Справа № 523/8396/19
Провадження №2/523/3458/19
"17" жовтня 2019 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря - Шевчук М.Є.,
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в місті Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами в яких просить встановити факт її проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку АДРЕСА_1 , з 1997р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши за нею право власності на ј частину житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , ј частину земельної ділянки за той же адресою та на ј частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з вказаного вище нерухомого майна. Позивач стверджує, що вона з 1997р. по день смерті ОСОБА_4 постійно проживала з ним однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, спочатку в м. Одесі , а згодом в будинку АДРЕСА_1 . Вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, разом виховували дітей позивачки, від першого шлюбу. Втім, оформити право на спадщину вона не має можливості, так як нотаріусом у цьому їй було відмовлено, з посиланням на відсутність достатніх документів підтверджуючих їх спільне проживання. На її думку такі обставини є підставою для визнання за нею права власності на спадкову квартиру.
Позивач та її представник в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримали, просять задовольнити.
ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 , в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги визнала в повному обсязі та підтвердила, що дійсно її син, з 1997р. постійно проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю.
Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2006р., посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М., реєстровий номер 3021, ОСОБА_4 є власником ј частини будинку АДРЕСА_1 (а.с.22-24).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який було розірвано 13 лютого 1996р. (а.с.12). ОСОБА_2 також перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 та розірвала шлюб 06 травня 1997р.
Згідно свідоцтва про право власності від 21 травня 2015р. ОСОБА_4 належить на праві власності ј земельної ділянки, АДРЕСА_1 (а.с.27).
На підставі договору дарування від 24 червня 1998р., посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, Алексєєвою О . В . , реєстровий номер 10-1862, ОСОБА_4 є власником ј частини будинку АДРЕСА_2 (а.с.28).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі а/з про смерть № 8991.
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із зазначеної вище квартири.
Згідно копії спадкової справи №321/2018р. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 , як спадкоємець четвертої черги. ОСОБА_3 , спадкоємець першої черги, звернулась до нотаріуса із заявою, якою відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 .
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , матеріали спадкової справи не містять та судом не встановлено.
Відтак, судом досліджується питання про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що є наслідком можливого прийняття спадщини ОСОБА_2 , як спадкоємцем четвертої черги в силу ст.1264 ЦК України, якою встановлено, що в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За змістом частин 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як було роз'яснено у пункті 21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.
Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, надані з боку позивача, на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , доведений з огляду на таке.
Так, згідно паспорта громадянки України серії НОМЕР_2 , виданого Комінтернівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, ОСОБА_2 , зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 з 09 грудня 1978р. За вказаною адресою, з 07 серпня 2007р. також був зареєстрований ОСОБА_4 (а.с.7-10). Факт їх спільної реєстрації та проживання також підтверджується будинковою книгою (а.с.17-21).
Факт проживання позивачки з 1997р. однією сім'єю з ОСОБА_4 по день смерті останнього підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Також суд враховує пояснення ОСОБА_3 , яка є матір'ю ОСОБА_4 , яка підтвердила факт спільного проживання її сина з ОСОБА_2 з 1997р.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Отже, показання допитаних в судовому засіданні свідків, які не суперечать одне одному, підтверджують спільне проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вказують на наявність у них спільного побуту, виникнення з цього приводу взаємних прав та обов'язків, яке було засновано на систематичності.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а факт спільного проживання підлягає встановленню з 07 травня 1997р., тобто з наступного дня після реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на об'єкти нерухомості, то слід заначити наступне.
Як убачається з відповіді державного нотаріуса Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. від 05.03.2019р. №538/02-14, в зв'язку з відсутністю достатніх доказів спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім'ю, останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз'яснено її право на звернення до суду. Наявність відкритої спадкової справи до майна ОСОБА_4 , вказує на те, що ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину (ст.1269 ЦК).
Посилаючись на зазначені вище обставини позивач вважає, що позбавлена права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку, а відтак має право на захист своїх прав в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частина 1 ст.1297 ЦК України визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно з ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналізуючи вказані вище норми, слід дійти висновку, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, такі перешкоди є непереборними, які неможливо усунути не інакше, як в судовому поряду. При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
У відповідність до п.4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно або видача свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Згідно п.4.18. пункту 4 глави 10 розділу II Положення, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Отже, правовою підставою для набуття права власності на спадкове нерухоме майно є видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом.
Підстава, за якою ОСОБА_2 було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, усунуто даним рішенням суду. Відтак, вона не позбавлена права в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкові об'єкти нерухомості, в порядку спадкування за законом є передчасними, а відтак не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,76,141,259,263-265,268, 279 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з червня 1997р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_1 .
В частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повен рішення суду складено 17 жовтня 2019р.
Суддя