про повернення апеляційної скарги
16 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8301/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Хобор Р. Б.
суддів -Носа С. П.
Шевчук С. М.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 140/1384/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
11 вересня 2019 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду, особі, яка подала апеляційну скаргу, продовжено строк для усунення недолків апеляційної скарги
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900727410526 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 18 вересня 2019 року.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
При цьому, клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Так, статтею 49 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ, так само як і статтею 44 у чинній редакції цього Кодексу передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 298 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї апеляційної скарги, було передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Наведене узгоджується з пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, за змістом якого під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
Крім того, відповідачем не додано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а також щодо коштів, призначених на оплату судового збору, передбачених у кошторисі (проекті кошторису) установи на бюджетний рік, у якому плануються видатки бюджету.
В додаток до наведеного, суд акцентує увагу на тому, що згідно з частиною 2 статті 6 КАС України в редакції, чинній нас постановлення ухвали, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, “Право на суд” не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 (995_004) залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. "Голдер проти Сполученого Королівства" (980_086) і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, там само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії" (Airey . ), рішення від 9 жовтня 1979 року, серія A, N 32, с. 14-15, п. 26).
За вказаних обставин, відсутність бюджетного фінансування суб'єктів владних повноважень щодо видатків на оплату судового збору не є підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання документу про сплату такого.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 140/1384/19 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Р. Б. Хобор
судді С. П. Нос
Ухвала підписана 16.10.2019 року С. М. Шевчук