Єдиний унікальний номер 728/2190/19
Номер провадження 1-кс/728/766/19
17 жовтня 2019 року Слідчий суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора Бахмацької місцевої прокуратури - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі клопотання слідчого Бахмацького ВП ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270070000734 від 19.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,-
16.10.2019 року до слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшло клопотання слідчого Бахмацького ВП ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270070000734 від 19.09.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
Вказане клопотання мотивоване тим, що 19.09.2019 року на території колишнього військового полігону поблизу АДРЕСА_1 було виявлено, що невідомі особи здійснили самовільне зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 200 га, на якій вирощують сільськогосподарську культуру - соняшник, про що внесено відомості в ЄРДР. 19.09.2019 року було винесено постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: соняшнику, що росте на вищевказаній земельній ділянці, який може бути використаний, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Виходячи з викладеного, слідчий, керуючись пунктом першим частини другої статті 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, просить накласти арешт на соняшник, зростаючий на вищевказаній земельній ділянці, із забороною розпоряджатись ним.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримала і просила його задовольнити та додатково пояснила, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину; законні власники або користувачі земельної ділянки, а також особи, які самовільно зайняли земельну ділянку, не встановлені; кількість і вартість соняшнику не визначена, однак вважає, що арешт слід накласти на весь соняшник, який вирощується на земельній ділянці загальною площею 200 га, яка знаходиться на території колишнього полігону біля м.Батурин.
Слідчий в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином сповіщений про час та місце розгляду даного клопотання.
Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, вислухавши думку прокурора, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 19.09.2019 року розпочато кримінальне провадження №12019270070000734 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.09.2019 року, на ділянці, розташованій між м.Батурин та х.Шумин, що знаходиться на території колишнього військового полігону, ближче до х.Шумин оглядом встановлено, що вздовж полоси лісових насаджень, яка починається від траси Кіпті-Глухів-Бачівськ та простягається до х.Шумин, із східної її сторони знаходяться насадження культури соняшника.
Постановою слідчого від 19.09.2019 року соняшник, зростаючий на земельній ділянці, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12019270070000734, оскільки може бути використаний, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до статей 7 та 16 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами статті 132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями частини третьої статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
У судовому засіданні встановлено, що у даному кримінальному провадженні з 19.09.2019 року і по дату розгляду клопотання не повідомлено про підозру жодній особі; законний володілець чи власник земельної ділянки, на якій виявлені посіви соняшника не встановлені; відсутні відомості про те, що будь-якій особі заподіяна значна шкода, яка є обов'язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України; зміст поданого клопотання не містить будь-якого об'єктивного обґрунтування наявності ризиків, встановлених частиною першою статті 170 КПК України.
Окрім того, у матеріалах клопотання відсутні відомості про приблизну кількість соняшнику, врожайність та його загальну вартість, що не дає змогу визначити співмірність обмеження права власності (шляхом арешту майна) завданням кримінального провадження, як це передбачено пунктом п'ятим частини другої статті 173 КПК України.
Таким чином, стороною обвинувачення в межах заявленого клопотання не доведено, що на даний час існують підстави для висновку про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, зокрема, що є підстави вважати, що має місце самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.
Фактично на даний час у сторони обвинувачення існує лише припущення про те, що має місце самовільне зайняття земельної ділянки і таке припущення не доведено належними та допустимим доказами.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином під час розгляду клопотання про арешт майна, не встановлено достатніх і переконливих доказів необхідності арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, тому підстав для задоволення вказаного клопотання, слідчий суддя не вбачає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131,132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого Бахмацького ВП ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270070000734 від 19.09.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя Бахмацького районного суду ОСОБА_1