Справа № 455/1531/18 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.
Провадження № 22-ц/811/2583/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:116
18 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Симець В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області в складі судді Ніточко Л.Й. від 05 червня 2019 року у справі за поданням заступника начальника Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про видачу дубліката виконавчого документа,-
ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 червня 2019 року в задоволенні подання заступника начальника Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про видачу дубліката виконавчого документа Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.05.2015 року у справі №455/1379/14-ц про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - відмовлено.
Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким подання заступника начальника Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області про видачу дубліката виконавчого листа, виданого Старосамбірським районним судом 06 травня 2015 р. на підставі ухвали Старосамбірського районного суду м. Львова про визнання мирової угоди від 26 грудня 2014 р. у справі №455/1379/14-ц задовільнити, або направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Зазначає, що суд першої інстанції встановив, що виконавчого листа не має ні в Старосамбірському РВ ДВС ГТУЮ у Л/о, ні в апелянта, а отже, достовірно встановив, що виконавчий лист дійсно втрачено і саме при його поштовому пересиланні. Вважає безпідставним покликання суду на п.17.4 Перехідних положень ЦПК України та твердження про те, що нібито заявник звернувся із поданням після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Звертає увагу, що станом на 30.03.2016р. коли було винесено постанову державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу, був чинним закон «Про виконавче провадження» в ред. 1999р. і на той момент передбачав строк звернення виконавчого документа до виконання - один рік. Вказує на те, що станом на 14.11.2018р. коли Старосамбірський РВ ДВС ГТУЮ у Л/о звернувся до суду з поданням про видачу дубліката виконавчого листа, згідно чинного на той час Закону України «Про виконавче провадження», згідно чинного на той час Закону України «Про виконавче провадження», строк пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання становить три роки, а отже такий не закінчився на момент звернення з поданням до суду.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів подання про видачу дубліката виконавчого документа, апеляційної скарги, а також інші заяви та пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 260-261, 353, ч.1 ст. 431, ч.1 ст. 433, п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України та відмовляючи в задоволенні подання, виходив з того, що ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 26.12.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою: відповідач ОСОБА_3 зобов'язується сплатити позивачу ОСОБА_2 борг (безпідставно отримані кошти) в розмірі 2350,00 Євро (Дві тисячі триста п'ятдесять Євро). Зазначену суму 2350,00 Євро відповідач зобов'язуються сплатити в такі строки: 200,00 Євро одночасно з укладенням даної мирової угоди 22 грудня 2014 року; 200,00 Євро - до 22 січня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 лютого 2015 року; 200,00 Євро - до 22 березня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 квітня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 травня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 червня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 липня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 серпня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 вересня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 жовтня 2015 року; 150,00 Євро - до 22 листопада 2015 року. Позивач погодився із зазначеними в п. 1 даної мирової угоди сумою боргу 2 350,00 Євро та строками, в які дані кошти будуть сплачені відповідачем. Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - закрито Ухвала суду набрала законної сили. ОСОБА_2 отримала оригінал виконавчого листа 13.05.2015 року. Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції відомо, що 08.07.2016 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 ОСОБА_7 . Згідно ВП - спецрозділ відомо, що 21.07.2015 року відкрито виконавче провадження. 30.03.2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Винаром А.А. винесено постанову серії ВП №48203094 про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка з супровідним листом направлена 31.03.2016 року стягувачу. Згідно списку №6 згрупованих внутрішніх поштових відправлень стягувачу дані документи надіслано 08.04.2016 року. З наданих суду документів вбачається, що конверт повернувся адресату, причина повернення конверта зазначена - «за закінченням терміну зберігання». Згідно списку №3 згрупованих внутрішніх поштових відправлень стягувачу дані документи надіслано повторно 13.05.2016 року. З заяви від 28.09.2018 року за підписом ОСОБА_2 відомо, що на виконанні Старосамбірського ВДВС ГТУЮ у Львівській області знаходилося виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_3 на її користь 2350,00 Євро боргу, згідно виконавчого листа, виданого Старосамбірським районним судом Львівської області 06.05.2015 року на підставі ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області про визнання мирової угоди від 26.12.2014 року у справі №455/1379/14-ц. В липні 2017 року нею було подано заяву про звернення до Старосамбірського районного суду Львівської області з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язання за ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області про визнання мирової угоди від 26.12.2014 року у справі №455/1379/14-ц. Коли вона поцікавилася по телефону про результати розгляду такої заяви, то їй було повідомлено, що виконавчий лист повернуто їй ще в березні 2017 року. Однак, вона не отримувала даного виконавчого листа і доказів такого отримання немає, тобто має місце втрата виконавчого листа, при його знаходженні в Старосамбірському ВДВС ГТУЮ у Львівській області або при його поштовому пересиланні. Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників від 23.10.2018 року, за вказаними парамертрами запиту в Єдиному реєстрі боржників інформація про фізичну особу ОСОБА_3 відсутня. Однак, жодних доказів втрати виконавчого листа заявником не надано. Також суду не надано підтвердження того, що даний виконавчий лист Старосамбірський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернув заявнику. При зверненні до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, заявником не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний виконавчий лист втрачено, не зазначено заходів, які здійснювались при здійсненні пошуку документа. Заявником до матеріалів заяви не долучено жодного документу, який би підтверджував поважність пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу для примусового виконання, так як ще 30.03.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з правом повторного пред'явлення протягом одного року, а з даним поданням заступник начальника Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області звернувся лише 14.11.2018 року, тобто через два роки, не надавши документів, які б підтверджували поважність пропуску строку та втрату виконавчого листа. Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявником не надано доказів втрати виконавчого листа, а тому вказана заява є такою, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що такі висновки не відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.
14.11.2018р. заступник начальника Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівської області - Винар А.А. звернувся в суд у із поданням, у якому просив видати дублікат виконавчого листа Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.05.2015 року №455/1379/14-ц про: визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою: відповідач ОСОБА_3 зобов'язується сплатити позивачу ОСОБА_2 борг (безпідставно отримані кошти в розмірі 2 350 Євро (дві тисячі триста п'ятдесять євро). Зазначену суму 2350 євро відповідач зобов'язується сплатити в такі строки: 200,00 Євро одночасно з укладенням даної мирової угоди 22 грудня 2014 року; 200,00 Євро - до 22 січня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 лютого 2015 року; 200,00 Євро - до 22 березня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 квітня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 травня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 червня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 липня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 серпня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 вересня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 жовтня 2015 року; 150,00 Євро - до 22 листопада 2015 року.
В обґрунтування подання посилався на те, що на примусовому виконанні в Старосамбірському районному відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходився виконавчий лист Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.05.2015 року №455/1379/14-ц про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою відповідач ОСОБА_3 зобов'язався сплатити позивачу ОСОБА_2 борг (безпідставно отримані кошти) в розмірі 2 350,00 (дві тисячі триста п'ятдесять) Євро в такі строки: 200,00 Євро одночасно з укладенням даної мирової угоди 22 грудня 2014 року; 200,00 Євро - до 22 січня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 лютого 2015 року; 200,00 Євро - до 22 березня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 квітня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 травня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 червня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 липня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 серпня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 вересня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 жовтня 2015 року; 150,00 Євро - до 22 листопада 2015 року. Виконавчий лист надійшов на виконання до відділу ДВС за заявою стягувача 21.07.2015 року і цим же числом булла винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. В результаті вжитих заходів, спрямованих на належне виконання рішення суду, було встановлено, що майно, яке можна описати та реалізувати для погашення боргу у боржника не виявлено, оскільки встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів неможливо провести реалізацію арештованого майна, а саме: земельних ділянок, які зареєстровані за боржником та на які накладено арешт. Отже, виконавчий документ необхідно повернути стягувачу без виконання. Виконавчий лист Старосамбірського районного суду Львівської області №455/1379/14-ц від 06.05.2015 року та постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.03.2016 року направлені стягувачу - ОСОБА_2 за адресою, яка зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 . Конверт з виконавчим документом та постановою про повернення виконавчого документа повернувся з відміткою поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання». У зв'язку з цим 13.05.2016 року зазначені документи повторно скеровані на адресу стягувача - ОСОБА_2 . В подальшому, на адресу Старосамбірського РВ ДВС конверт не повертався та стягувачем повторно не пред'являвся. 05.10.2018 року до Старосамбірського РВ ДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_8 з клопотанням щодо звернення до Старосамбірського районного суду Львівської області про видачу дубліката виконавчого листа Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.05.2015 року №455/1379/14-ц про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Також, із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що - «...право на суд, захищене статтею 6 [Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод], було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" ( 980_075 ) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V)» (цитата п. 51 Рішення ЄСПЛ Юрій ОСОБА_9 Іванов проти України від 15.10.2009 року Заява N 40450/04.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Зважаючи на наведені норми закону виконання судового рішення є однією із ключових стадій ефективного доступу до суду без якої сам факт звернення до суду і вирішення на користь особи справи було б беззмістовними.
Враховуючи вказане на державну виконавчу службу, приватного виконавця покладено важливий обов'язок практичної реалізації судового рішення, що набрало законної сили, неналежне, неповне чи несумлінне виконання якого слід вважати порушує вимоги закону, а також нівелює право особи на доступ до суду як такий.
Відповідно до підпункту 17.4 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до змісту вказаної норми закону суд, який розглядав справу, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат замість втраченого оригіналу таких документів. Тобто питання видачі дублікату, зокрема, і виконавчого листа може вирішуватись у випадку втрати його оригіналу.
Зважаючи на вказане звертаючись до суду в порядку підпункту 17.4 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України стягувач або державний виконавець повинні довести втрату оригіналу виконавчого документу.
Крім цього, слід вказати, що вказане питання (про видачу дублікату виконавчого листа) може вирішуватись позитивно виключно у випадку коли судове рішення не виконане (у іншому ж випадку слід вважати видача дублікату виконавчого листа призводила б до подвійного виконання судового рішення) або не закінчився строк пред'явлення виконавчого листа до виконання (у іншому ж випадку стягувач мав би право подання дублікату виконавчого листа до виконання після спливу відповідного, встановленого законом строку, що теж слід вважати суперечило б нормам закону).
Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 26.12.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою: відповідач ОСОБА_3 зобов'язується сплатити позивачу ОСОБА_2 борг (безпідставно отримані кошти) в розмірі 2 350,00 Євро (Дві тисячі триста п'ятдесять Євро). Зазначену суму 2 350,00 Євро відповідач зобов'язуються сплатити в такі строки: 200,00 Євро одночасно з укладенням даної мирової угоди 22 грудня 2014 року; 200,00 Євро - до 22 січня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 лютого 2015 року; 200,00 Євро - до 22 березня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 квітня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 травня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 червня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 липня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 серпня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 вересня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 жовтня 2015 року; 150,00 Євро - до 22 листопада 2015 року. Позивач погодився із зазначеними в п. 1 даної мирової угоди сумою боргу 2 350,00 Євро та строками, в які дані кошти будуть сплачені відповідачем. Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - закрито.
Ухвала суду набрала законної сили.
06.05.2015 року Старосамбірським районним судом Львівської області видано виконавчий лист у справі №455/1379/14-ц.
30.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яка з супровідним листом направлена 31.03.2016 року стягувачу (а.с.9-11).
Згідно списку №6 згрупованих внутрішніх поштових відправлень стягувачу дані документи надіслано 08.04.2016 року (а.с.12).
З наданих суду документів вбачається, що конверт повернувся адресату, причина повернення конверта зазначена - «за закінченням терміну зберігання» (а.с.14).
Згідно списку №3 згрупованих внутрішніх поштових відправлень стягувачу дані документи надіслано повторно 13.05.2016 року (а.с.15-16).
З заяви від 28.09.2018 року за підписом ОСОБА_2 вбачається, що на виконанні Старосамбірського ВДВС ГТУЮ у Львівській області знаходилося виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_3 на її користь 2350,00 Євро боргу, згідно виконавчого листа, виданого Старосамбірським районним судом Львівської області 06.05.2015 року на підставі ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області про визнання мирової угоди від 26.12.2014 року у справі №455/1379/14-ц. В липні 2017 року нею було подано заяву про звернення до Старосамбірського районного суду Львівської області з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язання за ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області про визнання мирової угоди від 26.12.2014 року у справі №455/1379/14-ц. Коли вона поцікавилася по телефону про результати розгляду такої заяви, то їй було повідомлено, що виконавчий лист повернуто їй ще в березні 2017 року. Однак, вона не отримувала даного виконавчого листа і доказів такого отримання немає, тобто має місце втрата виконавчого листа, при його знаходженні в Старосамбірському ВДВС ГТУЮ у Львівській області або при його поштовому пересиланні (а.с.4).
На думку колегії суддів, при розгляді справи такої категорії суду слід зважати на ряд обставин, які мають істотне значення і сам факт втрати чи фізичного знищення виконавчого документу є лише однією із таких. Іншими ж є як вказано вище питання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та питання виконання рішення.
Відповідно до редакції ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинною на час ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили: « Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:
1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
4. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.
Однак, 5.10.2016 року набрав чинності новий Закону України «Про виконавче провадження» із змісту ряду статтей якого вбачається таке.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено наоргани та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Крім цього, згідно п. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Із змісту вказаних норм вбачається, що, у випадку якщо строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, згідно норм закону у попередній редакції, у зв'язку із прийняттям та набранням чинності новим законом, - такий строк продовжується до трьох років. Норми ж нового Закону на правовідносини, що виникли до його прийняття та регулювались старим законом і не продовжували існувати на час набрання ним чинності - не розповсюджуються.
Зважаючи на вказане строк пред'явлення виконавчого листа до виконання після постановлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу 30.03.2016 року продовжився до трьох років, тобто до 30.03.2019 року.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до не вірного висновки про те що заявником пропущено строки для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Крім цього, жодних доказів про те, що рішення суду виконано ніким із учасників не подано.
Аналогічно не подано і доказів про те, що виконавчий документ не втрачено при пересиланні, на чому наполягають державний виконавець та стягувачка.
Зважаючи на те, що виконавчий лист дійсно втрачено при пересиланні стягувачці, а судове рішення суду не виконано, тому слід видати дублікат виконавчого листа для примусового виконання ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області від 26.12.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід вважати обґрунтованими та таку слід задовольнити, оскаржуване ж судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання.
Вказаним слід задовольнити апеляційну скаргу визнавши її доводи обґрунтованими. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 червня 2019 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання заступника начальника Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про видачу дубліката виконавчого документа- задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа, виданого Старосамбірським районним судом Львівської області 06.05.2015 року у справі №455/1379/14-ц про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою: відповідач ОСОБА_3 зобов'язується сплатити позивачу ОСОБА_2 борг (безпідставно отримані кошти в розмірі 2 350 Євро (дві тисячі триста п'ятдесять євро). Зазначену суму 2350 євро відповідач зобов'язується сплатити в такі строки: 200,00 Євро одночасно з укладенням даної мирової угоди 22 грудня 2014 року; 200,00 Євро - до 22 січня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 лютого 2015 року; 200,00 Євро - до 22 березня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 квітня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 травня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 червня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 липня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 серпня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 вересня 2015 року; 200,00 Євро - до 22 жовтня 2015 року; 150,00 Євро - до 22 листопада 2015 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 жовтня 2019 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
М.М. Шандра