Справа № 161/8265/18 Провадження №11-кп/802/492/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
08 жовтня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12018030010000885, за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 ,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцька Волинської області, мешканець АДРЕСА_1 , гр. України, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, судимий:
- 28.10.1987 року Луцьким міським судом Волинської області за ст. 141 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 29.04.1989 року по відбуттю строку покарання;
- 25.11.1991 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.ст. 102, 81 ч.3, 89 ч.1, 140 ч. 2, 140 ч.3, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 18.06.1994 року по відбуттю строку покарання;
- 28.12.1994 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.140 ч.3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27.01.1995 р. вирок суду змінено, вважати засудженим за ст.ст.140 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 16.03.1999 року по відбуттю строку покарання;
- 26.08.1999 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.141 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі; звільненого 28.04.2001 року по відбуттю строку покарання;
- 06.02.2003 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.ст.196-1 ч.2, 222 ч.1, 185 ч.3, 190 ч.1, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; звільненого 29.12.2005 року по відбуттю строку покарання;
- 09.08.2006 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; звільненого 14.04.2010 року по відбуттю строку покарання;
- 03.02.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст. ст.185 ч.2, 186 ч.2, 190 ч.2, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі (дані про звільнення відсутні);
- 27.09.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст.309 ч.1, 71 КК України до 2 років позбавлення волі; звільненого 25.09.2015 року по відбуттю строку покарання;
- 17.05.2016 Галицьким міськрайонним судом м. Львова за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; звільненого 13.02.2018 року на підставі ухвали Балаклійського районного суду Харківської області умовно-достроково, не відбутий строк - 1 рік 2 місяці 29 днів,
засуджений:
- за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Галицького міськрайонного суду м. Львова від 17.05.2016 року - 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_7 - 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 08.03.2018 року, тобто з моменту його затримання.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь Луцької міської клінічної лікарні 10 801 (десять тисяч вісімсот одну) грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.
Зараховано ОСОБА_7 в строк основного покарання, термін його попереднього ув'язнення з дня затримання - 08.03.2018 року по день набрання вказаним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання про судові витрати, речові докази та вирішено долю арештованого майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 07.03.2018 року близько 18.15 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись під шляхопроводом поблизу будинку №26 по пр. Перемоги м.Луцька, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою умисного протиправного позбавлення життя іншої людини, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_9 один удар кухонним ножем в шию, спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді різаної рани на передньо-боковій поверхні шиї з пошкодженням внутрішньої та зовнішньої яремної вени з кровотечею, яке, згідно висновку судово-медичної експертизи №248 від 22.03.2018 року, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Однак не довів злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки своєчасно надана потерпілому ОСОБА_9 кваліфікована медична допомога запобігла настанню його смерті.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, спрямованими на протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
У поданій на вирок апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого вказує, що апеляційна скарга подається у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України - 9 років позбавлення волі. На підставі ст..71 КК України до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, згідно вироку Галицького районного суду від 17.05.2016 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Обвинувачений в поданій апеляційній скарзі вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим об'єктивно, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення кримінального процесуального закону, порушення права на захист та невідповідністю призначеного йому покарання. Просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів викладених в ній та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого заперечив, обвинуваченого та його захисника, які свою апеляційну скаргу підтримали, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_7 злочину при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Як встановлено в ході судового розгляду винність ОСОБА_7 у вчиненому та за вказаних в обвинувальному акті обставин, повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , з яких вбачається, що 07 березня 2018 року у вечірню пору, коли він відбирав на смітнику дошки до нього підійшов ОСОБА_7 з вимогою про плату за ці дошки. Між ними виникла словесна суперечка та невелика шарпанина, під час якої ОСОБА_7 нагнувся та, різко піднімаючись, відразу ж (без попереджень) наніс ножове порання в шию після чого ніж викинув у смітник. Вказав, що від поранення у нього сильно полилася кров. До приїзду медиків він намагався закривати рану рукою;
- показаннями свідка ОСОБА_10 з яких вбачається, що близько року назад (точної дати не пам'ятає), коли він разом з потерпілим перебували під шляхопроводом по пр.Перемоги м.Луцька, до них підійшов обвинувачений ОСОБА_7 , який під час словесної суперечки наніс останньому удар ножем в шию. Проте вказав, що моменту нанесення удару не бачив;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який дав показання, що 07.03.2018 року під шляхопроводом по пр.Перемоги м.Луцька зустрівся з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . До них підійшов обвинувачений ОСОБА_7 . Оскільки між останнім та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, то він відійшов в сторону, а коли озирнувся, то побачив, що у ОСОБА_9 з шиї текла кров. Він йому допомагав закривати рану до приїзду швидкої допомоги. Моменту нанесення удару ОСОБА_7 не бачив.;
- показаннями свідка ОСОБА_12 в яких останній вказав, що 07 березня 2018 року у вечірню пору разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 перебували під шляхопроводом на смітнику, що по пр.Перемоги м.Луцька. Через 2-3 хвилин до них підійшов ОСОБА_7 і між ним та потерпілим з невідомих йому причин виник словесний конфлікт. Вказав, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відійшли в сторону, а коли між обвинуваченим та потерпілим почалась невелика шарпанина, то він намагався їх розборонити. Разом з тим зазначив, що моменту нанесення удару не бачив, хоча стояв близько біля них. Вказав, що усіх обставин даної події не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. Однак категорично ствердив, що на місці, де відбувалась шарпанина були лише обвинувачений та потерпілий, він стояв за 1-2 кроки від них, інші особи - в стороні. Бачив, що у потерпілого після цієї шарпанини з шиї сильно полилася кров;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні в суді першої інстанції вказав, що 07.03.2018 року разом з ОСОБА_7 пішли під міст до смітника збирати макулатуру, з цією метою останній взяв у нього ніж з дерев'яною ручкою. Обставини конфлікту йому не відомі (не був присутнім під час нього);
- протоколом огляду місця події від 07.03.2018 року (з фототаблицями) - ділянки дороги під мостом по пр.Перемоги м.Луцька, вбачається наявність у контейнері (бак для сміття) між полімерними пакетами металевого предмету зовні схожого на ніж з дерев'яною ручкою червоного кольору, з наявними слідами речовини бурого кольору;
- показаннями експерта ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні дала роз'яснення, що тілесні ушкодження, наявні у потерпілого ОСОБА_9 відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя і у випадку невчасного надання медичної допомоги призвели б до його смерті. Запобігти смерті потерпілого вдалось лише в зв'язку з наданням кваліфікованої медичної допомоги. Глибина раневого каналу не досліджувалась, оскільки висновок робився у зв'язку з пошкодженням кровоносних судин.
- протоколом слідчого експерименту від 21.05.2018 року під час якого свідок ОСОБА_12 , розповів про обставини вчинення відносно потерпілого ОСОБА_9 кримінального правопорушення (вказав на місце), детально описав механізм нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим та його подальшу поведінку;
- протоколом затримання ОСОБА_7 від 08 березня 2018 року у останнього якого було вилучено куртку із шкіро-заміника коричневого кольору, взуття, блакитний светр, сині штани в сіру полоску, коричневий ремінь;
- протоколом огляду місця події від 08.03.2019 року вбачається, що під час огляду в приміщенні службового кабінету №423 Луцького ВП ГУНП у Волинській області, одягу ОСОБА_7 , зокрема на штанах та куртці, наявні сліди речовини бурого кольору зовні схожі на кров;
- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 21.05.2018 року з якого вбачається, що свідок ОСОБА_13 , попередньо вказавши зовнішні ознаки належного йому ножа, серед пред'явлених для впізнання речей - ножів, вказав на ніж під №2, як на такий, що перебував у його власності до 07.03.2018 року;
- висновком судово-медичної експертизи №21-МК від 24.04.2018 року з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: різана рана на передньо-боковій поверхні шиї з пошкодженням внутрішньої та зовнішньої яремної вени. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті одноразової дії гостро-ріжучого предмета у якого наявна загострена поверхня - не виключається від дії леза ножа представленого на дослідження. Враховуючи напрямок раневого каналу (знизу вверх та назовні), найбільш вірогідно, що нападник та потерпілий були розташовані передньою частиною тіла один до одного і тілесне ушкодження утворилось при обставинах, зазначених потерпілим ОСОБА_9 ;
- висновком судово-медичної експертизи №237 від 13.03.2018 року згідно якого у ОСОБА_7 , 1969 р.н., виявлені наступні тілесні ушкодження: садна на чолі зліва, лівому лікті на лівій китиці, які виникли в межах 0-1 доби до моменту освідування (початок експертизи - 08.03.2018 року) та утворилися від контакту із тупими твердими предметами із обмеженою контактуючою поверхнею, за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. При цьому із описової частини висновку вбачається, що ОСОБА_7 зазначив, що ці ушкодження він отримав внаслідок конфлікту із групою осіб під мостом, під час якого невідомий чоловік замахнувся на нього з ножем у руці та під час боротьби вказана особа отримала тілесне ушкодження;
- висновком імунологічної експертизи № 41 від 26.04.2018 року, з якого вбачається що кров потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0. На наданому на дослідження светрі голубого кольору з фірмовою емблемою «SV-MODA» виявлено кров людини, яка може походити від особи із групою крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0, у тому числі від потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_7 ;
- висновком судових імунологічних експертиз №№42,43 від 27.04.2018 року згідно яких на представлених на дослідження об'єктах, зокрема, ножі із дерев'яним руків'ям червоного кольору (об.№№1,2), светрі (об. №№1-5) та черевиках (об. №№6-9), вилучених в ході огляду місця події - виявлено кров людини. Виявлена кров може походити від особи (осіб) з групою крові А (II) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0, у тому числі й від потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_7 ;
- висновком судової імунологічної експертизи №40 від 27.04.2018 року згідно якого на представленому на дослідження фрагменті синтетичної тканини білого кольору (об.№№1-3) виявлено кров людини. Виявлена кров може походити від особи (осіб) з групою крові А (II) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0 у тому числі й від потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_7 ;
- консультативним висновком спеціаліста №604, згідно якого за результатами дослідження - проба «Алкотест» №06438 у ОСОБА_7 встановлено алкогольне сп'яніння легкого ступеню - 1, 66 проміле;
- висновком судово-психіатричного експерта №100 від 27.03.2018 року з якого вбачається, що ОСОБА_7 в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій, виявляв, так як виявляє і в даний час ознаки диссоціального розладу особистості, однак за своїм психічним станом міг та може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи рівень розумового розвитку та індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_7 , він здатний розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. На момент скоєння злочину в стані афекту чи іншого емоційного стану, що могло б бути підставою для сильного душевного хвилювання та могло б вплинути на усвідомлення своїх дій та можливість керувати ними, не перебував. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
- протоколом слідчого експерименту - протокол від 21.05.2018 року під час якого ОСОБА_7 розповів про обставини вчинення відносно потерпілого кримінального правопорушення (вказав на місце), описав механізм нанесення тілесних ушкоджень, вказавши, що в ході конфлікту, який переріс у шарпанину він дещо відійшов в сторону, дістав із шкарпетки ніж, після чого повернувся до ОСОБА_9 , оскільки останній продовжив шарпанину, то він дістав ніж із рукава, поставивши його до верху лезом біля своїх грудей, а другою рукою утримував руку потерпілого. ОСОБА_9 продовжував шарпанину в ході якої натикнувся горлом на ніж, схопився руками за горло та відійшов в сторону, а він викинув ніж в сміттєвий бак.
Крім того вина обвинуваченого також частково підтверджується його показаннями, згідно яких ОСОБА_7 заявив спочатку про повне визнання вини, а згодом - визнав частково, в подальшому - взагалі заперечив, цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого визнав повністю. Суду дав показання, що 07 березня 2018 року під шляхопроводом по пр.Перемоги у нього з ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, під час якого він захищався, оскільки нападником був саме потерпілий. При цьому висував різні версії щодо походження ножа: І - що він, з метою самозахисту, вийняв ножа з свого носка; ІІ - а також, що він забрав ніж саме у потерпілого, який ним розмахував; в подальшому - поставив ніж перед своїми грудьми (доверху гострим кінцем), потерпілий підійшов впритул до нього, а коли він ( ОСОБА_15 ) його відштовхнув, то побачив, що той тримається за горло і з нього тече кров. Вони викликали швидку та поліцію, він залишався на місці події до приїзду працівників поліції. Наміру застосовувати ножа до потерпілого або ж спричиняти йому тілесні ушкодження не мав. Ніж взяв з собою, оскільки відчував загрозу своєму життю через його співпрацю з поліцією.
Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав показання обвинуваченого, потерпілого, свідків та інші докази в основу вироку, як такі, що в своїй сукупності повно відтворюють картину події, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення, що спростовує доводи обвинуваченого про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Що стосується доводів ОСОБА_7 про те, що судом було порушено його право на захист, оскільки суд не задовольнив його клопотання про відмову від захисника ОСОБА_8 , то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки жодних підстав, які могли б слугувати причиною для відмови від захисника обвинуваченим надано не було.
Крім того не заслуговують на увагу твердження обвинуваченого про те, що під час проведення експертизи не було встановлено глубини раневого каналу, оскільки відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. До таких ушкоджень, зокрема належать, ушкодження великих кровоносних судин, аорти, артерій чи вен, а тому глубина раневого каналу не досліджувалась, так як висновок робився у зв'язку з пошкодженням кровоносних судин.
Статтями 412, 415 КПК України визначені порядок та підстави для призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Разом з тим обвинувачений та захисник, прохаючи про призначення нового судового розгляду, не навели підстав для цього, які передбачені законом, не встановив таких підстав і апеляційний суд.
Таким чином істотних порушень кримінального процесуального закону під час розгляду провадження у суді першої інстанції, які могли б істотно вплинути на висновки суду та законність прийнятого рішення під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, не виявлено, а тому вимоги апеляційної скарги обвинуваченого щодо призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції до задоволення не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги обвинуваченого не заслуговують на увагу так як були предметом розгляду у суді першої інстанції і їм була дана вірна оцінка.
Враховуючи зазначене апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає.
Що стосується тверджень прокурора про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, то вони також не є слушними.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_7 покарання судом дотримані, враховані обставини, на які зроблено посилання в апеляційній скарзі прокурора.
Зокрема, при призначенні ОСОБА_7 покарання враховано, що вчинено злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких, дані про особу обвинуваченого, який хворіє, по місцю тимчасового проживання характеризується негативно, вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним не визнав, а тому і не розкаявся, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, відбував реальні міри покарання, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпечність, вчинив під час умовно-дострокового звільнення особливо тяжкий умисний злочин проти життя особи. Врахована була також і позиція потерпілого щодо міри покарання, а тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства та призначив покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, із застосуванням ст.71 КК України.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_16 суд відніс вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.
Обране ОСОБА_17 судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для скасування вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, та враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів прокурора про те що суд першої інстанції у резолютивній частині не вирішив питання про цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні, не вказавши, в якій частині та обсязі він підлягає до задоволення, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з ОСОБА_16 стягнуто в користь Луцької міської клінічної лікарні матеріальну шкоду в повному об'ємі, а незазначення в резолютивній частині об'єму задоволення вказаного цивільного позову не може бути підставою для зміни чи скасування вироку суду.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2019 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Дата набрання законної сили 08.10.2019р.
Суддя ОСОБА_2
помічник судді ОСОБА_18