16 жовтня 2019 року
Київ
справа №9901/540/19
адміністративне провадження №П/9901/540/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Вищої ради правосуддя про визнання незаконними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія) від 16 травня 2019 року №149дп-19 «Про накладення на прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область прокуратури Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» та визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 24 вересня 2019 року №72, яким залишено без змін рішення Комісії від 16 травня 2019 року №149дп-19 «Про накладення на прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область прокуратури Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви в частині визнання незаконним та скасувати рішення Комісії від 16 травня 2019 року №149дп-19 «Про накладення на прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область прокуратури Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», Верховний Суд виходить з наступного.
За змістом частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, зокрема, актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
За правилами частини першої статті 50 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до ВРП протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
Згідно із частиною третьою статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
Зі змісту наведених правових норм, вбачається, що у разі оскарження прокурором рішення Комісії до ВРП предметом судового розгляду в подальшому може бути лише рішення ВРП, прийняте за результатом розгляду такої скарги. Рішення ж Комісії після його перегляду ВРП не може бути повторно переглянуте ще й судом. У випадку скасування судом рішення ВРП, прийнятого за результатом розгляду скарги на рішення Комісії, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
Оскільки у справі, яка переглядається, прокурор оскаржив рішення Комісії від 16 травня 2019 року №149дп-19 до ВРП, яка за результатом перегляду залишила це рішення без змін, то зазначене рішення Комісії не може бути предметом судового розгляду.
Правова позиція з аналогічного питання висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року в справі №9901/789/18.
Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетятка та Шереметьєв проти України»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини шостої наведеної статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Оскільки розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.
З урахуванням наведеного, у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання незаконним та скасувати рішення Комісії від 16 травня 2019 року №149дп-19 «Про накладення на прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область прокуратури Харківської області ОСОБА_1 . дисциплінарного стягнення» необхідно відмовити.
Щодо вимог, пред'явлених до ВРП суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, згідно із частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а при поданні такого позову фізичною особою немайнового характеру необхідно сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.
З огляду на те, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 768 грн 40 коп.
Згідно частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання суду документу, що підтверджує сплату судового збору.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: UA678999980000031219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскарження справи) по справі _________(номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала в частині відмови у відкритті провадження у справі набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала Верховного суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині відмови у відкритті може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала в частині залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін