Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 285/1711/16-ц
провадження № 61-17630св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Максимчука Володимира Миколайовича на рішення апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Гансецької І. А., Микитюк Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання недійсним кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 15 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було здійснено пропозицію (оферту) № 002-28089-151012 ПАТ «Дельта Банк» укласти кредитний договір на умовах, визначених у цій пропозиції та відповідно до Правил надання послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів Банку
18 липня 2012 року і тарифів банку, які є невід'ємною частиною пропозиції.
20 березня 2013 року згідно з протоколом № 14 рішенням Ради Директорів
АТ «Дельта Банк» були затверджені нові правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк».
При укладенні вищевказаного кредитного договору порушені права
ОСОБА_1 , зокрема, як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про третейські суди», Закону України «Про захист персональних даних».
Зміст кредитного договору суперечить положенням частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачі», оскільки перед підписанням цієї угоди банк не надав в повному обсязі інформацію про умови кредитування, а саме щодо: існуючих форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними; типу процентної ставки; орієнтовної сукупної вартості кредиту й вартості послуг з оформлення кредитного договору; строку, на який кредит може бути отриманий; варіантів повернення кредиту та його умов; необхідності здійснення оцінки майна; податкового режиму сплати відсотків; позитивних і негативних аспектів пропонованих схем кредитування.
Банк не надав зазначену інформацію ні у письмовому вигляді, ні в усній формі. Також їй не були надані правила банківського обслуговування.
Вказане, на думку позивачки, свідчить про те, що банк, скориставшись її необізнаністю, грубо порушив вимоги законодавства.
Спірний договір містить положення про те, що банк нараховує плату за обслуговування кредитної заборгованості, що не узгоджується з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 3.6 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року за № 168.
Банк неправомірно включив до спірного договору умови щодо здійснення страхових платежів на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», оскільки прямий обов'язок щодо такого страхування законодавством не встановлено.
ОСОБА_1 стверджує, що умова кредитного договору про третейське застереження, не відповідає положенням пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».
Позбавлення права позивачки відкликати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням Закону України «Про захист персональних даних».
ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір від 15 жовтня
2012 року № 002-28089-151012, укладений між нею та ПАТ «Дельта Банк».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано безпідставністю заявлених позовних вимог.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано недійсними умови кредитного договору від 15 жовтня 2012 року
№ 002-28089-151012, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, починаючи із сьомого місяця користування кредитом, у розмірі 1,40 % на місяць, а також в частині передачі спору на розгляд Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Визнаючи недійсними умови кредитного договору від 15 жовтня 2012 року
№ 002-28089-151012 в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, починаючи із сьомого місяця користування кредитом, у розмірі 1,40 % на місяць, апеляційний суд виходив із того, що дана умова не відповідає вимогам частини п'ятої статті 11, частинам першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» а також пункту 3.6 Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10 травня 2017 року № 168.
Визнаючи недійсними умови кредитного договору від 15 жовтня 2012 року
№ 002-28089-151012 в частині передачі спору на розгляд Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», апеляційний суд виходив із того, що на час укладення кредитного договору законодавством не передбачалася можливість передачі спору щодо захисту прав споживачів на розгляд третейського суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, апеляційний суд виходив із безпідставності заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 квітня 2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» - Максимчук В. М. через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від
20 березня 2017 року, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що уклавши договір, сторони діяли за принципом свободи договору, який реалізовано сторонами під час його укладення та виконання та не вступає в суперечність із законодавством України.
Апеляційний суд необґрунтовано та безпідставно дійшов висновку, що комісія передбачена умовами договору є платою, яку позичальник здійснює на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку, та умови договору, які передбачають обов'язок позичальника по сплаті комісії, є такими, що не відповідають пункту 3.6 постанови НБУ від 10 травня 2007 року № 168.
Умови договору про стягнення поряд з відсотками щомісячної комісії за користування кредитом не суперечать вимогам чинного законодавства.
Позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки спірний договір укладено 15 жовтня 2012 року, а з позовом до суду позивачка звернулась лише у 2016 році.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.
У червні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 616/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-17630св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегія суддів частково приймає аргументи наведені у касаційній скарзі з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно зі статтею 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що рішенням апеляційної інстанцій у цій справі порушено принцип рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» до суду першої інстанції були заявлені клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 37-38, 41).
Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України, у редакції, що була чинною на час розгляду справи апеляційним судом, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 303 ЦПК України, у редакції, що була чинною на час розгляду справи апеляційним судом, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (стаття 309 ЦПК України у відповідній редакції).
Колегія суддів вважає, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд будь-яких висновків щодо позовної давності не зробив, незважаючи на те, що на застосування позовної давності наполягав відповідач, подавши відповідні клопотання.
Відтак, суд апеляційної інстанції, посилаючись на межі апеляційного перегляду, безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, та не врахував і не надав оцінки заявленим відповідачем клопотанням про застосування строків позовної давності, що є істотним порушенням ідеї справедливого судового розгляду, яка передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги:
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема для продовження розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з'ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення.
За таких обставин апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, не перевірив належним чином доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності, про застосування кого заявлено відповідачем, допустив порушення норм процесуального права, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Максимчука Володимира Миколайовича задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило