Рівненський апеляційний суд
Іменем України
10 жовтня 2019 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018180000000611 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Острозького районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Оженин Острозького району Рівненської області, де проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з моменту затримання - 22 год. 20 хв. 30 грудня 2018 року.
Вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 140000 грн. компенсації моральної шкоди.
Судом постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 5720 грн. та судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
Також скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10.01.2019 року та ухвалено після набрання вироком законної сили повернути автомобіль марки ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , володільцю ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 30 грудня 2018 року близько 18 год. 40 хв., у темну пору доби, в порушення вимог пп."а" п.2.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння тяжкого ступеня, керуючи автомобілем "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю не менше 81,8-83,1 км/год., що перевищує допустиму для даної ділянки дороги, по вул.Центральній у с.Розваж, Острозького району Рівненської області зі сторони м.Острог у напрямку с.Оженин, поблизу будинку №49 вищевказаної вулиці, в порушення вимог пп."б" п.2.3 ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог п.12.3 ПДР, не вибрав безпечної швидкості руху та з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді пішохода, який знаходився на проїзній частині, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого пішохід ОСОБА_9 від отриманих травм загинув на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_5 вимог п.12.4 ПДР, що дозволяє водієві у населених пунктах рухатись транспортним засобом зі швидкістю не більше 50 км/год., перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить змінити вказаний вирок, зменшивши розмір моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 до 70 000 грн.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт покликався на те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов потерпілої, врахував не всі обставини кримінальног провадження. Зокрема, у судовому засіданні обвинувачений визнав цивільний позов у розмірі 50 000 грн. та зазначив, що має намір відшкодувати потерпілій саме цю суму. При цьому, ОСОБА_5 зазначив, що він відправляв потерпілій поштою 40 000 грн., з яких вона повернула йому 20 000 грн. Вважає, що не врахування вказаних обставин, призвело до стягнення з його підзахисного завищеної суми моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог, думку потерпілої ОСОБА_7 , яка просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у справі доказами, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Частиною 1 ст.128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому, частини 4, 5 цієї статті визначають, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п.3 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції правильно встановлено, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_10 потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у непоправній психологічній травмі, моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнала у зв'язку із втратою подружжя, тобто загибеллю ОСОБА_9 .
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд належним чином оцінив характер та обсяг моральних страждань, що їх зазнала потерпіла в результаті протиправних дій обвинуваченого, які призвели до тяжких психоемоційних переживань, тяжкого перебігу адаптаційного періоду в зміні життєво-побутового ладу для потерпілої та членів її сім'ї, а також складності психоемоційного стану її неповнолітньої дочки після втрати батька.
При цьому, заявляючи вимогу про зменшення розміру моральної шкоди, стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції. Під час апеляційного розгляду ні обвинувачений, ні його захисник не змогли пояснити суду чому призначений розмір моральної шкоди є несправедливим та чому він не відповідає засадам розумності та виваженості.
Водночас, колегія суддів зауважує, що часткове визнання обвинуваченим цивільного позову, а також часткове відшкодування завданої шкоди потерпілій, не є підставою для задоволення цивільного позову саме у розмірі визнаних вимог.
Зважаючи на встановлені місцевим судом обставини кримінального провадження, колегії суддів приходить до переконання, що визначений розмір моральної шкоди - 140 000 грн., відповідає засадам виваженості, розумності, справедливості, є співмірним, завданій потерпілій неправомірними діями обвинуваченого, шкоді.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку, оскільки судове рішення є законним, обґрунтованим, вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Острозького районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - у той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3