Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №308/8967/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.)
у справі №308/8967/16
за позовом ОСОБА_1
до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про призначення пенсії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просила:
- визнати протиправними дії та скасувати протокольне рішення № 34 від 03 серпня 2016 року Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, починаючи з 15 липня 2016 року.
2. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2016 адміністративний позов задоволено.
3. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.07.2017 позов задоволено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач працює в органах прокуратури з 11.07.2000, з 14.01.2016 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області.
7. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт, що період половини строку навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі Київському технікумі готельного господарства на денній формі навчання факультету «Правознавство» з 01.09.1987 по 01.07.1989, що становить 11 місяців, та період роботи на посаді секретаря Бершадського та Жмеринського районних судів Вінницької області з 23.08.1989 по 20.03.1995 , що складає 5 років 6 місяців 27 дні, відноситься до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.
8. З урахуванням зазначеного судового рішення, станом на 15.07.2016 загальний стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури складав 22 роки 6 місяців 3 дні, у тому числі 16 років 6 днів на посаді прокурора.
9. 15.07.2016 ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
10. Згідно вкладки № 50 до протоколу № 34 від 03.08.2016 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також відсутністю норм щодо права на призначення спеціальних пенсій.
11. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст та обсяг соціальних гарантій, які досягнуті працівниками прокуратури, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач звернулася до пенсійного органу 15.07.2016, то відповідно для призначення пенсії їй необхідно було мати 22 роки 6 місяців стажу роботи. Так як у позивача стаж роботи, що зараховується до вислуги років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, що дає право на пенсію лише 16 років 06 днів, то законних підстав для призначення пенсії за вислугу років у відповідача не було.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує її право на призначення пенсії, набуте під час роботи в органах прокуратури.
15. Відповідач відзиву на касаційну скаргу до суду не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
17. На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
18. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
19. Судами встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії в червні 2016 року.
20. Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 22 роки 6 місяців; б) стаж на посадах прокурорів - 12 років 6 місяців.
21. Поряд з цим, зі змісту позовної заяви убачається, що позивач просила суд зобов'язати відповідача призначити їй пенсію згідно з ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII у редакції, яка діяла до 01.10.2011, відповідно до якої пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
22. Суд першої інстанції, задовольняючи позов повністю, зазначив, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що у позивача стаж роботи, що зараховується до вислуги років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, складає лише 16 років 06 днів, а тому законних підстав для призначення пенсії за вислугу років у відповідача не було
24. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у своїх рішеннях (постанови від 10.10.2019 у справі №554/5582/17, від 27.02.2019 у справі №415/2185/17) викладено правовий висновок, що якщо у період дії ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції, яка діяла до 01.10.2011, у особи не виникло права на призначення пенсії, то внесенні до зазначеної статті зміни щодо збільшення необхідного для призначення пенсії стажу не є звуженням прав такої особи.
25. У даній справі очевидним є факт, що станом на 30.09.2011 у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.
26. Поряд з цим ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не встановлено обставини, чи відповідає стаж позивача вимогам ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, яку слід застосувати до спірних правовідносин з огляду на час звернення позивача до пенсійного органу за призначенням пенсії.
27. Вимоги до стажу, який зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, визначено частиною шостою зазначеної статті.
28. Відповідно до ст. 159 КАС України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
31. На переконання колегії суддів, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено ряд обставин, які мають визначальне значення для вирішення даного спору.
32. Колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки постановлені без з'ясування всіх обставин в адміністративній справі.
33. Протилежні висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності/відсутності у позивача права на призначення пенсії є передчасним, оскільки суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII, а суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наявність/відсутність у позивача вислуги років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
34. За змістом ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
35. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
36. Судам при новому розгляді необхідно дослідити обставини, зазначені в розділі V даного рішення, та на підставі додатково встановлених фактів прийняти законне та обґрунтоване рішення.
37. Оскільки Верховним судом спір по суті не вирішено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 353 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 27.07.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 у справі №308/8967/16 - скасувати.
3. Справу №308/8967/16 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про призначення пенсії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб