Справа № 420/3711/19
07 жовтня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
при секретарі судового засідання - Донець В.Р.
за участю сторін:
представника позивача - Саєвської О.П. (за ордером)
представника відповідача - Коротких О.М. (по довіреності)
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМДРІМЛАЙТ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМДРІМЛАЙТ» з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0027511403 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322708 грн., з яких 258167 грн. - податкове зобов'язання, 64541 грн. - штрафні (фінансові) санкції, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0027501403 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 290437 грн., з яких 232350 грн. - податкове зобов'язання, 58087 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу - відповіді на відзив.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов, відповідь на відзив (Том ІІ, аркуші справи 51-54) обґрунтовані позивачем тим, що первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ПАЛІБРІУМ», їх реальність, всі документи на підтвердження здійснення операцій наявні у позивача, надавалися до податкового органу під час перевірки та надані до суду, з первинних документів вбачається зміст господарських операцій, податковий орган не довів порушення норм податкового законодавства позивачем, а за дії контрагентів позивач не може нести відповідальність, відповідач не може робити висновки виключно на даних акту перевірки іншого контрагента та даних електронних баз. Таким чином, податкові повідомлення-рішення в частині суми, яку оскаржує позивач, є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. Відзив на адміністративний позов (Том ІІ, аркуші справи 35-38) обґрунтований відповідачем тим, що позивач мав господарські відносини з контрагентом - ТОВ «ПАЛІБРІУМ», який має ознаки ризикового суб'єкта господарювання, є «транзитером», податковою інформацією не підтверджені факти постачання послуг/товарів цьому підприємству від іншого контрагента, а тому ТОВ «ПАЛІБРІУМ» не міг постачати товар/послуги на адресу позивача. Враховуючи зазначені обставини відповідач зазначає, що позивач протиправно сформував податковий кредит та витрати по операціям з ТОВ «ПАЛІБРІУМ», а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ТОВ «ПРОМДРІМЛАЙТ» знаходиться на обліку як платник податків в ГУ ДФС в Одеській області, Південне управління у м. Одесі, Приморська державна податкова інспекція, є платником податку на додану вартість.
ГУ ДФС в Одеській області в період з 24.04.2019 року по 17.05.2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ПРОМДРІМЛАЙТ» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складений акт перевірки №1000/15-32-14-03/40165704 від 24.05.2019 року (Том І, аркуші справи 185-250).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 542821 грн. за 2018 рік; п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 265125 грн. за лютий, червень 2018 року.
Позивач не погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та подав заперечення на акт перевірки до ГУ ДФС в Одеській області, однак висновки акту залишилися без змін, а заперечення - без задоволення (Том ІІ, аркуші справи 1-26).
На підставі акту перевірки №1000/15-32-14-03/40165704 від 24.05.2019 року, ГУ ДФС в Одеській області 12 червня 2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №0027511403, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 331406 грн., з яких 265125 грн. - податкове зобов'язання, 66281 грн. - штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення-рішення №0027501403, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 678526 грн., з яких 542821 грн. - податкове зобов'язання, 135705 грн. - штрафні (фінансові) санкції (Том ІІ, аркуші справи 27-29).
Позивач не погодився з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0027511403 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322708 грн., з яких 258167 грн. - податкове зобов'язання, 64541 грн. - штрафні (фінансові) санкції, правомірністю податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0027501403 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 290437 грн., з яких 232350 грн. - податкове зобов'язання, 58087 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а тому звернувся до суду з цим позовом.
З акту перевірки №1000/15-32-14-03/40165704 від 24.05.2019 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем положень ст. 134, 198 Податкового кодексу України, в частині, яка оскаржена позивачем, є здійснення ним господарських операцій з ТОВ «ПАЛІБРІУМ», яке є «транзитером», проведеною перевіркою ТОВ «ПАЛІБРІУМ» виявлені ознаки ризикового ведення господарської діяльності цим підприємством, виявлено невідповідності номенклатури товару/послуг від постачальників (обрив ланцюгу), встановлена нереальність первинного постачання (продажу), а також відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) цим підприємством від його контрагента послуг, що підтверджує нереальність подальшого постачання товару на адресу позивача. Крім того, в акті зазначено про неможливість контрагента ТОВ «ПАЛІБРІУМ» виконати роботи, надати послуги за відсутності трудових ресурсів, основних фондів, тощо.
Суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача не обґрунтованими, зробленими на припущеннях та такими, що спростовуються наданими доказами в справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з змістом положень п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень п. п. 134.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
При цьому, відповідно до положень ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, право на формування податкового кредиту та витрат виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних для формування податкового кредиту.
З наданих до суду доказів вбачається, що між ТОВ «ПРОМДРІМЛАЙТ» та ТОВ «ПАЛІБРІУМ» 01.02.2018 року укладений договір №01/02 про надання послуг з обладнання та завантаження вагонів, за умовами якого ТОВ «ПАЛІБРІУМ» бере на себе зобов'язання надати позивачу послуги з обладнання, огляду, завантаження та штивування вантажних вагонів з власних матеріалів та матеріалів замовника робіт (Том І, аркуші справи 13-20). Відповідно до п. 1.3, 2.1, 2.3, 3.2.11, 4.2, 4.6 Договору перелік вагонів та матеріалів, що використовуються, зазначаються в нарадах-замовленнях, які є невід'ємною частиною договору, договірна вартість послуг за кожний вагон узгоджена сторонами в додаткових угодах, надані послуги включають в себе вартість матеріалів виконавця, виконавець для виконання зобов'язань за цим договором може залучати третіх осіб, норми списання матеріалів, які можуть бути використані для обладнання вагонів є невід'ємною частиною договору, послугу вважаються наданими з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.
Додатковою угодою №1 до договору №01/02 від 01.02.2018 року визначена договірна вартість послуг за кожний вагон за обладнання вагонів, їх перевірку, контролю навантаження, тощо, невід'ємною частиною договору є затверджені позивачем норми списання матеріалів на обладнання одного вагона, з якими ознайомлений директор ТОВ «ПАЛІБРІУМ» (Том І, аркуші справи 16, 21).
В матеріалах справи містяться акти надання послуг підписані позивачем та ТОВ «ПАЛІБРІУМ», в яких зазначено вид наданих послуг, кількість вагонів, вартість послуг, що відповідає умовам договору, укладеного між цими підприємствами, дані актів відповідають нарядам-замовленням, в яких зазначені кількість вагонів, виконавця робіт, використані матеріали для виконання робіт, номери вагонів, тощо, які підписані сторонами договору, а за актами списання товарів вбачається вартість та кількість використаних для виконання робіт матеріалів (Том І, аркуші справи 62-93).
Податковим органом не заперечується відображення цих операцій в бухгалтерському обліку по відповідним рахункам.
За цими операціями ТОВ «ПАЛІБРІУМ» виписані податкові накладні, які належним чином зареєстровані та включені позивачем до податкового кредиту (Том І, аркуші справи 244-250, Том ІІІ, аркуші справи 96-170).
Відповідачем не заперечується та зазначено в акті перевірки ту обставину, що позивач залучав ТОВ «ПАЛІБРІУМ» з метою виконання умов договорів, укладених з великою кількістю підприємств в найкоротші терміни.
Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПАЛІБРІУМ», а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів не здійснення спірних господарських операцій та його висновки в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях.
Відповідач стверджує з посиланням на акт перевірки ТОВ «ПАЛІБРІУМ» та електронні бази податкового органу про неможливість виконання цим підприємством послуг для позивача з підстав відсутності фактів придбання матеріалів, а також послуг, наданих позивачу у інших контрагентів, апелює поняттями «скрутки», «транзитера», підміни номенклатури товару по ланцюгу постачання, проведення ТОВ «ПАЛІБРІУМ» ризикових операцій, тощо, однак суд звертає увагу, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами.
Жодна норма законодавства не встановлює обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару/послуг, тим більше до 3 ланки.
Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідач при встановленні порушень норм податкового законодавства позивачем керувався виключно податковою інформацією щодо контрагента позивача без дослідження та надання оцінки первинним документам, наявним у позивача по спірним господарським операціям, його висновки зроблені виключно на припущеннях та можливих порушенням норм податкового законодавства контрагентом позивача.
Разом з цим, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».
Навіть в разі порушення контрагентом податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за його дії, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.
Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності постачальників 2, 3 ланки, не надано доказів винесення щодо контрагента позивача та його контрагентів податкових повідомлень-рішень, наявності вироків у кримінальних провадженнях.
Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов'язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі №804/939/16 від 20.03.2018 року.
Також, не може бути доказом нереальності та безтоварності господарських операцій факти відсутності реєстрації податкових накладних щодо основних фондів, транспортних послуг, вантажних робіт, споживання комунальних послуг, тощо, що відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі №820/4648/13-а від 16.02.2018 року.
Таким чином, висновки відповідача спростовуються наданими доказами у справі, у позивача є первинні документи в підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат, а відповідачем не доведена нереальність господарських операцій, по яким позивачем сформований податковий кредит та витрати.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем отримана від ТОВ «ПАЛІБРІУМ» інформація про те, що цим підприємством для виконання умов договору №01/02 про надання послуг з обладнання та завантаження вагонів, укладеного 01.02.2018 року з позивачем, залучався інший контрагент - ТОВ «ВАГОНСЕРВІС ЮГ» на підставі договору-доручення №0902/2018 від 09.02.2018 року, що не суперечить умовам договору з позивачем, при цьому відповідальність за виконані роботи перед позивачем несе ТОВ «ПАЛІБРІУМ» (Том І, аркуші справи 22-26).
Крім того, ТОВ «ПАЛІБРІУМ» надало на адресу позивача відповідь про те, що не залучало для виконання робіт по договору №01/02 від 01.02.2018 року підприємство ТОВ «ВІК ЄВРОТРЕЙДІНГ» (Том ІІ, аркуші справи 56-59), а також надало для підтвердження операцій з придбання матеріалів для виконання робіт за договором №01/02 від 01.02.2018 року видаткові накладні, які підтверджують отримання таких матеріалів від інших контрагентів (Том ІІ, аркуші справи 64-250, Том ІІІ, аркуші справи 1-63), що також спростовує доводи відповідача та висновки акту перевірки, оскільки зауваження щодо не можливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПАЛІБРІУМ» стосувалося, в тому числі, операцій між ТОВ «ПАЛІБРІУМ» та ТОВ «ВІК ЄВРОТРЕЙДІНГ», яке не має основних фондів та робочої сили.
В підтвердження своїх висновків податковий орган посилається на податкову інформацію та акт перевірки, складений за результатами перевірки ТОВ «ПАЛІБРІУМ» (Том ІІІ, аркуші справи 66-76), однак практика Верховного Суду свідчить про те, що акт перевірки контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгу постачання не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують таки доводи (рішення від 21.03.2018 року у справі 816/338/14, від 24.01.2019 року у справі 811/1990/13-а, від 21.03.2018 року у справі 813/59/13-а, від 16.05.2018 року у справі 826/15718/14).
Дані інформаційних баз податкового органу про відсутність основних фондів, приміщень, фактів придбання товару, послуг, тощо не є безперечним доказом, який би свідчив про ці обставини, оскільки контрагенти позивача могли вчиняти такі дії без відображення цих операцій в обліку та відповідальність за таки дії мають нести ці контрагенти, а не позивач.
Таким чином, відповідач не довів правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки, а позивач надав первинні документи, які підтверджують здійснення спірних господарських операцій, що є підставою для задоволення цього позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ПРОМДРІМЛАЙТ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМДРІМЛАЙТ» (65045, м. Одеса, провул. Покровський, буд. 16, код ЄДРПОУ 40165704) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 12.06.2019 року №0027511403 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322708 грн., з яких 258167 грн. - податкове зобов'язання, 64541 грн. - штрафні (фінансові) санкції, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 12.06.2019 року №0027501403 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 290437 грн., з яких 232350 грн. - податкове зобов'язання, 58087 грн. - штрафні (фінансові) санкції - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 12.06.2019 року №0027511403 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМДРІМЛАЙТ» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322708 грн., з яких 258167 грн. - податкове зобов'язання, 64541 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 12.06.2019 року №0027501403 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 290437 грн., з яких 232350 грн. - податкове зобов'язання, 58087 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМДРІМЛАЙТ» (65045, м. Одеса, провул. Покровський, буд. 16, код ЄДРПОУ 40165704) сплачений судовий збір у розмірі 9197,17 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.10.2019 року.
Суддя Л.І. Свида
.