Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №823/1309/18
адміністративне провадження №К/9901/2797/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року (суддя Гаращенко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року (судді Губська Л.В., Епель О.В., Степанюка А.Г.) у справі № 823/1309/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2018 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (і - ГУНП в Черкаській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02 березня 2018 року № 80 о/с (по особовому складі) в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 (через скорочення штатів або проведення організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» з посади начальника сектору Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з 02 березня 2018 року;
- поновити позивача з 02 березня 2018 року на службі в Національній поліції на посаді начальника сектору Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області;
- стягнути з ГУНП в Черкаській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 02 березня 2018 року по час ухвалення рішення суду.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді начальника сектору Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, статті 40 Кодексу законів про працю України, якою заборонено звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Приймаючи вказані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач та його представник повторно не прибули в підготовче засідання, не подали доказів поважності своєї неявки та заяву про розгляд справи за їх відсутності. Тому, врахувавши особливість вказаної категорії справ і думку представника ГУНП в Черкаській області щодо можливості розгляду справи по суті, суди дійшли висновку про наявність підстав для застосування наслідків повторної неявки позивача в підготовче засідання, передбачених частиною п'ятою статті 205 та пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без урахування обставин, які свідчили про поважність причин неявки позивача та його представника в підготовче засідання. Зокрема, скаржник вказує, що 27 вересня 2018 року його представник не зміг прийняти участь у розгляді справи у зв'язку із зайнятістю в іншій справі в якості захисника обвинуваченого. Повістку на 09 жовтня 2018 року позивач не отримував і 05 жовтня 2018 року не повідомлявся телефоном про дату, час і місце проведення судового засідання. При цьому, 06 жовтня 2018 року направив до суду телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, що підтверджується медичною довідкою. Тобто, позивач повідомляв суд першої інстанції про поважність причин його неявки в підготовче засідання. Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції був вправі розглянути справу за його відсутності, оскільки явку позивача суд не визнавав обов'язковою.
Відповідач - ГУНП в Черкаській області не скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
12 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 709/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з наступного.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Передбачене статтею 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України обумовлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З конструкції наведених норм процесуального закону слідує, що серед підстав для застосування передбаченого цими статтями наслідку виокремлено як альтернативні: неявка позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення позивачем про причини неявки в судове засідання.
Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 07 травня 2018 року.
07 травня 2018 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, змінено розгляд справи по суті на підготовче провадження та ухвалою від 07 травня 2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, а підготовче засідання призначено на 04 липня 2018 року.
У підготовчих засіданнях 04, 19, 23 липня та 02 серпня 2018 року оголошувалися перерви.
У підготовче засідання 27 вересня 2018 року позивач та його представник не з'явилися. Водночас, 26 вересня 2018 року представник позивача подав до суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку з його зайнятістю в інших судових процесах, при цьому, просив не призначати судові засідання на 28 вересня 2018 року, з 01 по 05 жовтня, 10 та 11 жовтня, а також з 15 по 30 жовтня 2018 року. Будь-яких доказів до поданого клопотання представник позивача не додав.
Суд першої інстанції, на підставі вказаного клопотання, ухвалою від 27 вересня 2018 року відклав підготовче засідання у справі на 09 жовтня 2018 року. Копію цієї ухвали позивач отримав 03 жовтня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1803102908634.
Крім цього, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання позивач повідомлений телефонограмою від 05 жовтня 2018 року за телефонним номером НОМЕР_1 , вказаним у позовній заяві.
08 жовтня 2018 року до суду першої інстанції надійшло електронне повідомлення від 06 жовтня 2018 року № 3 з установи зв'язку від ОСОБА_1 , відповідно до якого останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою, зайнятістю захисника та просив не призначати засідання з 09 по 31 жовтня 2018 року, з 05 по 12 листопада 2018 року.
Доказів поважності своєї відсутності в підготовчому засіданні ні позивач, ні його представник не надали.
З огляду на те, що позивач та його представник належним чином повідомлялися про розгляд справи, однак повторно не прибули у підготовче засідання, не подавши докази поважності своєї неявки, а також заяви про розгляд справи за їх відсутності, Черкаський окружний адміністративний суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків повторної неявки позивача в підготовче засідання суду.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище обставини є достатньою підставою для застосування наслідків, передбачених статтями 205, 240 КАС України.
Водночас, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:
а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
в) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Отже, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд, на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з'ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Зі змісту ухвали від 09 жовтня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду видно та відображено в протоколі судового засідання, що Черкаським окружним адміністративним судом досліджувалося питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, і суд дійшов висновку, що присутність ОСОБА_1 при розгляді даної справи є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом. Більш того, предметом спору у справі є відносини публічної служби, що, враховуючи характер спірних правовідносин та обставину звільнення позивача зі служби, передбачає необхідність надання особистих пояснень з метою встановлення усіх фактичних обставин у справі.
Крім того, суд з'ясував думку представника відповідача щодо можливості розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів за відсутності позивача. Представник ГУНП в Черкаській області не наполягав на розгляді справи по суті та не заперечив проти залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що причини поважності його неявки в підготовче засідання 09 жовтня 2018 підтверджуються медичною довідкою, оскільки як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції вказану довідку не надано.
Також матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про те, що 03 жовтня 2018 року ні він, ні його дружина судову повістку не отримували. При цьому, довідку місцевої установи поштового зв'язку, яка, за твердженням позивача, підтверджує вказані обставини, останнім до суду не надано.
Суд вважає необґрунтованими твердження скаржника про поважність причин неявки до суду його представника 27 вересня 2018 року, оскільки докази зайнятості представника в іншому судовому процесі не були долучені до клопотання про відкладення розгляду справи.
У той же час, Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Відтак, Суд не може надавати правову оцінку та досліджувати докази, подані позивачем до суду касаційної інстанції.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення є правильними та відповідають нормам процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.
На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду