Справа № 712/9884/19
Провадження № 2/712/2228/19
16 жовтня 2019 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 4-646, виданого 26.01.1996, видавник: Перша черкаська державна нотаріальна контора, свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 4-645, виданого 26.01.1996, видавник: Перша черкаська державна нотаріальна контора вона являється власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей домової книги будинку АДРЕСА_1 , у даному будинку з 20 липня 2007 року зареєстроване місце проживання її доньки ОСОБА_3 .
Також, у відповідності до даних посвідки на постійне місце проживання № 16172, виданої ОСОБА_2 26.11.2010, її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
В її будинку ОСОБА_4 не проживає з 2014 року, в будинку її особистих речей та майна не має.
Весь тягар щодо догляду за будинком, оплати комунальних послуг та прибирання дворища покладено на неї та її другу доньку ОСОБА_5 .
В силу того, що ОСОБА_2 являється громадянином Російської Федерації, вони не можуть реалізувати своє право на отримання субсидії, а відтак мають істотні борги по оплаті комунальних послуг.
Вирішити дане питання у позасудовий спосіб вони не мають можливості, адже фактичне місце проживання ОСОБА_2 не відоме, ані з нею, ані з її другою донькою вона жодних відносин не підтримує та її формальна реєстрація місця проживання у її будинку, істотно, обмежує її права як власника майна та ставить її у скрутне матеріальне становище, адже оплатити комунальні послуги за будинок, без допомоги держави, вона не має можливості.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, у справі № 712/1579/17, від 5 липня 2018 року визнано недійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 614,0 кв.м з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7110136700-06-027-0010 по АДРЕСА_1 , укладений 20 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та нею, а також визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , укладений 20 грудня 2010 року між нею та ОСОБА_2
Постановою апеляційного суду Черкаської області, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2018 року залишено без змін.
З причин того, що ОСОБА_2 , за період часу з 2010 року по час постановлення рішення суду, являлась власником будинку по АДРЕСА_1 , у позовній вимозі про визнання її особою, що втратила право користування жилим приміщенням з 2014 року їй було відмовлено.
Після прийняття рішення судом та його вступу у законну силу, ОСОБА_2 не проживає у її будинку та ним не користується, а відтак, не будучи його власником з 5 липня 2018 року, має бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 .
Саме в силу наведених вище обставин вона вирішила звертатись до суду з метою визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком, за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_6 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 не проживає більше шести місяців, не сплачує рахунки за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку та не приймає участі у спільному побуті, а тому може вважатись такою, що втратила право користування даним будинком.
Відповідно до акту опитування сусідів № 168, від 18.07.2019, підписаного сусідами та посвідченого головою КСН «Зелений» Волошиним А.І., в оглядуваному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де окрім її місця проживання, зареєстроване місце проживання її доньки ОСОБА_2 , з травня 2014 року по теперішній час в будинку ОСОБА_2 фактично не проживає, її особистих речей не виявлено, спальних місць та інших ознак які б вказували на її фактичне проживання за даною адресою не мається.
Факт не проживання відповідача по справі за спірною адресою понад шести місяців без поважних причин підтверджується документами.
Просить визнати ОСОБА_7 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: Андрія АДРЕСА_1 ), 8 з 12 грудня 2018 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення. З заявами та клопотаннями до суду не звертались.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. У вирішенні позову покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року справі № 6-2139цс15 викладено правову позицію, відповідно до якої спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов'язання взяти на квартирний облік підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-14цс16.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 170507715, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 4-646, виданого 26.01.1996, видавник: Перша черкаська державна нотаріальна контора, свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 4-645, виданого 26.01.1996, видавник: Перша черкаська державна нотаріальна контора Осипова ОСОБА_8 являється власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей домової книги будинку АДРЕСА_1 , у даному будинку з 20 липня 2007 року зареєстроване місце проживання доньки позивача ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до даних посвідки на постійне місце проживання № 16172, виданої ОСОБА_2 26.11.2010, її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
В спірному будинку ОСОБА_4 не проживає з 2014 року, в будинку її особистих речей та майна не має.
Догляд за будинком, оплату комунальних послуг та прибиранням дворища займається позивач та її друга донька ОСОБА_5 .
В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 являється громадянином Російської Федерації, позивачі не можуть реалізувати своє право на отримання субсидії, а відтак мають істотні борги по оплаті комунальних послуг.
Вирішити дане питання у позасудовий спосіб позивачі не мають можливості, оскільки фактичне місце проживання ОСОБА_2 не відоме, ані з позивачем, ані з сестрою ОСОБА_2 жодних відносин не підтримує та її формальна реєстрація місця проживання у будинку позивача, істотно, обмежує позивача права як власника майна та ставить її у скрутне матеріальне становище, адже оскільки оплатити комунальні послуги за будинок, без допомоги держави, позивач не має можливості.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2018 року, у справі № 712/1579/17, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування задоволено.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 614,0 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7110136700-06-027-0010 по АДРЕСА_1 ,укладений 20 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лічевецькою Людмилою Григорівною, реєстровий номер 2824.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , укладений 20 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лічевецькою Людмилою Григорівною, реєстровий номер 2821.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Лічевецька Людмила Григорівна, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку слугувало те, що ОСОБА_2 , за період часу з 2014 року по час постановлення рішення суду, була зареєстрована власником житлового приміщення по АДРЕСА_1 , а тому вказана відсутність не може вважатись такою, що дає підстави для висновку про втрату нею право користування будинку.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року - рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Лічевецька Людмила Григорівна, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки та будинку, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку залишено без змін.
З 05 липня 2018 року ОСОБА_2 не являється власником будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту опитування сусідів № 168 від 18.07.2019, підписаного сусідами та посвідченого головою КСН «Зелений» Волошиним А.І., в оглядуваному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де окрім її місця проживання, зареєстроване місце проживання її доньки ОСОБА_2 , з травня 2014 року по теперішній час в будинку ОСОБА_2 фактично не проживає, її особистих речей не виявлено, спальних місць та інших ознак які б вказували на її фактичне проживання за даною адресою не мається.
ОСОБА_6 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 не проживає більше шести місяців, а саме з 12 грудня 2018 року, не сплачує рахунки за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку та не приймає участі у спільному побуті.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.
Сервітутне право членів сім'ї власника житла на користування житлом, а також підстави та умови, за яких член сім'ї власника втрачає право на користування житлом, врегульовані нормами статті 405 ЦК України та статті 156 Житлового кодексу УРСР, за змістом яких члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 Житлового кодексу УРСР), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає доведеним, що перебування відповідача на реєстраційному обліку у належному позивачу будинку перешкоджає власнику в повній мірі користуватися та розпоряджатися своїм майном, а відтак вбачає підстави для захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб - шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення в справі, що передбачено ст. 280-282 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 19, 76, 81 89, 244, 263-265, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст. 317, 321, 391, 405 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задоволити.
Визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Головуючий: