Справа № 146/1235/19
"16" жовтня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
5 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів які стягуються із нього на користь ОСОБА_2 , визначений рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2018 року у справі № 146/870/18, починаючи з червня 2019 року та стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Даний позов обґрунтовано наступним.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який згідно рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2018 року було розірвано.
Від шлюбу в сторін народилося двоє дітей- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2018 року у цивільній справі № 146/870/18 було вирішено - стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі заяви і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 12 червня 2018 року.
Однак позивач зазначає, що з 3 червня 2019 року син ОСОБА_5 проживає разом з ним та знаходиться на його повному утриманні, тому з даним позовом про зменшення розміру аліментів він змушений звернутися до суду.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 9 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, справу призначено до розгляду на 16 жовтня 2019 року з повідомленням сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак направив на адресу суду заяву, згідно якої позовні вимоги уточнив, та просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2018 року та стягувати з нього аліментина користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, також просив стягувати з ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судове засідання просив провести без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак направила на адресу суду заяву, згідно якої справу просить розглянути без її участі, уточнені позовні вимоги визнає, не заперечує в їх задоволенні.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірніст, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області народився ОСОБА_3 . У свідоцтві про його народження батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).
Згідно виконавчого листа № 146/870/18 виданого 4 грудня 2018 року Томашпільським районним судом Вінницької області на виконання рішення Томашпільського районного суду від 30 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі заяви і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 12 червня 2018 року. (а.с.5)
Згідно довідки селищного голови Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області від 3 вересня 2019 року, на утриманні ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 з 3 червня 2019 року по теперішній час знаходяться його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Як вбачається з довідки від 30 серпня 2019 року виданої директором Вапнярської ЗОШ І-ІІІ № 1 виданої на ім'я ОСОБА_1 , його син ОСОБА_3 дійсно навчається в 5 - Б класі Вапнярської ЗОШ І-ІІІ № 1. ( а.с.6)
Згідно ч. 2 та 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна із сторін має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено, на підставі рішення Томашпільського районного суду від 30 жовтня 2018 року аліменти із відповідача стягуються на користь позивача на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку на кожну дитину щомісячно.
Однак як встановлено в судовому засіданні неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з червня 2019 року проживає з позивачем - ОСОБА_1 , в той час як неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серпня 2011 року залишився проживати з матір'ю.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що на даний час неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, зважаючи на загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом зменшення розміру стягуваних аліментів на користь матері, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності зокрема те, мати зобов'язана утримувати дитину та враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 і вважає достатнім стягувати із відповідача аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позовну заяву ОСОБА_1 пред'явлено ним особисто до суду 5 вересня 2019 року. Тобто саме з цієї дати суд присуджує аліменти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Згідно п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - зокрема за подання позовів у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за поданням до суду позовної заяви майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, якщо станом на 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 гривень, тому ставка судового збору в даній справі становитиме 768,40 гривень.
Таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави 768,40 гривень судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статями 180-182, 191, 198-200 СК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини задоволити.
Зменшити розмір аліментів які стягуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , визначений рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2018 року у справі № 146/870/18.
Призначити даним рішенням новий розмір стягнення аліментів, а саме стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист, виданий на виконання рішення Томашпільського районного суду Вінницької області № 146/870/18 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відкликати після набрання даним рішенням суду законної сили.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 5 вересня 2019 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривен 40 копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12 січня 2010 року Томашпільським РВ ГУМВС України у Вінницькій області, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: О. В. Пилипчук