Рівненський апеляційний суд
Іменем України
09 жовтня 2019 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Рівненського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року, -
встановила:
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 щодо скасування чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 і продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 2 місяці - до 02 листопада 2019 року.
Не погодившись з судовим рішенням обвинуваченим та його захисником до суду апеляційної інстанції подано апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений - ОСОБА_6 вважає застосований судом запобіжний захід надто суворим, а судове рішення неправомірним. Зазначає, що суд достатньо не вмотивував продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також вказує на положення ч.3 ст.197 КПК України, згідно якої сукупний строк тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою не повинен перевищувати 12 місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких, чи особливо тяжких злочинів. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі вважає запобіжний захід, застосування якого продовжено його підзахисному ОСОБА_6 , надто суворим. Зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, й прокурор, умови для застосування такого для запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, не довів. Переконує, що сторона захисту заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора вказувала на можливість обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Крім того, на думку захисника - допитані в судовому засіданні місцевим судом свідки не підтвердили обставин викладених у обвинувальному акті, зокрема, свідок ОСОБА_8 повідомила, що саме сам ОСОБА_6 підходив до неї та просив викликати швидку допомогу, а також допомагав потерпілому на місці. Просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати та ухвалити нову, якою скасувати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянтів ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку вимог їх апеляційних скарг, заперечення прокурора ОСОБА_5 щодо вимог апеляційних скарг апелянтів, його думку щодо законності й обґрунтованості ухвали суду, дослідивши матеріали клопотань прокурора та захисника обвинуваченого, обговоривши доводи обох апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Як вбачається з ухвали місцевого суду, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який є тяжким злочином і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. Раніше обвинувачений неодноразово був судимий за вчинення тяжких злочинів. Також судом належно враховано і те, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 вчинено під час іспитового строку, встановленого вироком суду відповідно до ст.75 КК України. Крім того, суд обґрунтовано взяв до уваги твердження прокурора, що обвинувачений може здійснити незаконний вплив на недопитаного ще свідка, оскільки той є його знайомим. ОСОБА_6 також може переховуватися від суду та залишити місце проживання, оскільки веде антигромадський спосіб життя.
Твердження обвинуваченого на порушення судом вимог ч.3 ст.197 КПК України, є необґрунтованими, оскільки продовження йог тримання під вартою здійснено під час судового розгляду, а не на стадії досудового розслідування.
Враховуючи підстави застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінивши в сукупності тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, вік та стан його здоров'я, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла до висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.
Оскільки, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність в обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою, тому підстав для задоволення апеляційних скарг не має.
Відтак підстав для зміни ухвали місцевого суду, колегія суддів не знайшла.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року щодо задоволення клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відмови у клопотанні захисника ОСОБА_7 про скасування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________ _____________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3