Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 2-7753/07
провадження № 61-353св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
правонаступник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Черевка П. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М. від 28 листопада 2018 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, посилаючись на те, що 10 травня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу 61/360 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , на виконання якого позивач передав відповідачу попередньо оговорену суму в рахунок вартості домоволодіння, а відповідач передала позивачу зазначене домоволодіння у власність. На теперішній час позивач має намір нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, однак відповідач ухиляється від цього, посилаючись на тяжкий стан здоров'я, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із указаним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу 61/360 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеним 10 травня 2007 року між ОСОБА_2 (продавець), з одного боку та ОСОБА_1 (покупець), з іншого боку - дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 61/360 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , які складаються з приміщень 3-7, А-3-8, А-3-9, а також літ. «В».
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 61/360 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , послався на частину другу статті 220 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, суд може визнати такий договір дійсним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час вчинення спірного правочину, момент вчинення такого договору пов'язувався з його державною реєстрацією, тому він не є укладеним й не створює прав та обов'язків для сторін.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у 2007 році ОСОБА_2 приймала особисту участь у розгляді даної справи, визнала позовні вимоги в повному обсязі, передала позивачу у власність домоволодіння та протягом наступних 9 років, до моменту своєї смерті не вважала за необхідне оскаржувати рішення місцевого суду. Тому процесуальний строк на оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року, який сплив для ОСОБА_2 , є таким, що сплив і для ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 лише у 2017 році. Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, не повідомивши про його дату, час і місце судового засідання, що є обов'язковою умовою для скасування судового рішення.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , якому просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що доводи позивача щодо пропущення правонаступником відповідача строку на апеляційне оскарження з підстав особистої участі відповідача у розгляді справи, визнання нею позовних вимог у повному обсязі в суді першої інстанції та не оскарження рішення суду за своє життя спростовуються тим, що розгляд справи судом першої інстанції носив формальний характер. Крім того, тягар негативних наслідків помилок, допущених під час судового розгляду має нести сам позивач, який своєю процесуальною поведінкою не у повній мірі забезпечив та не упередив настання несприятливих для нього наслідків у вигляді розгляду справи судом апеляційної інстанції за його відсутності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 2-7753/07 з Малиновського районного суду м. Одеси.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 10 травня 2007 року між ОСОБА_2 , з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, було укладено договір купівлі-продажу 61/360 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , на виконання якого позивач передав відповідачу обговорену заздалегідь грошову суму в рахунок вартості домоволодіння, а відповідач передала позивачу домоволодіння у власність.
61/360 частин вищевказаного домоволодіння належало ОСОБА_2 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2005 року.
Відповідно до технічного паспорту до складу 61/360 частин домоволодіння АДРЕСА_1 входять наступні приміщення: А-3-1 , А -3-2, А-3-3, А-3-4, А-3-5, А-3-6, А-3-7, А-3-8, А-3-9, а також гараж літ. «Б».
Як убачається з договору купівлі-продажу від 10 травня 2007 року передача об'єкта продажу виконується одночасно з підписанням договору, грошову суму в рахунок власності домоволодіння продавець отримав від покупця до підписання договору.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, сторонами у справі та за договором купівлі-продажу, який просив визнати дійсним позивач, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У 2016 році ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, яку прийняла ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Відповідно до статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційний суд, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року, не звернув уваги на те, що процесуальний строк на оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року, який сплив для ОСОБА_2 , є таким, що сплив і для ОСОБА_3 Не вирішивши питання про поновлення пропуску такого сроку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , як правонаступника відповідача, дійшов передчасного висновку про можливість перегляду судового рішення за вказаною апеляційною скаргою.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Разом із тим, у касаційній скарзі позивач указував на неналежне повідомлення його про розгляд справи, що позбавило його права на участь у судовому засіданні та можливості надання пояснень з приводу доводів апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції 28 листопада 2018 року була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, відповідно до статей 128-130 ЦПК України.
За таких обставин доводи касаційної скарги позивача про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Таким чином, неналежне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимог статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
За таких обставин оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун