Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 753/2093/16
провадження № 61-21394св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараш А.А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Київтранспарксервіс-1»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Київтранспарксервіс-1» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Київтранспарксервіс-1» ПАТ ХК «Київміськбуд» (далі - ДП «Київтранспарксервіс-1») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна, і з урахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй на праві власності належить автомобіль «Фольксваген Бора» 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається в гаражному боксі № НОМЕР_2 на території Гаражного кооперативу ДП «Київтранспраксервіс -1».
Вказаний автомобіль в період з липня 2014 року по квітень 2015 року позивачкою не експлуатувався та знаходився у вказаному вище боксі гаражного кооперативу.
Коли, 15 квітня 2015 року позивачка прийшла до гаражного боксу, вона виявила, що належний їй автомобіль пошкоджено, а саме пошкоджено лакофарбове покриття, лобове скло і фари. По факту пошкодження автомобіля була проведена перевірка та висновком Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві встановлено, що відповідні пошкодження відбулись внаслідок залиття гаражного боксу. Відповідальним за залиття позивачка вважає саме відповідача, оскільки вважає, що потрапляння води до гаражного боксу відбулось із даху гаражного кооперативу внаслідок значної кількості опадів, які були в період, коли автомобіль не експлуатувався, оскільки дах кооперативу знаходився в аварійному стані.
Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився відшкодовувати завдану позивачці шкоду, позивачка звернулась з вказаним позовом до суду і остаточно просила стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 39 311,56 грн, витрати понесені на виготовлення звіту в розмірі 850 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, судові витрати в сумі 11560 грн та понесені витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка не довела суду причинного зв'язку між фактом залиття, діями відповідача та завданою шкодою та не надали доказів вини відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2017 році ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , та витребувано матеріали цивільної справи № 753/2093/16 із Дарницького районного суду м. Києва.
Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 509, 1166, 1167 ЦК України, та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, суди не врахували, що: відповідно до висновку зробленого у постанові Верховного суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 відсутність письмового договору не є перешкодою для виконання сторонами відповідних зобов'язань, і тому не укладення письмового договору щодо компенсації витрат на утримання гаражного боксу № НОМЕР_2 , не є підставою для ухилення відповідача від обов'язку з належного утримання багатоповерхового гаражу та його комунікацій, що передбачено Розділом І договору про компенсацію витрат на утримання гаражного боксу саме на відповідача.
Тобто, належне утримання відповідачем багатоповерхового гаражу ніяким чином не залежить від факту наявності у нього підписаного з позивачем письмового договору.
Крім того, позивачка вказувала, що факт завдання фізичній особі майнової та моральної шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Зазначене зобов'язання (позадоговірне, делікатне) виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду.
Також суди грубо порушили процедуру оцінки доказів, зокрема, залишили поза увагою докази, які свідчать про невідповідність висновків суду обставинам справи, так, залиття гаражного боксу № НОМЕР_2 , яке достовірно встановлено, взаємопов'язано з ремонтом покрівлі гаражного комплексу, саме над гаражним боксом № НОМЕР_2 , оскільки саме, через пошкоджену покрівлю гаражного комплексу над гаражним боксом № НОМЕР_3 , який розташований над гаражним боксом позивачки, вода потрапила на стелю гаражного боксу № НОМЕР_2 та спричинила пошкодження автомобіля, який належить позивачці.
Крім того, позивачка у касаційний скарзі посилалася на те, що судом, при ухваленні рішення неправомірно застосовано до спірних правовідносин частина перша статті 8 ЦК України (аналогія закону), зокрема Правила утримання житла будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 №76 (надалі - Правила) та листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2009 року №12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартир після залиття» в частині обов'язковості складання (або спонукання до складання) Акту на залиття нежитлового приміщення, оскільки вказані норми регулюють правовідносини, які виникають у результаті залиття через несправності в системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання, а не неналежний стан покрівлі гаражного комплексу, як у справі, рішення у якій позивачка оскаржує.
Порушення судом норм процесуального права позивачка вбачає в тому, що у засіданні, яке відбулося 14 лютого 2017 року, приймав участь та надавав суду документи ОСОБА_3 , який є не уповноваженою особою, оскільки термін дії довіреність, за якою він представляв інтереси відповідача сплив 31 грудня 2016 року.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Volkswagen Bora, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Для парковки та стоянки вказаного автомобіля, позивачка з 2013 року використовує гаражний бокс № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі ДП «Київтранспарксервіс-1».
Договору, який врегулював взаємні права та обов'язки щодо зберігання вказаного автомобіля у гаражному боксі, користування гаражним боксом, його утримання, як це передбачено типовим договором про компенсацію витрат на утримання гаражного боксу, укладено не було (а.с.170).
В період з липня місяця 2014 року по квітень 2015 року, через тривалу хворобу позивачка автомобілем не користувалась, весь цей час автомобіль знаходився в гаражному боксі № НОМЕР_2 гаражного кооперативу відповідача.
Відповідно до висновку про результати розгляду звернень громадянина від 27 травня 2015 року, 15 квітня 2015 року ОСОБА_4 , син позивача, прийшов до гаражного боксу та виявив пошкодження лакофарбового покриття капоту, бамперу, обох крил, дверей, даху та лобового скла автомобіля (а.с.5).
Відповідно до Звіту № 881 про оцінку автомобіля Volkswagen Bora, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.6-24), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля станом на липень 2015 року становить 21 866,00 грн. Згідно з ремонтною калькуляцією, вартість ремонту автомобіля становить 39 311,56 грн.
Внаслідок виявленого пошкодження належного позивачу майна, остання неодноразово зверталась до адміністрації ДП «Київпастранспарксервіс-1» з вимогою відшкодувати завданий їй збиток (а.с.25,27,28), на що отримала відмову (а.с.26).
Висновком №8631 судової будівельно-технічної експертизи від 21 червня 2016 року встановлено, що на момент проведення огляду, покриття гаражного боксу над гаражним боксом № АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2 замінене. Також встановлено, що причиною залиття гаражного боксу № НОМЕР_2 є потрапляння води крізь стики між панелями перекриття з вищерозташованого боксу (а.с.101). Експертом зазначено, що оскільки гаражний бокс № НОМЕР_2 знаходться на 2-му поверсі будівлі, а не безпосередньо під дахом, а потрапити до гаражних боксів, які знаходяться над боксом № НОМЕР_2 не видалось можливим, встановити чи дійсно затікання води було саме з даху приміщення не можливо. У разі наявності слідів замокання в гаражних боксах розташованих над досліджуваним, можна буде зробити висновок, про наскрізне протікання води з даху (а.с.98-100).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суди ухвалюючи рішення про відмову у позові виходили з того, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів, які б підтвердили, що внаслідок неналежного утримання покриття гаражного комплексу відповідачем, сталося залиття гаражного боксу позивача та пошкодження належного їй автомобіля.
Доводи касаційної скарги про те, що відсутність письмового договору не є перешкодою для виконання сторонами відповідних зобов'язань, і не є підставою для ухилення відповідача від обов'язку з належного утримання багатоповерхового гаражу та його комунікацій, спростовуються встановленими судами обставинами, а саме: судом установлено, що, саме відповідач проводив ремонтні роботи покрівлі гаражного комплексу. Проте, відмовляючи у позові суди виходили з того, що судовим експертом не надано стверджувального висновку, що саме із-за неналежного утримання покриття гаражного комплексу відповідачем, сталося залиття гаражного боксу позивача.
Доводи касаційної скарги про те, що судами зроблено невірний висновок при оцінці доказів у сукупності, та на підставі цього суди дійшли до невірного висновку, що залиття гаражного боксу позивача сталося не з вини відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, належність, допустимість, достовірність та достатність яких досліджувалась судами під час розгляду справи; судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам процесуального права щодо законності й обґрунтованості.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не правильно застосовано аналогію закону, оскільки Правила регулюють інші правовідносини, не заслуговують на увагу, оскільки для вирішення даної справи не мають правового значення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що у засіданні, яке відбулося 14 лютого 2017 року, приймав участь та надавав суду документи ОСОБА_3 , який є не уповноваженою особою, оскільки термін дії довіреність, за якою він представляв інтереси відповідача сплив 31 грудня 2016 року, не можуть були визнані судом прийнятними як підстава для скасування судових рішень, оскільки відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Суд касаційної інстанції в силу вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А.А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик