Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 296/5922/16-ц
провадження № 61-2088св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача -ОСОБА_2 ,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка Життя»,
представник публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» -Матвійчук Михайло Зенонович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира, у складі судді Сингаївського О. П.,
від 03 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
від 18 грудня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка Життя» (далі - ПрАТ «СК «Уніка Життя») про захист прав споживача шляхом визнання договорів недійсними та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 грудня 2014 року за адресою її місця проживання прийшов чоловік, який запропонував їй замінити старі вікна на нові, повідомивши, що вартість одного вікна становить 1 200 грн. Також він запропонував придбати вікна у безпроцентну відстрочку на шість місяців. Через деякий час він повернувся вже з іншими особами та з підготовленими документами, запевнивши, що вікна будуть готові та встановлені 05 січня 2015 року. Вказувала, що підписала документи, проте не змогла ознайомитись з їх змістом, оскільки текст цих документів надрукований дрібним шрифтом.Зазначала, що вікна до сих пір не встановлені. Коли вона ознайомилася з документами, то дізналася, що між нею та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 102, за умовами якого їй повинні бути встановлені шість вікон на загальну суму 11 971 грн, тобто фактично по 2 тис. грн за кожне вікно, хоча вона не мала наміру їх замовляти у такій кількості та за таку ціну. Окрім того, із вищевказаних документів вона дізналася, що оформила у м. Житомирі у ПАТ «Альфа-Банк» кредит на суму 16 782,68 грн згідно з кредитним договором від 29 грудня 2014 року № 401673232, а до кінця 2017 року повинна виплатити
26 231,81 грн. Відповідно до пункту 2.5 договору кредит надається для оплати товарів у сумі 11 970 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3 . Також вона застрахувала життя згідно з договором добровільного страхування життя
№ 007.401673232.111, укладеним з ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя», зі сплатою одноразового платежу на суму 4 309,20 грн із страховою сумою у 100 грн у разі її смерті. Вважає, що умови зазначених договорів суперечать вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки є несправедливими. Кредитним договором передбачено сплату комісійної винагороди та страхових платежів. Окрім того, при укладенні кредитного договору її зобов'язали укласти договір страхування життя. Інформація про умови кредитування та детальний розпис сукупної вартості кредиту їй не була надана, а текст договору викладений дрібним шрифтом, який вона, враховуючи свій вік та стан здоров'я, не могла прочитати.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати недійсними: договір від 29 грудня 2014 року № 102, укладений між нею та ФОП ОСОБА_3 ; кредитний договір
від 29 грудня 2014 року № 401673232, укладений між нею та ПАТ «Альфа-Банк»; договір добровільного страхування життя № 007.401673232.111
від 29 грудня 2014 року, що укладений між нею та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя», а також стягнути з відповідачів на її користь по 5 тис. грн з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня
2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано доказів щодо дотримання нею визначеної законом процедури відкликання згоди на укладення договору споживчого кредиту, а також укладення позивачем договорів під впливом обману. Відсутність печатки відповідача на договорі № 102, укладеного 29 грудня 2014 року між нею на ФОП ОСОБА_4 не може мати наслідком його недійсність. Позивач також не надала докази на підтвердження недійсності договору добровільного страхування життя від 29 грудня 2014 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 2.8 пункту 2 розділу І та підпункт «в» пункту 2.5 пункту 2 розділу І кредитного договору № 401673232, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 29 грудня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог до ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають право встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що умови кредитного договору є несправедливими, тому наявні підстави для визнання спірного договору недійсним у цілому. Позивач не мала жодного наміру укладати договір страхування життя, її не було ознайомлено з умовами цього договору.
ФОП ОСОБА_3 шляхом нечесної підприємницької діяльності, діючи наполегливо та агресивно, спонукав позивача до укладення договору на виготовлення вікон, скориставшись її необізнаністю та похилим віком.
Судові рішення оскаржуються лише у частині відмови у задоволенні позову. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають в силу частини першої статті 400 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
15 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 грудня 2014 року між ОСОБА_1 (замовник) та
ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір № 102, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби та роботу згідно з умовами даного договору. Загальна вартість виробів становить 11 971 грн.
29 грудня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 401673232, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 16 782,68 грн, кінцевою датою погашення кредиту згідно з графіком є 30 грудня 2017 року.
Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику для оплати товарів згідно з переліком, що вказаний у специфікації № 401673232 від 29 грудня 2014 року на загальну
суму 11 970 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3
Договором також передбачена сплата страхового платежу згідно з умовами комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника від 29 грудня 2018 року № 0007.401673232.111 у сумі 4 309,20 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок
ПрАТ «СК «Уніка Життя».
Між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Уніка Життя» укладено договір добровільного страхування життя № 007.401673232.111 від 29 грудня
2014 року на підставі заяви на страхування, яка є частиною договору.
24 січня 2015 року ОСОБА_1 направлено лист-вимогу до
ФОП ОСОБА_3 , в якому вона повідомила, що відмовляється від договору від 29 грудня 2014 року № 102, а також лист-пропозицію до
ПАТ «Альфа-Банк» з проханням звернутися до ФОП ОСОБА_3 для повернення коштів, отриманих на виконання кредитного договору
від 29 грудня 2014 року № 401673232, в якому просила вважати недійсними вказаний кредитний договір та договір добровільного страхування життя від 29 грудня 2014 року № 007.401673232.111.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень, закріплених у пункті 2 частини першої, частинах другій та шостій статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно потреби у послугах.
Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом ненадання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, спонукання споживачадати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом введення в оману стосовно потреби у послугах.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що спірні договори підписані сторонами, які досягли згоди щодо усіх їхніх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження введення її в оману стосовно потреби у послугах. Текст підписаного сторонами кредитного договору від 29 грудня 2014 року свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, позичальник була ознайомлена з умовами кредиту, у тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартість та предмети супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство (пункт 5 кредитного договору).
З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем несправедливості умов спірних договорів, введення її в оману та ведення відповідачами нечесної підприємницької практики (за виключенням умов кредитного договору щодо комісії). Суди правильно застосували положення статей 203, 215 ЦК України та
статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень та загалом зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня
2018 року у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович