Справа №:755/16324/19
Провадження №: 6/755/1171/19
"10" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Марфіній Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду подання головного державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нікітіної М. О. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, -
Головний державний виконавець Дніпровського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Нікітіна М. О. звернулась до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи подання тим, що на виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження №60048784, до складу якого наступні виконавчі документи: ВП№59842828 з примусового виконання виконавчого листа №2-4501/2010, виданого 05 лютого 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 990331,77 грн.; постанова №56489440 від 17.09.2019 року Дніпровського ДВС м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 170872,50 грн.; постанова №56489440 від 17.09.2019 року Дніпровського ДВС м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн.. У поданні державний виконавець зазначає, що з метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем направлено запити до ДФС, ПФУ, МВС, згідно відповідей, божник не працевлаштований, пенсію не отримує. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником на праві власності зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . 20 серпня 2019 року, державним виконавцем, керуючись ст. 56 ЗУ 2Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника, копію якої направлено боржнику до виконання. Відомості про арешт внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 20.08.2019 року, державним виконавцем керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ для виконання, однак, відповідно до відомостей провідних банківських установ відкритих рахунків у боржника не має. 10 вересня 2019 року, державним виконавцем, в рамках зведеного виконавчого провадження, було здійснено вихід за адресою місця проживання борєника, з метою проведення опису та арешту квартири, що зареєстрована на праві власності за боржником. Двері ніхто не відчиняв. Було опитано сусідів, та встановлено, що в квартирі ніхто не проживає, про що складено акт, та залишено виклик до державного виконавця. 13 вересня 2019 року боржник з'явилась до державного виконавця, але відмовилась від надання будь - яких пояснень, відмовилась допустити державного виконавця до квартири з метою її опису, про що складено акт. Того ж дня, державним виконавцем винесено постанову про призначення виконавчих дій з опису квартири боржника, боржникові про призначення виконавчих дій повідомлено за телефоном НОМЕР_1 , про що складений відповідний акт. 17.09.2019 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржниця за адресою не мешкає, опитування сусідів показало, що боржниці після першого візиту державного виконавця приходила до сусідів, та просила їх повідомляти державного виконавця, що вона мешкає за вказаною адресою, про що складено відповідний акт. З огляду на викладене, державний виконавець вважає, що наведені обставини дають підставу вбачати факт ухилення боржником від виконання зобов'язань та невиконання обов'язків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", що стало підставою для звернення до суду з даним поданням проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи.
За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 статті 439 Цивільного процесуального кодексу України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Вивчивши наявні у поданні державного виконавця, підстави для застосування примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно положень статті 2 вищенаведеного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Стаття 18 Закону містить перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців, зокрема пунктом 4 частиною 3 ст.18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Вдаючись до аналізу вищенаведених положень Закону України «Про виконавче провадження» законодавцем забезпечено баланс прав та обов'язків як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага, що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження №60048784, до складу якого входять наступні виконавчі документи: ВП№59842828 з примусового виконання виконавчого листа №2-4501/2010, виданого 05 лютого 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 990331,77 грн.; постанова №56489440 від 17.09.2019 року Дніпровського ДВС м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 170872,50 грн.; постанова №56489440 від 17.09.2019 року Дніпровського ДВС м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн.
З метою виконання вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем, під час вчинення виконавчих дій, постановою державного виконавця від 20 серпня 2019 року, накладено арешт на все майно боржника.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Крім того, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, копія постанови про відкриття виконавчого провадження, кожного із зведених виконавчих проваджень, копія постанови про арешт майна боржника направлялась боржнику до виконання, за адресою, вказаною у виконавчому листі: АДРЕСА_3 . Разом з тим, боржник у визначений державним виконавцем строк не виконав добровільно судове рішення.
Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'яєкта за параметрами запиту по ідентифікаційному номеру НОМЕР_2 , який співпадає з ідентифікаційним номером, зазначеного у виконавчому листі в розділі «інформація боржника» встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1
13 вересня 2019 року державним виконавцем складено акт про те, що боржник ОСОБА_1 з'явившись до державного виконавця, відмовилась на пропозицію надати державному виконавцю надати доступ до квартири АДРЕСА_1
13 вересня 2019 року, в ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем складено акт про те, що боржникові за телефоновано за номером НОМЕР_1 та повідомлено про проведення виконавчих дій з опису квартири на 17.09.2019 року о 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
17 вересня 2019 року, державним виконавцем Нікітіною М. О. складено акт про те, що боржниця не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів, боржниця ходила по всіх сусідах та просила їх щоб вони повідомили державному виконавцю про те, що вона проживає за вищевказаною адресою.
Відповідно частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.
Згідно п.13 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звертається до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подання головного державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нікітіної М. О. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки боржник, будучи обізнаною про наявність відкритих виконавчих проваджень, вчиняє дії, які свідчать про ухилення від примусового виконання виконавчих листів, що позбавляє державному виконавцю, реалізувати право стягувачу його право пов'язане з виконанням рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись, 260-261, 353, 354, 439 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", -
Постановив :
Подання головного державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нікітіної М. О. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи - задовольнити.
Дозволити головному державному виконавцю Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нікітіній М. О. примусове проникнення до житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: