Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 466/4331/16
провадження № 61-30826св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2017 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 27 жовтня 2014 року він є власником земельної ділянки площею 0,0430 га, кадастровий номер 4610137500:05:003:0210, розташованої у
АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку. Отримавши всі необхідні дозвільні документи, з травня
2015 року він мав намір розпочати будівельні роботи у зв'язку з чим уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір № 21 про виконання робіт по будівництву індивідуального жилого будинку, найняв працівників для встановлення огорожі та воріт на земельній ділянці, підняття рівня землі на ділянці, замовив машини із землею та будівельну техніку. Проте, з вини відповідачів, які блокували заїзд до його земельної ділянки, був позбавлений можливості здійснити вказані роботи з будівництва жилого будинку та облаштування належної йому земельної ділянки, у зв'язку з чим поніс значні матеріальні збитки та зазнав моральних страждань.
Посилаючись на те, що незаконні дії відповідачів порушують його право на вільне користування власністю, ОСОБА_1 просив зобов'язати
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення проїзду від залізобетонного блоку, стягнути з відповідачів солідарно на його користь 232 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною останньому земельною ділянкою площею 0,0245 га, розташованою по АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0245 га, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом звільнення проїзду від залізобетонного блоку. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1
42 980 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено порушення його права на користування належною йому земельною ділянкою неправомірними діями відповідачів, чим йому завдано матеріальної шкоди у вигляді сплати штрафів за порушення умов договору про виконання будівельних робіт від 01 червня 2015 року № 21 та за порушення правил благоустрою, а також витрат за послуги екскаватора на загальну суму 42 980 грн, що підтверджено належними і допустимими доказами, понесення інших витрат позивачем не доведено. Визначаючи розмір морального відшкодування в сумі 2 000 грн, суд виходив із засад розумності й справедливості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами неправомірність дій відповідачів щодо здійснення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, унаслідок чого відсутні й підстави для задоволення вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, останній просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог статті 41 Конституції України, статей 316, 317, 321, 373 ЦК України, статті 152 ЗК України не захистив порушене право позивача, як власника земельної ділянки, узаконивши самоуправство та захоплення його приватної власності. При цьому судом взагалі не враховано надані позивачем докази на підтвердження набуття ним права власності на земельну ділянку, якою він позбавлений можливості вільно користуватися через неправомірність дій відповідачів, чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У запереченні, поданому 17 серпня 2017 року на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять касаційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.
Заперечення мотивоване тим, що касаційна скарга позивача є безпідставною, а рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, надано об'єктивну оцінку фактичним обставинам справи, поясненням сторін та письмовим доказам, унаслідок чого скасовано незаконне рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній вище справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2017 року, витребувано справу № 466/4331/16 з Шевченківського районного суду м. Львова.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 травня 2018 року справу передана до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0245 га, кадастровий номер 4610137500:05:003:0210, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 жовтня 2014 року.
Маючи намір здійснити будівництво жилого будинку на належній йому на праві власності земельній ділянці, ОСОБА_1 01 червня 2015 року уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір про виконання будівельних робіт № 21, згідно з пунктом 1.2 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе роботи по будівництву жилого будинку відповідно до затвердженого проекту на земельній ділянці, що розташована по
АДРЕСА_1 .
Пунктом 6.5 цього договору передбачено, що у випадку, якщо відбувся недопуск до будівельного майданчика або перешкоджання проведенню підрядником будівельних робіт з вини замовника або з вини третіх осіб, що призвело до вимушеного простою будівельної техніки та працівників, підрядник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, відмовитись від подальшого виконання даного договору, а замовник зобов'язується сплатити підряднику одноразово штраф.
З метою здійснення будівельних робіт, позивач також замовив машини із землею для підняття рівня землі на ділянці, залучив додаткову будівельну техніку, а саме: екскаватор та грейдер, вантажні машини та працівників.
Телеграмою, адресованою Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,від 21 серпня 2015 року № 10968, ОСОБА_1 повідомив правоохоронні органи про блокування сусідами проїзду до належної йому земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 .
З відповіді Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 08 вересня 2015 року №16/13-10586 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до районного відділу з приводу блокування заїзду на його земельну ділянку мешканцями будинків по АДРЕСА_1 громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Вказана заява ОСОБА_1 була розглянута працівниками сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та факти, які були наведені у зверненні, знайшли своє підтвердження, з вказаними особами було проведено профілактичну бесіду про недопущення з боку перелічених вище осіб в майбутньому вчинення протиправної поведінки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2016 року, у задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від
19 червня 2014 року № 3563 відмовлено. Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 погоджено влаштування заїзду до його земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зазначений заїзд до його земельної ділянки проходить по земельній ділянці площею 0,0967 га та що до даної ділянки, здійснена підсипка твердого бою для забезпечення під'їзду автотранспорту.
Постановою адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 30 липня 2015 року № 118 на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 340 грн за порушення правил благоустрою територій населених пунктів, а саме скидання ґрунту, що сталося унаслідок недопуску машин із землею до його земельної ділянки відповідачами шляхом блокування проїзду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 41 Конституції Українита пункту другого частини першої статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право фізичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За положеннями статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з нормами статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК Українивласник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Стаття 375 ЦК Українинадає право власникові земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно зі статтею 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Виходячи зі змісту вказаних статей, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої та другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1166 ЦК Українивизначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною другою цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено порушення його права на користування належною йому земельною ділянкою неправомірними діями відповідачів, які блокували проїзд до вказаної земельної ділянки й перешкоджали власнику вільно нею користуватися, що є порушенням прав власності та підлягає захисту відповідно до вимог частини другої статті 386, статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України.
З урахуванням встановлених у справі обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачу матеріальної шкоди у документально підтвердженому розмірі, який відповідачами не спростовано, та моральної шкоди, яка виразилась в негативних емоціях та переживаннях з приводу неможливості користуватися власністю, розмір якої судом визначено з урахуванням принципів розумності та справедливості.
Апеляційний суд, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, не врахував наведених положень закону та скасував судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, належним чином встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно статті 413 ЦПК Українисуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2017 року скасувати.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 рокузалишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило