Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 730/ 125/16-ц
провадження № 61-8138св18
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2016 року у складі судді Страшного О. М. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2016 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Лакізи Г. П., Позігуна М. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 34 146,43 грн завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) збитків.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 03 травня 2014 року в районі 80-го кілометра автомобільної дороги Кіпті-Глухів-Бачевськ з вини водія ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем марки «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну дистанцію та здійснив зіткнення з трактором марки «Т-150», який буксирував підвіску, після чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «ВАЗ-2110», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача, внаслідок чого його автомобіль зазнав механічних пошкоджень.
Ураховуючи наведене ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Борзнянський районний суд Чернігівської області рішенням від 04 березня 2016 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 146,43 грн, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків та 551,20 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шкода, заподіяна позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля в ДТП, яка мала місце 03 травня 2014 року в районі 80-го кілометра автомобільної дороги Кіпті-Глухів-Бачевськ повинна бути відшкодована ОСОБА_2 . Посилання відповідача на те, що, заподіяну ним шкоду повинна відшкодовувати ТДВ СК «Наста», де відповідач мав застраховану цивільно-правову відповідальність, є безпідставними, оскільки наявність полісу обов'язкового страхування не звільняє винуватця ДТП від зобов'язань з відшкодування заподіяної ним шкоди в повному обсязі, про що в своїй правовій позиції вказав Верховний суд України по справі за № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 16 травня 2016 року рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2016 року залишив без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до статей 11, 12, 22, 23, 599, 1166 - 1168 ЦК України право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. При цьому Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає право потерпілому одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. Хоча судом першої інстанції і не було залучено до участі у справі водія трактора Т-150 ОСОБА_3 , який був учасником ДТП, та власника трактора СТОВ «Батьківщина», а також ТДВ СК «Наста», це не призвело до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 05 червня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню, оскільки при їх прийнятті судами порушено/неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статей 1187, 1188, 1194 ЦК України, статей 22, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власниківназемних транспортних засобів», а також порушено норми процесуального права.
Оскаржувані рішення прийняті судами без залучення до справи належних відповідачів та з ігноруванням обставин страхування цивільної відповідальності відповідача, що вказує на неповноту з'ясування судами усіх обставин, що мають значення для розгляду.
ОСОБА_2 на момент ДТП мав застраховану цивільно-правову відповідальність, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6220206 з терміном дії з 01 листопада 2013 року до 30 жовтня 2014 року, виданим ТДВ СК «Наста».
Відповідач виконав усі вимоги чинного законодавства, пов'язані з настанням страхового випадку, а саме: надав позивачу необхідну інформацію про себе, назву та місцезнаходження страховика, у якого було застраховано його цивільно-правову відповідальність, та відомості про свій страховий поліс; направив до страхової компанії та до МТСБУ повідомлення про ДТП (копія повідомлень та докази їх надсилання містяться в матеріалах справи).
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, має дослідити всі надані сторонами докази щодо обґрунтування обставини, які підтверджують або спростовують факт заподіяння шкоди, розмір останньої, наявність протиправної поведінки, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та ступінь вини кожного володільця джерела підвищеної небезпеки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Борзнянського районного суду Чернігівської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах Є Верховний Суд.
09 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 травня 2014 року о 21 год. 40 хв. на 80 км авто-дороги Кіпті-Глухів-Бачівськ Всеволодський О . І. керуючи автомобілем Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну дистанцію та здійснив зіткнення з трактором Т-150, який буксирував підвіску, після чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-2110, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.
Враховуючи, що пасажири автомобілів не отримали тілесних ушкоджень, причиною ДТП стало в тому числі і те, що трактор Т-150 буксируючи підвіску рухався із виключеними габаритними вогнями, Брянківський міський суд Луганської області постановою від 19 червня 2014 року звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю правопорушення та оголосив йому усне зауваження.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_2 , від 30 травня 2014 року вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, станом на 30 травня 2014 року, в результаті його пошкодження в ДТП 03 травня 2014 року, становить 28 519,68 грн. Вартість відновлюваного ремонту зазначеного автомобіля становить 33 146,43 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих
процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована.
Верховний Суд не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначила, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Матеріали справи містять поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 жовтня 2013 року № АС/6220206, згідно з яким цивільно правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в ТДВ СК «НАСТА», з установленим лімітом за шкоду, заподіяну майну 50 000 грн (а. с. 41).
06 травня 2014 року ОСОБА_2 повідомив свою страхову компанію про ДТП, яке сталося 03 травня 2014 року (а. с. 43-47)
Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги відповідача про те, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на його страховика ТДВ СК «НАСТА», є обґрунтованими.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Однак суд першої інстанції в порушення вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не роз'яснив позивачу право заявити клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, і не попередив його про наслідки вчинення або невчинення цієї процесуальної дії.
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про те, що оскаржувані рішення прийняті судами без залучення до справи належних відповідачів та з ігноруванням обставин страхування цивільної відповідальності відповідача, що вказує на неповноту з'ясування судами усіх обставин, що мають значення для розгляду справи.
Вирішуючи спір, суди у порушення статей 212-214, 303, 315 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) не визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, що їх регулюють, не встановили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та дійшли передчасних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Оскільки вищенаведені порушення норм процесуального права допущені судами першої та апеляційної інстанцій, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості усунути такі порушення, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило