Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
07 жовтня 2019 р. Справа №200/3199/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І. за участю секретаря судового засідання Некрилової О.А. та представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (далі - відповідач) відповідно до якого просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача в частині не зарахування в наказі № 138 ос від 10.04.2018 р. про звільнення позивача відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 до календарної вислуги років (16 років 06 місяців 18 днів) на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції з 21.07.2014 р. по 06.11.2015 р. та з 07.11.2015р. по 10.04.2018р. один місяць за три місяці;
- зобов'язати відповідача обчислити позивачу вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-Х1І та «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393 та внести зміни до наказу № 138 ос від 10.04.2018 року про звільнення позивача відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 до календарної вислуги років (16 років 06 місяців 18 днів) на пільгових умовах шляхом врахування періоду участі в антитерористичній операції з 21.07.2014 р. по 06.11.2015 р. та з 07.11.2015р. по 10.04.2018р. один місяць за три місяці;
- визнати протиправною відмову відповідача в оформленні документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років.
- зобов'язати відповідача оформити та подати до органу Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення позивач пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262- XII та постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби та контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Суд зазначає, що вказані позовні вимоги безпосередньо пов'язані одна з одною та є похідними одна від одної.
У відзиві на позов відповідач вказує на пропуск позивачем строку звернення з даним позовом до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дана справа є справою, що пов'язана з проходженням та звільненням позивача (як співробітника Національної поліції України) з публічної служби та підпадає під дію ч.5 ст. 122 КАС України.
Частина третя статті 122 КАС встановлює, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Позивач зазначає, що скористався досудовим порядком врегулювання даного спору, через, що на подання даного позову розповсюджуються норми ч.3 ст. 122 КАС України, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Суд звертає увагу позивача на те, що нормами чинного законодавства України не встановлено досудовий порядок врегулювання даного спору.
Суд зазначає, що листування позивача з відповідачем не є процедурою досудового врегулювання спору, оскільки позивач не оскаржував жодних дій відповідача та не звертався до нього зі скаргами, а відповідач не приймав рішень, що можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене, до звернення позивача з даним позовом до суду має бути застосовано місячний строк, встановлений ч.5 ст. 122 КАС України, а не трьохмісячний строк.
Як видно з листа позивача відповідачу від 12.12.2018 року, позивач вже на той час знав про можливе невірне вирахування його стажу, що позивачем не заперечується.
Отже, початком перебігу строку звернення до суду з даним позовом є 12.12.2018 року, тобто дата першого звернення позивача до відповідача з листом щодо спірних питань та з якого достовірно можна встановити, що позивач обізнаний у порушенні його права (про що навіть сам позивач вказує у позові), позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Судом встановлено, що позивач направив дану позовну заяву до суду засобами поштового зв'язку лише 27.02.2019 року.
Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та не надано суду жодних доказів чи пояснень, що вказували б на поважність пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункти 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Зазначена правова позиція викладена у рішеннях Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 9991/23/17, від 14.02.2019 у справі № П/9901/658/18, від 24.04.2018 у справі № 800/499/17.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити даний позов без розгляду.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала складена у повному обсязі 15 жовтня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.І. Бабіч