15 жовтня 2019 року№ 857/10447/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу поліцейського роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончика Андрія Володимировича на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 серпня 2019 року, ухвалене суддею Лященко О.В., м. Володимир-Волинський, дата складання повного тексту рішення 16 серпня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончика Андрія Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,-
05.07.2019 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончика Андрія Володимировича, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №595282 від 11 березня 2019 року.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 липня 2019 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 серпня 2019 року позов задоволено повністю. Скасовано постанову серії НК №595282 від 11 березня 2019 року, винесену поліцейським роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончиком Андрієм Володимировичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрито на підставі ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про те, що позивач вчинив інкриміновані йому адміністративні правопорушення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, невірним застосуванням норм процесуального права, поліцейський роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончик Андрій Володимирович оскаржив його в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 серпня 2019 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що підставою для винесення даної постанови стало те, що 11.03.2019 під час несення служби на території обслуговування м. Луцьк, патрульним екіпажем «Цунамі» в складі поліцейського роти №4 батальйону УПП у Волинській області ДПП Салівончика А.В поліцейського роти №4 батальйону УПП у Волинській області ДПП Сучко С.О., було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме: водій транспортного засобу Toyota Higlander, з номерним знаком НОМЕР_1 , 11.03.2019 року о 00 год. 01 хв. рухаючись по пр. Волі, у м. Луцьку при перестроюванні з крайньої правої смуги в крайню ліву не ввімкнув покажчик повороту та при перевірці документів не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чи порушив п. 2.1 (а) та п. 9.2(6) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122, ч.1 ст. 126 КУпАП.
Апелянт вказує на те, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб та на вимогу поліцейського пред'явити його для перевірки.
Також апелянт стверджує, що причини зупинки транспортного засобу були повідомлені позивачу. Зазначений факт вбачається з відеозапису подій та позивачем не заперечуються.
Апелянт вважає, що відповідач, зупиняючи транспортний засіб Toyota Higlander, з номерним знаком НОМЕР_1 , діяв правомірно, та в межах своїх повноважень.
Водночас зазначає, що як вбачається з відеозапису події, на неодноразові прохання відповідача пред'явити йому посвідчення водія для здійснення відповідної перевірки позивач ігнорував, пред'явив лише реєстраційний документ на транспортний засіб. Під час розмови з інспектором ОСОБА_2 поводив себе зухвало. Відповідач попереджав позивача, що в разі невиконання його законних вимог він буде вимушений скласти відносно водія транспортного засобу постанову про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. При цьому, сам позивач у адміністративному позові вказує, що він принципово відмовлявся і не пред'явив поліцейському на його вимогу посвідчення водія на право керування транспортним засобом, оскільки вважав, що законних підстав для перевірки відповідних документів у інспектора поліції не було. Такий безумовний та очевидний факт встановлено і відеозаписом реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного. Крім того, судом першої інстанції проігноровано та не надано належної оцінки такому доказу як рапорт свідка.
Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст.313 КАС України.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.1 ст.9, ч.1 ст.72, частин 1, 5 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончиком Андрієм Володимировичем, серії НК №595282 від 11 березня 2019 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Із вказаної постанови видно, що 11.03.2019 о 00 год. 01 хв. позивач, керуючи транспортним засобом марки Toyota Higlander, номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Волі, у м. Луцьку, при перестроюванні з крайньої правої смуги в крайню ліву не ввімкнув покажчик повороту та при перевірці документів не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чи порушив п. 2.1 (а) та п. 9.2(6) Правил дорожнього руху України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зтстаттею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 245 КпАП України завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням,
В силу ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту ст.280 КУпАП видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що в процесі несення служби відповідачем використовувався портативний відеореєстратор, на якому зафіксовано, що подія мала місце не 11 березня 2019 року в 00 год 01 хв, як вказано в оскаржуваній постанові, а 10 березня близько 23 год 50 хв.
Відповідно до п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Із дослідженого відеозапису видно, що він є перерваним, складається з окремих частин (окремих файлів), не відображає факту вчинення правопорушення позивачем (рух автомобіля) та причин зупинки транспортного засобу, а отже не доводить законності як зупинки, так і вимоги поліцейського надати посвідчення водія.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого статтею частиною другою 122 КУпАП та частиною першою ст.126 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії НК №595282 від 11 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою статті 283 КУпАП.
Разом з тим, вказана постанова містить покликання на доказ (рапорт), зміст якого не доводить вчинення позивачем порушення ПДР.
Із наявних матеріалів справи неможливо встановити обставини вчиненого правопорушення.
Згідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття рішень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №595282 від 11 березня 2019 року.
Відтак, судом першої інстанції правомірно скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №595282 від 11 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрито на підставі ст.247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончика Андрія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 серпня 2019 року у справі №154/2059/19 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Салівончика Андрія Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. Б. Хобор
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 16.10.2019.