звернення ОСОБА_1 з заявою щодо перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII (далі - Закон №1402).
Згідно абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
За правилами частини першої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, що діяла до 28.03.2015 року, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Зокрема, на час перебування судді на посаді, діяв Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95, частиною 2 статті 1 якого встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Аналогічні висновки щодо обрахування стажу роботи судді у відставці висловлені Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 року у справі №686/14768/17, які підлягають врахуванню судом, відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання у вищому учбовому закладі.
Щодо посилання позивача на те, що у зв'язку із набранням чинності нормою частини 2 статті 137 Закону №1402, з 05.08.2018 її стаж роботи на посаді судді після виходу у відставку змінився (збільшився на періоди роботи у сфері права, які передували даті призначення на посаду судді), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402-VIII) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Разом з тим, 05.08.2018 року, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 року № 2509-VIII, статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402-VIII) доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402-VIII) встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігаютьвиз начення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний суд, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, враховуючи внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висловили свою думку у спільному листі від 05.11.2018 р. №41783/0/9-18/2664/0/2-18/01-6757/18/9рс-1112/18/1-22433/18/02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді», відповідно до якого до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тобто застосовуються вимоги, що діяли на момент такого призначення (обрання).
При цьому, суд бере до уваги, що в період з дати обрання на посаду 12.03.1993 року до 12.08.2015 (дата відрахування позивача зі штату суду у зв'язку із виходом у відставку) діяли наступні Закони України, якими визначався стаж судді, який дає право на відставку, а саме Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII та Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
При цьому, станом на дату відрахування позивача зі штату суду(12.08.2015) діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII.
Питання стажу судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402), який набрав чинності після виходу позивача у відставку.
За приписами статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402) суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не є працюючим суддею у значенні наведеному в статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402) - не займає штатну суддівську посаду в одному з судів України та не здійснює правосуддя на професійній основі.
За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Водночас в даній справі не йдеться про пом'якшення або скасування відповідальності особи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 09.11.2018 року у справі №559/443/17, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийняті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09 лютого 1999 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Тобто, в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», чинному на момент звернення позивача з заявою, прямо передбачено зворотну дію закону у часі, зокрема, в частині обрахунку довічного утримання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто норма частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402), у зв'язку з тим, що у законі не має прямого посилання на зворотну дію закону у часі.
Слід зазначити, що відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 03.01.2019 року № 10-181/19, зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді стосується лише суддів, які здійснюють правосуддя та суддів, які звільненні із займаної посади після набрання чинності Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» тобто з 05.08.2018 року.
Позивач, не є ані працюючим суддею, ані суддею, що звільнений із займаної посади після набрання чинності Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, зокрема, з урахуванням вимог чинного законодавства, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, дає йому право отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат.
Отже, враховуючи право позивача на зарахування до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі у розмірі 2 роки 4 місяці 27 днів, такий стаж має складати 24 роки 09 місяців 28 днів (22 роки 5 місяців 01 день + 2 роки 4 місяці 27 днів), що дає право на отримання грошового утримання у розмірі 88% (84%+4%) суддівської винагороди судді на відповідній посаді.
При цьому, суд звертає увагу, що питання щодо зарахування строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі при ухваленні постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 року у справі № 188/1470/15-а про призначення позивачеві грошового утримання, не було предметом розгляду.
В свою чергу, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.03.2019 року, яким було відмовлено позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді, обґрунтовано виключно тим, що указ Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» втратив чинність.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку грошового утримання судді у відставці в частині зарахування половини строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка, а саме 2 роки 4 місяці 27 днів, та належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці по стажу з 84% до 88% суддівської винагороди судді на відповідній посаді на підставі заяви від 27.02.2019 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позива підлягає судовий збір у розмірі 384,20 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці на підставі заяви від 27.02.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці по стажу з 84% до 88% суддівської винагороди судді на відповідній посаді на підставі заяви від 27.02.2019 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 14 серпня 2019 року.
Суддя С.І. Озерянська