Єдиний унікальний номер справи: 766/5508/19
Номер провадження 11-кп/819/842/19 Головуючий в 1-й інстанції : ОСОБА_1
Категорія: продовження строку тримання під вартою Доповідач: ОСОБА_2
15 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
При секретарі: ОСОБА_5
За участю прокурора: ОСОБА_6
Захисника: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні Херсонського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №12019230040001521 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01.08.2019 року, -
Зазначеною ухвалою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.09.2019 року включно. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на менш суворий.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01.08.2019 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те що він будучи на волі з'являвся на всі слідчі дії, на судові засідання. Крім того зазначає, що у нього є постійне місце проживання (прописка) та робота.
Заслухавши суддю - доповідача, захисника ОСОБА_7 , прокурора, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України, постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочався, є необхідність в дослідженні обставин по справі, а тому неможливо завершити судовий розгляд з ухваленням судового рішення по суті до закінчення строку дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, визначені при застосуванні даного запобіжного заходу, не зменшились.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років.
Крім того ОСОБА_8 , раніше судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі при тих самих соціальних зв'язках та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, до взяття під варту офіційно не працював, в той же час, відсутні настільки міцні та значні соціальні зв'язки обвинуваченого, що з урахуванням тяжкості обвинувачення, стримували би його від намірів переховатися від суду, впевнено гарантували б його належну процесуальну поведінку та виключали б можливість настання зазначених вище ризиків.
Колегія суддів звертає увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також на дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходів, має слабкі соціальні зав'язки, і ці обставини, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього, перебуваючи на свободі, він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому доводи апелянта, які це заперечують, являються безґрунтовними.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З огляду на вищевикладене, твердження обвинуваченого про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Посилання апеляційної скарги обвинуваченого про наявність у нього постійного місця проживання (прописки), то суд апеляційної інстанції хоч і приймає їх до уваги, проте, з огляду на характер, вид та обставини вчинення злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_8 , відомості про його особу та вказані обставини, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які давали б можливість застосувати до останнього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Що стосується інших доводів, які були зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 - позбавлені правових підстав, оскільки колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого. Так, судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_8 триває, питання про доведеність чи не доведеність вини останнього судом першої інстанції не вирішено, а тому доводи апелянта не є предметом розгляду у даному апеляційному провадженні та відповідно до ст. 392 КПК України можуть бути зазначені в апеляційній скарзі при оскарженні судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті.
Посилання апелянта про наявність суттєвих недоліків та процедурних порушень, вчинених під час досудового слідства та порушують його конституційні права, є необґрунтованим та зводяться до іншої оцінки обвинуваченим обставин, встановлених судом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого про застосування до нього більш м'якого виду запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01.08.2019 року, якою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.09.2019 року включно, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Судді:
(підпис) (підпис) (підпис)
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно
Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2