08 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/5403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Волковицької Н.О.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 (суддя Ліпинський О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 426 653,64 грн,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - ПАТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр" (далі - ТОВ "ВБК Центр") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 426 653, 64 грн.
1.2. Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "ВБК Центр" умов договору від 05.10.2017 №ЦЗВ-03-08217-01 в частині своєчасної поставки продукції за рознарядками ПАТ "Українська залізниця".
Позивач зазначив, що частину погодженої в специфікаціях продукції відповідачем не поставлено, а частину поставлено з порушенням визначених у договорі та рознарядках термінів поставки, у зв'язку з чим, позивач нарахував до стягнення неустойку у вигляді пені та штрафу.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВБК Центр" на користь ПАТ "Українська залізниця" пеню у розмірі 129 034,56 грн, штраф у розмірі 131 815,09 грн.
2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що ТОВ "ВБК Центр" порушено умови договору від 05.10.2017 в частині своєчасної поставки продукції. Також судами встановлено, що обчислення строку поставки продукції, встановленого пунктом 5.2 вказаного договору слід здійснювати від дати фактичного надання (вручення) постачальнику оригіналу рознарядки, а не з дати рознарядки як обчислено ПАТ "Українська залізниця", що і стало підставою для часткової відмови в позові.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПАТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить повністю скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 і скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 в частині відмови у стягненні пені в сумі 45 211,20 грн та штрафу в сумі 120 592,79 грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що для розрахунку штрафних санкцій місцевим господарським судом помилково застосовано інший період нарахування пені, ніж визначено ПАТ "Українська залізниця". Скаржник вважає, що відповідно до пункту 5.2 договору кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не передбачено у рознарядці. Будь-якого іншого строку для поставки продукції договором не визначено, як і не визначено того факту, що початок перебігу строку на поставку продукції необхідно відраховувати з дати отримання постачальником письмової рознарядки замовника.
На думку заявника, ним вжиті всі можливі заходи для інформування постачальника стосовно найменування, необхідного обсягу продукції та місця її поставки. Крім того, відповідач своїми діями підтвердив той факт, що він вчасно отримав рознарядки позивача на свою електронну адресу, фактично розпочавши відвантаження продукції ще до того часу, як рознарядки позивача надійшли на адресу відповідача поштою.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.10.2017 між філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах ПАТ "Українська залізниця" (замовник) та ТОВ "ВБК Центр" (постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-03-08217-01.
4.3. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
4.4. Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору, найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів), виробником якої є ТОВ "ВБК Центр".
4.5. У відповідності з пунктом 5.1 договору постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...), пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010 року).
4.6. За умовами пункту 5.2. договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.
Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направленням сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Після отримання рознарядки по електронній пошті (Е-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (Е-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки, та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни.
Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника.
Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі) якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.
За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов'язково повідомляється постачальнику.
4.7. Згідно з пунктом 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику.
4.8. За змістом пункту 5.4 договору після готовності продукції до відвантаження, постачальник направляє замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру; документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у пункті 2.2 даного договору.
4.9. Згідно пункту 6.1 договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 30-ти календарних днів після поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з пунктом 5.2 та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України.
4.10. Пунктом 10.1 договору встановлена відповідальність постачальника за порушення термінів постачання у вигляді оплати замовнику пені в розмірі 0,1 процента від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф в сумі 15 процентів від суми непоставленої в строк продукції.
4.11. Відповідно до пункту 13.7 договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017, проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов'язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.
4.12. Судами також встановлено, що сторонами підписані специфікації №1 від 09.10.2017, №2 від 09.10.2017 та №3 від 03.10.2017 до договору.
4.13. Крім того 29.12.2017 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору поставки №ЦЗВ-03-08217-01 від 05.10.2017, згідно з пунктом 1 якої сторони вирішили включити до договору поставки специфікацію №3 на суму 441 489,60 грн та специфікацію №4 на суму 32 084,40 грн.
4.14. На виконання умов договору ПАТ "Українська залізниця" направило відповідачу рознарядки, згідно з якими повідомило про готовність прийняти запчастини (перелік продукції зазначений у рознарядках) до пасажирських вагонів (в обсязі КВР), а саме:
-№ ЦЗВ-20/4657 від 31.10.2017 на загальну суму 1 582 320,00 грн;
-№ ЦЗВ-20/5746 від 04.12.2017 на загальну суму 121 142,40 грн;
-№ ЦЗВ-20/565 від 29.01.2018 на загальну суму 473 574,00 грн;
-№ЦЗВ-20/1458 від 30.03.2018 (коригування до рознарядки №ЦЗВ-20/6454 від 30.12.2017) на загальну суму 673 507,20 грн.
4.15. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором поставки №ЦЗВ-03-08217-01 на підставі статті 230 Господарського кодексу України за порушення строку поставки товару.
4.16. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
4.17. Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.18. За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.19. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.20. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.21. Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
4.22. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
4.23. Як встановлено судами, на виконання умов договору ПАТ "Українська залізниця" направило рознарядки на адресу ТОВ "ВБК Центр", які були отримані поштою, що підтверджується матеріалами справи.
4.24. Суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі встановлених обставин справи, дослідивши умови договору поставки та здійснивши перерахунок заявлених штрафних санкцій, дійшли обґрунтованого висновку про невірне визначення ПАТ "Українська залізниця" початку періоду прострочення, за який підлягає нарахуванню пеня.
4.25. Згідно з погодженими сторонами пунктом 5.2 договору кожна партія продукції постачається протягом тридцяти календарних днів "з дати письмової рознарядки замовника" лише у разі виконання разом таких умов: надсилання постачальнику оригіналу рознарядки цінним поштовим відправленням з описом вкладення; направлення постачальнику копії рознарядки електронним листом.
Отже, строк відвантаження (поставки) товару настає не пізніше 30 календарних днів з дня фактичного надання постачальнику оригіналу рознарядки, тобто настання цього строку жодним чином не залежить від дати направлення рознарядки.
4.26. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про те, що відповідач своїми діями підтвердив факт вчасного отримання рознарядки позивача на його електронну адресу, оскільки розпочав відвантаження продукції ще до того часу, як рознарядки надійшли на його адресу поштою не знайшли свого підтвердження та спростовані судом апеляційної інстанції, оскільки настання строку поставки не залежить від направлення позивачем сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти.
Між тим, як убачається із встановлених судами обставин справи, позивачем не підтверджено факт та дату отримання електронних листів відповідачем.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 5.2 договору після отримання рознарядки по електронній пошті відповідач повинен протягом доби лише направити позивачу лист, який підтверджує отримання рознарядки та повідомлення про готовність виконання рознарядки виключно у зазначені терміни.
4.27. Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено всі наявні докази в матеріалах справи щодо поставки продукції у погоджені терміни поставки, з порушенням термінів поставки та суму не поставленої продукції.
Також судами встановлено фактичну дату отримання відповідачем рознарядок та відповідно правильно встановлено початок періоду прострочення виконання зобов'язання за письмовими рознарядками від дати отримання письмової рознарядки.
4.28. З огляду на викладене, здійснивши перерахунок пені за порушення строку поставки продукції, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 129 034,56 грн за загальний період з 22.12.2017 по 27.10.2018 та штраф у сумі 131 815,09 грн.
4.29.Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі заявника зводяться лише до посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та є аналогічними доводам та підставам, викладеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі, тобто є такими, що вже були предметом дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями.
4.30. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
4.31. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Відповідно до статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування в частині відмови у позові не вбачається.
5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5403/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
Н. О. Волковицька