Справа № 206/5315/19
Провадження № 3/206/2034/19
16.10.2019року суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Малихіна В.В., в залі суду в м. Дніпро, розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, не працюючої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягнута до відповідальніості за ч. 1 ст. 184 КУпАП відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2018 року,
за ч. 2 ст. 184 КУпАП, -
ОСОБА_1 29.08.2019 року близько 16:16 год., ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків внаслідок чого остання знаходилась у стані алкогольного сп'яніння та виражалась нецензурною лайкою в присутності малолітньої доньки ОСОБА_2 , 10.07.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила вимоги ст. 150 СК України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнала, просила суворо не карати.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП підтверджується наступними письмовими доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення АПР18 № 281283 від 04.09.2019 року, письмовими та особистими поясненнми ОСОБА_1 , та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП перебачено відповідальнітсь за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Частиною 2 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за тіі самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими та особистими поясненнми ОСОБА_1 , та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, доведеною повністю.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у найнижчій межі санкції ч. 2 ст. 184 КУпАП у виді мінімального штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-35, 184, 221, 245, 276-280, 283-287 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.В. Малихіна