Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 639/4840/16-ц
провадження № 61-32111св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач)- публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»,
відповідач 1 - ОСОБА_1 ,
відповідач 2 (позивач)- ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2016 року у складі судді Труханович В. В. та рішення апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 22 вересня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 281, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 38 2580 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 13% річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 25 квітня 2016 року загальна сума заборгованості становить 725 474,94 грн, і у зв'язку з чим у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 725 474,94 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом надання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві, з наданням всіх повноважень продавця та стягнути з відповідача судові витрати.
02 серпня 2016 року ОСОБА_2 як третя особа звернулась до суду із позовом до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , в якому просила суд визнати недійсним договір іпотеки, оскільки предмет іпотеки є спільним майном подружжя, а вона згоди на укладання договору іпотеки не надавала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 грудня 2016 року позов вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 281 від 22 вересня 2006 року в розмірі 725 474,94 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями № АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності: 1/2 частини - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т. В. 12 вересня 2006 року, реєстровий № 2250; 1/2 частини - ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2015 року, № 639/10707/14-ц, шляхом надання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві, з наданням всіх повноважень продавця, за початковою ціною 227 250,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 грудня 2016 року виправлено описку у другому абзаці вступної та резолютивної частини рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 грудня 2016 року, та вказано власників предмета іпотеки, як «належить на праві спільної часткової власності: 1/2 частина - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т. В. 12 вересня 2006 року, реєстровий № 2250; 1/2 частини - ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2015 року, №639/10707/14-ц».
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 грудня 2016 року змінено, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 281 від 22 вересня 2006 року в розмірі 725 474,94 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями № АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності: 1/2 частина - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т. В. 12 вересня 2006 року, реєстровий № 2250; 1/2 частина - ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2015 року, №639/10707/14-ц, шляхом надання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві, з наданням всіх повноважень продавця, за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна за початковою ціною 227 250,00 грн.
У іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 грудня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором узгоджується з вимогами статей 38 і 39 Закону України «Про іпотеку».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним не оскаржено у касаційному порядку, тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували вимоги статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та дійшли помилкового висновку про визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки. Крім того, суди звернувши стягнення на предмет іпотеки змінили спосіб виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке знаходиться на виконанні у Жовтневому відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
30 травня 2018 року справу № 639/4840/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу № 639/4840/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 22 вересня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №281.
Згідно пунктів 1.1, 1.2, 1.3 вказаного кредитного договору, банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 38 250 доларів США для придбання нерухомого майна терміном по 22 вересня 2016 року, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 281 від 22 вересня 2006 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т. В. 22 вересня 2006 року, зареєстровано в реєстрі за № 2256.
Предметом іпотеки за даним договором є житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В. 22.09.2006 року за реєстровим №2250.
Пунктом 1.5 Іпотечного договору вартість предмета іпотеки була узгоджена сторонами та визначена договором у розмірі 227 250,00 грн.
Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано 22 вересня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т. В., реєстровий № 2257.
Житловий будинок АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року №639/4004/14-ц, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року, шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 відновлено на дошлюбне « ОСОБА_2 ».
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2015 року у справі № 639/10707/14-ц житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як спільне майно подружжя, набуте під час шлюбу, та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку, й за ОСОБА_1 також на 1/2 частини. Рішення набрало законної сили 08 червня 2015 року.
22 вересня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В. посвідчено згоду ОСОБА_2 своєму чоловіку ОСОБА_1 на укладання договору іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 7.1 іпотечного договору № 281 від 22 вересня 2006 року, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, в цілому або в тій чи іншій частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а випадку його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Способи звернення стягнення на предмет іпотеки встановлені пунктом 7.4 Іпотечного договору, зокрема передбачено такий спосіб, як продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 7.5 вищевказаного договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах пункту 7.4 цього договору.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року №639/7853/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №281 від 22 вересня 2006 року в сумі 577 038,96 грн. Рішення набрало законної сили 01 грудня 2015 року, однак виконано не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
За змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41 зазначеного закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 зазначеного закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону України «Про іпотеку», не передбачили.
Наведені вище висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суди першої та апеляційної інстанцій установивши, що способи звернення стягнення на предмет іпотеки встановлені пунктом 7.4 Іпотечного договору передбачали такий спосіб, як продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статті 38 Закону України «Про іпотеку» дійшли помилкового висновку про те, що такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки має відбуватись у судовому порядку.
У справі, яка є предметом розгляду позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, а суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», що регулюють спірні правовідносини, та безпідставно задовольнили вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку», встановивши, що сторони передбачили у договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом надання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві, з наданням всіх повноважень продавця.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило