ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2019Справа № 910/7045/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім новий час»
до 1. Акціонерного товариства «К.Енерго»
2. Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про стягнення 718 899, 21 грн.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 21.10.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім новий час» звернулось до Акціонерного товариства «Київенерго» (яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «К.Енерго») та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення 718 899, 21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договорів постачання № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017 в частині несплати вартості поставленого товару, внаслідок чого відповідачу була нарахована основна заборгованість, пеня, інфляційні втрати та 3 % від знецінення грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 910/7045/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім новий час» залишити без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім новий час» строк для усунення недоліків позовної заяви 7 днів з дня вручення цієї ухвали.
18.06.209 року через канцелярію суду від позивач надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.08.2019 року.
11.07.2019 від другого відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач два просив відмовити в задоволенні позовних вимого в частині заявлених до ПАТ «ДТЕК Київські електромережі».
15.07.2019 від першого відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач один просив відмовити в задоволенні позовних вимого повністю.
02.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечує проти доводів, викладених у відзивах на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги.
11.09.2019 від другого відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині вимог до відповідача два.
13.09.2019 від першого відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 12.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження та призначено розгляд справи на 09.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкладено підготовче засідання на 23.09.2019.
В судовому засіданні 23.09.2019 відповідач 1 заявив клопотання щодо витребування у позивача оригіналів опису вкладення в цінний лист від 13.10.2018, стосовно чого останній зазначив, що надасть для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.10.2019.
В судовому засіданні 21.10.2019 представник позивача надав для огляду оригінал опису вкладення в цінний лист від 13.10.2018 та пояснив, що копії сертифікатів надсилались ним поштою.
Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2019 надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача один у судовому засіданні 21.10.2019 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача два також у судовому засіданні 21.10.2019 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.10.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні на час слухання матеріали справи, надані сторонами докази, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та першим відповідачем 27.12.2017 було укладено договори про постачання № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17.
Предметом вказаних договорів є обов'язок постачальника поставити покупцю товар, що зазначений в специфікації, а покупця прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з умовою п. 5.1. Договорів № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17, поставка товару здійснюється постачальником протягом 30 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем. Заявка направляється покупцем за допомогою технічних засобів зв'язку (факсом та/або електронним листом) за реквізитами постачальника з обов'язковим наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур'єрською поштою та/або поштовим відділенням зв'язку Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (УДППЗ «Укрпошта»).
За умовами п. 5.4. Договорів № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 фактичною датою поставки товару вважається дата підписання обома сторонами видаткових накладних. Товар вважається поставленим з дати підписання сторонами видаткових накладних.
Умовами п. 4.1. Договору № 1559/ДМТЗ-17 передбачено, що розрахунки за товар за цим Договором здійснюється шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 70 календарних днів з дати підписання видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору.
Згідно п. 4.1 Договорів № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 передбачено, що розрахунки за товар за цими Договорами здійснюються шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 45 календарних днів з дати підписання видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 вказаних Договорів.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до матеріалів справи, Господарським судом міста Києва установлено, що відповідно до умов укладених між сторонами Договорів, позивачем поставлено продукцію, а саме:
- за договором поставки № 1559/ДМТЗ-17 від 27.12.2017, видаткові накладні № РН-000106 від 12.02.2018, № РН-000107 від 12.02.2018 та № РН-000170 від 01.03.2018 на загальну суму 317 360, 85 грн.;
- за договором поставки № 1596/ДМТЗ-17 від 27.12.2017, видаткова накладна № РН-000124 від 20.02.2018 на суму 84 634, 82 грн.;
- за договором поставки № 1618/ДМТЗ-17 від 27.12.2017, видаткова накладна № РН-000127 від 20.02.2018 на суму 9 861, 48 грн.;
- за договором поставки № 1637/ДМТЗ-17 від 27.12.2017, видаткові накладні № РН-000123 від 20.02.2018 та № РН-000145 від 20.02.2018 на загальну суму 16 377, 27 грн.;
- за договором поставки № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017, видаткова накладна № РН-000120 від 20.02.2018 на суму 116 103, 24 грн.
Загальна вартість поставленого позивачем першому відповідачу товару за вказаними договорами поставки становить 544 337, 66 грн.
Умовами договорів сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата підписання обома сторонами видаткових накладних. Наведені вище видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов п. 4.1. договорів поставки настав строк оплати відповідачем один за поставлений товар, однак відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав, факту наявності заборгованості по договорам у загальній сумі 544 337, 66 грн. відповідач не спростував, доказів їх сплати суду не надав, у той час як розмір відповідно заявленої основної заборгованості за договорами до стягнення позивачем доведено в заявленому розмірі.
Відповідно до п. 7.1. Договорів № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договорами Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цими Договорами.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що складає 102 957, 63 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В ч. 2 ст. 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів.
Суд встановив, що договорами № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017 не встановлено сплату пені за прострочку платежу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 17 175, 77 грн. 3 % річних та 54 428, 15 грн. інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення першим відповідачем зобов'язань за Договорами, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договороми.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарський суд перевіривши розрахунки позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за порушення договорів № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017 підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 44 501, 92 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 17 175, 77 грн.
Позивач, посилаючись на ч. 4 ст. 109 ЦК України заявив вимогу про стягнення заборгованості за договорами № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17, № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017 солідарно з боржників.
Частиною 4 ст. 190 ЦК України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Виділ з ПАТ «Київенерго» окремої юридичної особи здійснений виключно на виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, виконуючи положення дорожньої карти імплементації актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄЄ) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄЄ) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури, відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії».
Так, позачерговими Загальними зборами акціонерів ПАТ «ПАТ «Київенерго», оформленими протоколом № 3/2017 від 13.11.2017 про реорганізацію ПАТ «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305), прийнято рішення про створення нового акціонерного товариства шляхом виділу з останнього. На підставі вказаного рішення, шляхом виділу з ПАТ «ПАТ «Київенерго» та передачі частини майна, прав та обов'язків, створено ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» (п. 2.2. Статуту).
Загальними зборами акціонерів ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», оформленими протоколом № 1/2017 від 22.12.2017, засновано нове акціонерне товариство ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» (код ЄДРПОУ 41946011) (далі - Товариство), створюваного в результаті виділу та затверджено Статут Товариства.
Відповідно до п. 2.3 Статуту ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» Товариство є правонаступником ПАТ «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені пунктом 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».
Пунктом 4.2. Статуту визначено, що предметом діяльності Товариства зокрема є розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, що також відображено в ЄДРПОУ, де в розділі «Види діяльності» Товариства зазначено: Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний), тобто Товариство є оператором системи розподілу електричної енергії, в розумінні ч. 56 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ринок електричної енергії», зазначено, що у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків:
- пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;
- за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж;
- за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;
- за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;
- за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;
- за зобов'язаннями, пов'язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;
- за зобов'язаннями, пов'язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов'язаннями, пов'язаними з власними або придбаними цінними паперами.
З огляду на предмет договорів та природу спірної заборгованості, ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» як оператор системи розподілу не є правонаступником в частині прав та обов'язків відповідача один за Договорами № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017.
За вказаних обставин, другий відповідач не може нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями першого відповідача за вказаними договорами поставки з підстав зазначених позивачем, а тому вимоги позивача до другого відповідача є такими, що не підлягають задоволенню.
Господарський суд міста Києва, вважає безпідставними доводи першого відповідача щодо ненастання строку оплати за спірними договорами, у зв'язку з ненаданням позивачем відповідачу сертифікатів якості на поставлений товар, оскільки відповідач підписуючи видаткові накладні з урахуванням п. 5.6. спірних договорів засвідчив факт отримання товару належної якості та у відповідності з повним пакетом документів.
З урахуванням відмови в задоволенні вимог позивача до другого відповідача як солідарного боржника, доведеності позивачем невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договорами № 1559/ДМТЗ-17, № 1596/ДМТЗ-17, № 1618/ДМТЗ-17, № 1637/ДМТЗ-17 та № 1638/ДМТЗ-17 від 27.12.2017, а останнім не спростовано доказами заборгованості, а тому з Акціонерного товариства «К.Енерго» підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім новий час» основної суми боргу за спірними договорами в сумі 544 337, 66 грн., 3 % річних в сумі 17 175, 77 грн. та інфляційних втрат в сумі 44 501, 92 грн.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 9 090, 48 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на першого відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «К.Енерго» (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім новий час» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, будинок 45, квартира 37, ідентифікаційний код 39235689) основний борг у сумі 544 337 (п'ятсот сорок чотири тисячі триста тридцять сім) грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі 44 501 (сорок чотири тисячі п'ятсот одна) грн. 92 коп., 3 % річних у сумі 17 175 (сімнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 77 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 9 090 (дев'ять тисяч дев'яносто) грн. 48 коп.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва