Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2412/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ДМ", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків
про стягнення 677264,32 грн.
за участю представників:
позивача - Халабурдін С.В. (довіреність б/н від 21.12.18);
відповідача - Хом'як Р.В. (довіреність №01.01-14/7483-18 від 27.11.18).
30.07.2019 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ДМ" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення заборгованості у розмірі 677264,32грн., з яких 537167,80 грн. боргу, 106409,48 грн. інфляційних, 33687,04 грн. 3% річних, та судових витрат в розмірі 10158,96 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору підряду №173/3-КС/17 від 27.03.2017 року (далі-Договір).
18.09.2019 року відповідач надав до суду відзив (вх.№22318, а.с.50-54), в якому проти позову заперечував, оскільки позивачем не надано належних доказів виконання умов п.8.2 Договору, що призвело до ненастання обов'язку виконати умови договору відповідачем відповідно до ч.1 ст.538 ЦК України, а також не надано позивачем доказів того, що величина індексів споживчих цін перевищила 103%, що Держстат здійснив публікацію в офіційних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що йде за звітним, не враховано приписи постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30 щодо дат нарахування інфляційних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 28.08.2019 року.
Судом 28.08.2019 року оголошено протокольну ухвалу на підставі п.3 ч.2 ст.183 та ч.5 ст.233 ГПК України про задоволення клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 18.09.2019 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2019 року закрито підготовче провадження по справі №922/2412/19 та призначено справу до судового розгляду по суті, призначивши судове засідання на "18" вересня 2019 р. о 13:10.
Суд 18.09.2019 року оголосив протокольну ухвалу на підставі ч.2 ст. 216 та ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 07.10.2019 року о 10:20.
У судовому засіданні 07.10.2019 року представник позивача позов підтримував, а відповідач проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
27.03.2017 року між КП “Харківводоканал” (Відповідач) та ТОВ “СК ДМ” (Позивач) був укладений Договір №173/3-КС/17, відповідно до якого Замовник (КП “Харківводоканал”) доручає, а Підрядник (ТОВ “СК ДМ”) зобов'язується за завданням Замовника виконати капітальний ремонт водопровідної магістралі, інв. №73568, в м.Харків за адресою по вул. Клочківська, D-500 мм., L - 277 п.м. (на дільниці в районі вул. Клочківська, 119 (супермаркет “Будмен”, D-500 мм, L-156 п.м.), здати Замовнику виконані роботи, а Замовник зобов'язується прийняти від Підрядника виконані роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.
Згідно із п. 3.1 Договору вартість робіт за Договором визначається Договірною ціною на основі кошторисної документації, що є невід'ємною частиною договору (Додатки №№1-7) та складає 795 954 грн. 00 коп. (сімсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні нуль копійок). в т.ч. ПДВ 20% - 132 659 грн. 00 коп.
У відповідності до п.п. 3.3, 3.4 Договору Замовник перераховує Підряднику авансовий платіж в розмірі до 30 % від вартості робіт за Договором для придбання матеріальних ресурсів (матеріалів, устаткування, обладнання, тощо), які Підрядник зобов'язаний використати на протязі одного місяця після його отримання.
Замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані роботи в 30-денний термін після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) при умові відсутності зауважень (у тому числі усунення виявлених у процесі приймання недоліків за рахунок Підрядника).
23.05.2017 року сторонами було складено та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 795954,00 грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був до початку виконання робіт Підрядником сплатити йому передоплату в розмірі 30% вартості робіт, за в 30-денний термін після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт здійснити остаточний розрахунок, тобто включно до 22.06.2017 року сплатити решту коштів за Договором.
Проте, Відповідач сплатив на користь Позивача лише передоплату в розмірі 238786,20 грн. та частину заборгованості в розмірі 20000,00 грн., тобто, ним не в повному обсязі виконано зобов'язання щодо сплати коштів за виконані роботи, у зв'язку із чим, у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 537167,80 грн.
Частиною 1 ст.174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно із положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч.ч.1-2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач посилається у відзиві на п.8.2 Договору та ч.1 ст.538 ЦК України як на підставу у відмові в задоволенні позову, вважає, що невиконання позивачем цього пункту договору тягне за собою звільнення його від виконання умов договору.
Так, відповідно до п.8.2 Договору, підрядник гарантує відповідність матеріальних ресурсів державним стандартам, технічним умовам виробника та забезпечує наявність необхідних сертифікатів, технічних паспортів та інших документів, які посвідчують їх якість.
Відповідно до ч.1 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Судом встановлено, що 23.05.2017 року відповідачем було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідно до ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченню норм діючого законодавства.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом виконаних робіт від 23.05.2017 року.
Відповідачем прийнято виконання робіт без зауважень, та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за капітальний ремонт водопровідної магістралі у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на суму 537167,80 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку заперечень відповідача проти нарахування інфляційних витрат суд виходить з наступного.
Ч.1. ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, за ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення виконання зобов'язання відповідачем, позивачем за період з 23.06.17р. по 25.07.2019 р. було нараховано: 33687,04 грн. - 3% річних та 106409,48 грн. - інфляційних втрат.
У відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
У постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30 щодо дат нарахування інфляційних є посилання на вищезазначений лист та звертається увага на те, що при здійсненні нарахування інфляційних втрат мають враховуватись від'ємні значення індексів.
Враховуючи вищевикладене, підтверджене матеріалами справи прострочення платежу, перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню у сумі 33687,04 грн. - 3% річних та 102548,01 грн. -інфляційних втрат, в іншій частині слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.
Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила 103%, що Держстат здійснив публікацію в офіційних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що йде за звітним, суд зазначає наступне.
Інформація щодо розміру індексів інфляції, її публікація є загальнодоступною та не потребує додаткового підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1,3 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч.2 ст.79 ГПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог, таким чином судовий збір у розмірі 10101,04 грн. покладається на відповідача, решта залишається за позивачем, у зв'язку з частковою відмовою у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (адреса: 61013, м.Харків, вул.Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ДМ" (адреса: 61057, м.Харків, вул.Римарька, 21-А; код ЄДРПОУ 38257900) 537167,80 грн. боргу, 102548,01 грн. інфляційних, 33687,04 грн. 3% річних, 10101,04 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "17" жовтня 2019 р.
Суддя К.В. Аріт