712/13402/19
2-з/712/66/19
про забезпечення позову
16 жовтня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Борєйко О.М.
за участі секретаря судового засідання Юр'євої К.М.
заявника ОСОБА_1
особа, яка може отримати статус учасника справи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , (адреса: АДРЕСА_1 ), особи, які можуть отримати статус учасника справи: Акціонерн - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (адреса: 03150, м. Київ, пров. Ломоносова, 113), приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович (адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, офіс 36/1), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), про забезпечення позову до подання позовної заяви,
11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , звернулася до Соснівського районного суду Черкаської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить зупинити продаж арештованого майна, а саме: будинковолодіння АДРЕСА_2 , реєстраційний номер лоту - 374438.
Заяву обґрунтовує тим, що у 2007 році був укладений іпотечний договір №ІД 895/06-034-185 з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». Згідно виконавчого листа №2-228/11 від 01 жовтня 2013 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на будинковолодіння АДРЕСА_2 . В даному будинковолодінні зареєстрована та проживає малолітня особа - ОСОБА_3 . Вказане будинковолодіння виставлене на прилюдні торги ( реєстраційний номер лоту 374438). Заявником готується позов про оскарження дій приватного виконавця щодо реалізації даного майна.
При реалізації арештованого майна виконавець зобов'язаний встановити, чи проживають неповнолітні особи в будинковолодінні, на яке звернуто стягнення. У разі наявності малолітніх осіб виконавець може реалізувати майно лише за згодою органу опіки та піклування. Але, згода органом опіки та піклування не надавалась.
Необхідність забезпечення позову виникла у зв'язку з можливістю порушення прав неповнолітньої особи. Невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду, що потягне відсутність можливості поновлення порушених прав, свобод та інтересів, в зв'язку з чим заявник звернулася до суду з вказаною заявою.
Заявник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , у судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити з наведених у ній підстав. При цьому, зазначила, що прилюдні торги щодо продажу будинковолодіння АДРЕСА_2 , які були призначені на 15 жовтня 2019 року не відбулися та були перенесені.
Особа, яка може отримати статус учасника справи - ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову.
Особи, які можуть отримати статус учасника справи: Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», приватний виконавець Бурмага Є.А., у судове засідання не з'явилися; про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, заслухавши доводи заявника, врахувавши думку особи, яка може отримати статус учасника справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.5 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.6 ст. 13 «Обов'язковість судових рішень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17 , Провадження № 61-16044св18 зазначено:
«Як свідчить тлумачення статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За змістом частини другої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами».
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
01 липня 2019 року приватним виконавцем Бурмага Євгенієм Анатолійовичем розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа №2-228/11, виданого 01 жовтня 2013 року Соснівським районним судом м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №ІД 895/06-034-185 від 06 квітня 2007 року, а саме: житловий будинок з прибудовою, загальною площею 94,20 кв.м. (позначених на тех. плані літерою «А-1»), гараж (позначений на тех. плані літерою «В»), вбиральня (позначена на тех. плані літерою «Г»), навіс (позначений на тех. плані літерою «Д»), огорожа №1-3, 5, 6, водоколонка №4, замощення І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 515,00 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на території Черкаської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7110136700-04-011-0046, що належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсобанк» за договором кредиту №895/06-034-185 від 06 квітня 2007 року в сумі 118587,11доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 947866,77 гривень.
На підставі вищевказаної заяви та за результатами її розгляду приватним виконавцем Бурмага Є.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59430598 від 01 липня 2019 року.
Вищевказана постанова приватного виконавця направлена ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з роздруківки з офіційного сайту setam.net.ua, 15 жовтня 2019 року в період часу з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин проведено торги житлового будинку АДРЕСА_2 . Стан аукціону: торги не відбулися. Номер лоту - 374438.
Згідно ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Частинами третьою та п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі, якщо сторони не погоджуються з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Згідно ч.ч.1-3 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 вказаного Закону.
У пункті 2 розділу XI Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, передбачено, що підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є, зокрема, рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна.
Така позиція підтримана і Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2018 року у справі № 175/823/17, провадження № 61-10911св18.
Доказів проведення оцінки, визначення вартості та повідомлення сторін про результати визначення вартості чи оцінки майна матеріали подання не містять та приватним виконавцем не надано.
Крім того, згідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК УРСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у ч.2 ст.64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя.
Згідно ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
За змістом цієї статті право членів сім'ї власника будинку користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок у особи, членами сім'ї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування житловим приміщенням у членів його сім'ї.
Отже, сама наявність сімейних зв'язків з власником житла, тобто дитини з батьками чи одним з них, надає право дитині на користування таким житлом.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-2918цс15.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (частина перша статті 405 ЦК України).
Згідно зі статтями 150, 156 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання; держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.
Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи № НОМЕР_1 від 15 жовтня 2019 року, виданої Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції 18 жовтня 2011 року, матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 .
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № НОМЕР_3 від 15 жовтня 2019 року, виданої Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Як встановлено під час судового розгляду та вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_2 є співвласником будинку АДРЕСА_2 , матір'ю ОСОБА_1 та бабусею малолітньої ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного, та приймаючи до уваги, що користувачем будинку АДРЕСА_2 є малолітня ОСОБА_3 , яка є членом сім'ї власника вказаного будинку, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем з метою реалізації будинку АДРЕСА_2 , необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування.
Відповідно до листа №3345/30-01, виданого службою у справах дітей Черкаської міської ради 16 жовтня 2019 року на звернення ОСОБА_1 , рішення про надання будь-яким особам чи особі дозволу на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , користувачем якого є малолітня ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом 2019 року не приймалося.
Відповідно до ч. ч. 5-7 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудя 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , має намір звернутися до суду за захистом порушених прав її малолітньої доньки, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, що потягне відсутність можливості поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача.
На підставі викладеного, вимоги заявника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 149, 150, 153, 260, 261 ЦПК України,
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити.
Зупинити продаж арештованого майна, а саме: будинковолодіння АДРЕСА_2 , реєстраційний номер лоту 374438.
Копію ухвали направити для негайного виконання до Департаменту реєстрації Черкаської міської ради Центру надання адміністративних послуг (18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, 170) та приватному виконавцю Бурмага ОСОБА_5 Анатолійовиуа ( АДРЕСА_3 , м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, офіс 36/1).
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки та обчислюється з наступного дня після її прийняття.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Розяснити заявнику, що відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий О.М. Борєйко