вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" вересня 2019 р. Справа № 911/827/19
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1
про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки
за участю представників:
від прокуратури: Івашин О.Є. (посвідчення №031867 від 02.02.2015)
від позивача: Бахір Р.В. (довіреність №0-28-0.175-46/72-19 від 13.06.2019)
від відповідача 2: Кобліков І .Ю. (ордер серії КС №433456 від 27.08.2019)
27.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника прокурора Чернігівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1/управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" (далі - ТОВ "Нива фарм"/відповідач 2) про:
- визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 29.05.2018 №10-4782/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області;
- витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення Головним управлінням Держземагентства у Київській області законодавчих вимог під час надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, а відтак і незаконного вибуття вказаної землі із власності держави поза її волею в особі відповідного органу, який виконує функції держави у відповідних правовідносинах - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що є правовою підставою для її витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" з підстав ст. 388 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2019 позовну заяву заступника прокурора Чернігівської області залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
19.04.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області надійшли письмові пояснення, відповідно до яких прокурор надав копії документів, а також пояснення стосовно виявлених судом недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2019 позовну заяву заступника прокурора Чернігівської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /третя особа), призначено підготовче засідання на 20.05.2019, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 Господарського процесуального кодексу України заяви та клопотання, за їх наявності, у тому числі відповідачу - відзив на позов, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань/заяв - до 17.05.2019.
17.05.2019 та 20.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання про залишення позову Заступника прокурора Чернігівської області без розгляду з підстав п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки, на думку позивача, прокурор не обгрунтував визначені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для звернення до суду, як наслідок позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
20.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Нива фарм» надійшов відзив на позовну заяву. Однак, як слідує зі змісту прохальної частини вказаного відзиву, останній не містить підпису представника відповідача 2 - директора ТОВ «Нива фарм», що суперечить вимогам ч. 2 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та не дозволяє встановити дійсне волевиявлення особи на подання вказаної заяви по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2019 відкладено підготовче засідання на 03.06.2019.
22.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. Однак, як слідує зі змісту прохальної частини вказаного відзиву, останній не містить підпису представника відповідача 1 за довіреністю, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та не дозволяє встановити дійсне волевиявлення особи на подання вказаної заяви по суті.
27.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Нива фарм» надійшов підписаний директором товариства відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач 2 заперечив проти позовних вимог прокурора та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, а також покласти судові витрати на позивача. Вказаний відзив прийнято судом до розгляду справи.
29.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзиви відповідача 2, згідно якої прокурор повністю заперечив викладені ТОВ «Нива фарм» доводи та аргументи.
Також, 29.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення на клопотання позивача про залишення позову без розгляду, відповідно до яких прокурор зауважив наявності права на звернення заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з позовом до суду у даній справі, як наслідок необгрунтованість відповідного клопотання позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2019 про відкладення підготовчого засідання на 24.06.2019.
03.06.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Київській області просило відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про визнання наказу недійсним. Вказаний відзив прийнято судом до розгляду справи.
Розглянувши у підготовчому засіданні 24.06.2019 клопотання позивача про залишення позову Заступника прокурора Чернігівської області без розгляду з підстав п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд дійшов таких висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Приписами ч. 3 ст. 4, ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.
Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.
Водночас, приписами ст. 209 ГПК України встановлено, що суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Тобто, обґрунтованість наведених у позовній заяві доводів прокурора щодо визначеної ним підстави для представництва держави у суді, у тому числі в розрізі подання прокурором доказів на підтвердження відповідних обґрунтувань, має бути перевірена судом лише на стадії розгляду справи по суті з огляду на можливість здійснення на вказаній стадії дослідження та оцінки доказів, як наслідок вказані обставини не є підставою для залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.02.2019 у справі №905/803/18.
Так, позовна заява прокурора Чернігівської області в інтересах держави містить обґрунтування порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також прокурором визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, та надано копію повідомлення №05/1-304вих19 від 19.03.2019 про звернення прокурора з відповідним позовом до суду в особі вказаного органу.
З огляду вищевказаного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про необґрунтованість прокурором визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення до суду із відповідним позовом, як наслідок подання такого позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, є необґрунтованими, а заява про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 02.07.2019.
02.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про закриття провадження у справі, обґрунтована тим, що стороною у справі є фізична особа, як наслідок за суб'єктним складом спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
02.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення по суті спору та заявлених прокурором вимог.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2019 відкладено підготовче засідання на 16.07.2019.
10.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли пояснення стосовно суті спору, а також стосовно необґрунтованості викладених позивачем доводів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2019 закрито підготовче провадження в справі №911/827/19, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2019.
29.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки на думку ТОВ «Нива фарм» позов прокурора в частині вимоги про визнання наказу недійсним не підвідомчий господарському судочинству, оскільки спір за вказаним вимогами стосується права цивільного фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 , якого залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
З огляду на вказане, відповідач 2 вважає, що прокурором при поданні вказаного позову порушено підвідомчість спору за першою позовної вимогою та, з урахуванням того, що вимогам про витребування майна є похідною вимогою, але підвідомча господарському судочинству, прокурором порушено правила об'єднання позовних вимог, що на думку ТОВ «Нива фарм» є підставою для залишення позову без розгляду у порядку п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.09.2019.
У судовому засіданні 10.09.2019 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
19.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської (селищної) ради Яготинського району Київської області.
Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.03.2018 №10-2588/15-18-сг «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області орієнтований розмір ділянки 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Надалі, 22.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0026, площею 1,9256 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4782/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (далі - наказ №10-4782/15-18-сг від 29.05.2018/спірний наказ):
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.09.2013 за №2474020;
- передано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області (далі - земельна ділянка кадастровий номер 3225583600:03:009:0026/спірна земельна ділянка).
Копії вищевказаних заяв та наказів наявні в матеріалах справи.
В обґрунтування поданого позову прокурор зазначив, що спірний наказ видано відповідачем 1 незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки, за доводами прокурора, станом на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом отримання земельної ділянки державної власності на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області, в підтвердження чого до позову додано, зокрема, копії заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 10.12.2017 та наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №25-147/14-18-сг від 04.01.2018.
З огляду на вказане прокурор зауважив, що при зверненні до відповідача 1 громадянин ОСОБА_1 надав недостовірні відомості щодо реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності, тоді як ГУ Держгеокадастру у Київській області не перевірив відповідних обставин, що свідчить про порушення ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України під час видачі спірного наказу та передачі у власність спірної земельної ділянки.
В підтвердження вказаних вище обставин щодо безоплатного отримання ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства двох земельних ділянок прокурором також надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна/щодо суб'єкта №№152939755, 152939372, 152938918 від 17.01.2019, зі змісту яких слідує, що:
- 16.02.2018 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7421481600:04:000:0800 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №25-147/14-18-сг від 04.01.2018;
- 01.06.2018 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 площею 1,9256 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-4782/15-18-сг від 29.05.2018.
Надалі, як зауважив прокурор, 04.07.2018 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужено спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" (ідентифікаційний код 35652231), тобто відповідачу 2, що підтверджується відповідно внесеними записами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, у зв'язку з наведеним вище прокурор вважає, що спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання та неналежного виконання ГУ Держгеокадастру у Київській області своїх обов'язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому просить суд, зокрема, визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 29.05.2018 №10-4782/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор обґрунтовує тим, що передача спірної земельної ділянки з порушенням законодавства порушує права та інтереси держави стосовно належних Українському народу земель сільськогосподарського призначення, розпорядником яких є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, тоді як відповідний центральний орган виконавчої влади (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру), маючи надані законом повноваження щодо контролю за діяльністю підпорядкованих йому територіальних управлінь,
не вживає заходів реагування на відповідні порушення шляхом звернення до суду з метою відновлення порушених прав держави.
Стосовно доводів та вимог прокурора Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не заперечила, що повторне безоплатне набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності відбулось з порушенням ч. 4 ст. 116 ЗК України, попри те позивач зауважив на тому, що дії відповідача з видачі спірного наказу відповідають приписам ст. 116 ЗК України, крім частини четвертої вказаної статті, та приписам ст. ст. 118, 121, 122 ЗК України.
Також, позивач вказав, що відповідач 1 наділений лише повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності, але не наділений повноваженнями щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та не обліковує осіб за ознаками безоплатного надання їм земельних ділянко по кожному виду використання, оскільки це не передбачено нормативно-правовими актами.
Крім того, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, позивач вважає, що визнання недійсним спірного наказу не породжує жодних наслідків для власників земельної ділянки, оскільки такий наказ є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області заперечило проти позову прокурора в частині вимоги про визнання наказу недійсним з тих підстав, що при зверненні із заявою на отримання земельної ділянки ОСОБА_1 введено управління в оману стосовно використання ним права на безоплатне отримання землі, попри те видання спірного наказу не породжує право особи на майно, а останнє виникає з моменту його державної реєстрації, повноваженнями стосовно якої відповідач 1 не наділений.
В розрізі вказаних доводів, відповідач 1 зазначив, що згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» саме державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства.
Крім того, заперечення відповідача 1 стосовно заявленої прокурором вимоги зводяться до викладених позивачем доводів в частині того, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 визнання недійсним спірного наказу, як ненормативного акта, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання, не породжує жодних наслідків для власників земельної ділянки.
З огляду на вказані доводи та аргументи відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в частині вимоги про визнання недійсним наказу, тоді як у задоволенні вимоги прокурора про покладення судового збору на відповідача 1 останній просить відмовити з підстав відсутності у нього інформації про незаконні дії ОСОБА_1
Заперечуючи проти поданого прокурором позову,відповідач 2 зазначив, що прокурором не доведено наявності повноважень щодо представництва інтересів держави за позовом у вказаній справі в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, оскільки органом, що уповноважений розпоряджатися землями державної власності та контролювати дотримання вимог земельного законодавства, є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а тому належним позивачем у справі за даним спором має бути саме управління, тоді як прокурором не доведено, чи звертався він до управління з метою встановлення обставин здійснення останнім заходів щодо повернення земельної ділянки.
Крім того, посилаючись на те, що в частині вимоги про визнання наказу недійсним спір стосується права цивільного фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 , ТОВ «Нива фарм» вважає, що спір за вказаним вимогами не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі, а також з огляду на порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог, поданий прокурором позов підлягає залишенню без розгляду.
Прокурор заперечив усі вищевикладені доводи позивача та відповідачів 1, 2 з огляду на те, що відповідно до визначених Земельним кодексом України та Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру повноважень вказаного органу, саме останній контролює та перевіряє законність рішень підпорядкованих йому органів та вирішує питання щодо розпорядження землями державної власності, а тому є представником держави у спірних правовідносинах.
До того ж, прокурор зазначив, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру відповідна інформаційна база містить відомості щодо одержання у власність громадянами земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового використання, а тому відповідач 1, який здійснює ведення Державного земельного кадастру, не позбавлений можливості перевірити надані заявником відомості стосовно використання ним права на безоплатне отримання земельної ділянки.
З огляду на вищевказане та те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області порушено вимоги законодавства під час видачі спірного наказу, а позивачем, як контролюючим органом, не усунуто вказаних порушень, прокурор наголосив на правомірності заявленого ним позову, вимоги за яким спрямовані на захист інтересів держави щодо володіння належними Українському народу землями та відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Заслухавши заключне слово прокурора, позивача та відповідача 2, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статтей 18, 19 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Так, зі змісту спірного наказу слідує, що земельною ділянкою державної власності розпорядився відповідач 1, як уповноважений згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.
Відповідно до пп. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.
Поряд з тим, згідно пп. 1, 3, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:
- організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;
- розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;
Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» унормовано, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З огляду вищенаведених нормативних приписів слідує, що органом державної влади, до компетенції якого віднесено повноваження щодо реалізації державної політики у сфері земельних відносин, зокрема, шляхом контролю за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок, а отже і захисту інтересів держави у відповідних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Водночас, враховуючи надані відповідній службі повноваження щодо контролю за діяльністю підпорядкованих їй територіальних управлінь та прийняття саме таким територіальним управлінням незаконного, на думку прокурора, рішення у формі наказу щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності, суд дійшов висновку, що саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, як центральний орган виконавчої влади, має право на звернення до суду з метою здійснення покладених на неї відповідних повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах
З огляду на вказані вище норми закону, положення та зроблені на їх підставі висновки, судом визнаються неспроможними доводи відповідача про те, що правом на звернення до суду з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах наділене ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке є відповідачем у даній справі, як орган, що видав спірний наказ.
До того ж, суд вважає за необхідне вказати, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо стороною у справі визначено певний орган.
Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", згідно пункту 3 рішення від 08.04.1999 №3-рп/99 висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як слідує з наявних в матеріалах справи копій заяв ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №25-147/14-18-сг від 04.01.2018 відповідному громадянину надано у власність земельну ділянку кадастровий номер 7421481600:04:000:0800 площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства. Вказане право власності зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується наданими прокурором Інформаційними довідками, зокрема, із відповідного реєстру.
Водночас, 29.05.2018 відповідачем 1 згідно спірного наказу надано громадянину ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у власність земельну ділянку 3225583600:03:009:0026 площею 1,9256 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області також для ведення особистого селянського господарства.
Вказане право власності зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і, надалі, припинено шляхом відчуження такого права на користь ТОВ «Нива фарм», що підтверджується наявними у відповідному реєстрі відомостями.
Тобто, станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області спірного наказу громадянин ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації - площею 2,0 гектара.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведено два рази, а тому спірний наказ відповідача 1, яким вдруге для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку державної власності, суперечить приписам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципам земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Посилання ж позивача та відповідача 1 на необізнаність останнього з обставинами використання громадянином ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки з тих підстав, що відповідач 1 не веде реєстру осіб, що вже використали відповідне право, та не зобов'язаний перевіряти такі обставин з огляду на наявність відповідного підтвердження особи у заяві, оцінюються судом критично з огляду на таке.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 791, ст. 194 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Приписами ст. 2, 6, 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» унормовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з пп. 4, 5, 198, 199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються, зокрема, громадянам у формі довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України).
Надання відомостей з Державного земельного кадастру, передбачених пунктом 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Як слідує зі змісту додатку 51, що визначає форму довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання), пошук інформаці до вказаної довідки може здійснюватись за такими даними: кадастровий номер, власник (користувач): прізвище, ім'я по батькові/найменування, податковий номер/номер та серія паспорта фізичної особи.
Отже, враховуючи вищевказані законодавчі приписи та надані ними органам державної влади повноваження, зокрема, в частині ведення Державного земельного кадастру, суд дійшов висновку, що відповідач 1 під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлений можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України.
З огляду на вказане судом визнаються безпідставними доводи учасників справи про введення відповідача 1 в оману стосовно використання заявником права на одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання), та неможливості здійснення перевірки вказаних заявником відомостей.
Також судом визнаються неспроможними доводи позивача щодо відповідності дій відповідача 1 приписам ст. 116 ЗК України, крім частини четвертої вказаної статті, та приписам ст. ст. 118, 121, 122 ЗК України під час видачі спірного наказу, позаяк імперативні приписи земельного законодавства не надають органам державної влади права альтернативного, вибіркового застосування норм закону під час здійснення відповідних повноважень у сфері земельних відносин.
Доводи позивача та відповідача 1 стосовно того, що останній не наділений повноваженнями щодо реєстрації права власності на землю, саме під час якої державний реєстратор встановлює відповідність поданих заявником документів, лежать поза межами предмету та підстав вказаного позову, а тому не спростовують встановлених судом обставин порушення вимог земельного законодавства під час розпорядження відповідачем 1 землею державної власності та видачі спірного наказу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів прокурора стосовно порушення вимог законодавства при прийнятті ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу №10-4782/15-18-сг від 29.05.2018 та, як наслідок, порушення виданням спірного наказу інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що ж до підстав звернення прокурора до суду із позовом за вказаним спором в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру слід зазначити таке.
З системного аналізу приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, слідує, що прокурор у разі порушення або загрози порушення інтересів держави має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави, зокрема, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, а оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Так, "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
З наявного в матеріалах справи листа слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області №74/12/3796 від 20.12.2018 слідує, що вказаний орган повідомив Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про встановлення в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42018270000000132 від05.06.2018 обставин безоплатного отримання фізичними особами, зокрема ОСОБА_1 , у власність земельних ділянок державної власності з порушенням вимог ст. 121 ЗК України, а також просив провести службову перевірку за вказаними фактами та повідомити про результати такої перевірки.
На вказаний лист Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом №10-28-02.19-724/2-19 від 30.01.2019 повідомила слідчий відділу Управління СБ України в Чернігівській області про те, що документи державного реєстру земель знаходяться в архівах територіальних органів Держгеокадастру, яким відповідно і направлено лист слідчого відділу, а також зазначила, що з 01.01.2013 право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації, повноваження з якої не віднесено до компетенції Держгеокадастру та його територіальних органів.
Надалі, заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з листом №05/1-8вих19 від 15.02.2019, відповідно до змісту якого позивача було повідомлено про видачу відповідачем 1, зокрема, спірного наказу та порушення вимог земельного законодавства під час передачі у власність земельних ділянок громадянам, які вже використали своє право на безоплатне отримання у власність земель державної власності, як наслідок заступник прокурора просив позивача повідомити, чи вживалися ним заходи на усунення вказаних порушень шляхом листування, подання позовів до суду.
На вказаний лист Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом №10-28-02.19-1895/2-19 від 27.02.2019 повідомила прокуратуру Чернігівської області, що Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області доручено вжити відповідні заходи реагування з метою усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства під час набуття права власності на земельні ділянки.
Копії вищевказаних листів наявні в матеріалах справи.
Водночас, як слідує зі змісту вказаного вище листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру остання не заперечувала виявлених прокуратурою обставин порушення земельного законодавства під час передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадян, зокрема, за спірним у даній справі наказом, тоді як із вказаними обставинами позивач також погодився згідно поданого у даній справі письмового пояснення від 02.07.2019.
З огляду вищевказаних обставин слідує, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру була обізнана про ймовірні порушення інтересів держави, попри те, обмежившись лише листуванням з відповідачем 1 щодо необхідності вжиття ним відповідних заходів реагування, з вимогами про усунення допущених порушень земельного законодавства до суду не зверталася, що свідчить про невжиття нею, як уповноваженим державним органом, спрямованих на захист інтересів держави заходів.
Отже, суд дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб'єктного складу сторін, а тому доводи учасників справи стосовно необґрунтованості прокурором відповідного представництва необхідності залишення позову без розгляду є необґрунтованими.
Окрім того, при вирішенні спору у даній справі, з урахуванням поданих позивачем пояснень та заяви про залишення позову без розгляду, судом взято до уваги приписи ст. 55 ГПК України, відповідно до якої відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Доводи відповідача 2 стосовно непідвідомчості вказаної справи в частині вимоги про визнання недійсним наказу з огляду на те, що відповідна вимога стосується прав фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 , визнаються судом неспроможними з огляду на таке.
Приписами ст. ст. 319, 346 Цивільного кодексу України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності припиняється у разі, зокрема відчуження власником свого майна.
Отже, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю належного йому майна, зокрема шляхом відчуження за своєю волею належного йому майна.
Водночас, як на час звернення прокурора до суду із відповідним позовом у даній справі, так і на час розгляду вказаної справи у суді, фізична особа - громадянин ОСОБА_1 , якому була надана у власність земельна ділянка згідно спірного наказу, не є її власником, оскільки таке право власності вказаної особи припинилось шляхом відчуження земельної ділянки відповідачу 2, а тому позовна вимога прокурора про визнання недійсним наказу не стосується прав і обов'язків фізичної особи та не відносить позов в цій частині до юрисдикції загальних судів.
З огляду на вказане відповідні доводи відповідача 2 та заявлені на їх підставі вимоги про закриття провадження у справі і залишення позову без розгляду є безпідставними.
Твердження ж позивача та відповідача 1 щодо неналежності обраного прокурором способу захисту, оскільки спірний наказ вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому скасування такого наказу не породжує наслідків для власників земельної ділянки, що на думку учасників справи підтверджується викладеною у рішенні Конституційного суду від 16.04.2009 за №7-рп/2009правовою позицією, є помилковими, оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, дія якого законодавчими приписами не обмежується у часі фактом його виконання, тоді як рішення Конституційного суду від 16.04.2009 за №7-рп/2009, покладене в основу наведених позивачем та відповідачем 1 доводів, стосується неможливості скасування самостійно органами місцевого самоврядування прийнятих ними ж актів.
Статтею 21 Цивільного кодексу України унормовано, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також встановлення обставин порушення вимог законодавства при прийнятті ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу №10-4782/15-18-сг від 29.05.2018 та, як наслідок, порушення виданням спірного наказу інтересів держави, суд дійшов висновку про задоволення вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4782/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Крім того, посилаючись на незаконність вибуття зі складу земель держаної власності спірної земельної ділянки поза волею Українського народу, прокурор просить суд витребувати її з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Заперечуючи проти вказаної вимоги, ТОВ «Нива фарм» вказало, що воно є добросовісним власником спірної земельної ділянки, набутої за відплатним договором та за згодою її власника, що, свідчить про відсутність підстав для витребування у нього вказаної земельної ділянки.
Також, відповідач 2 зауважив, що витребування у нього земельної ділянки суперечить принципу співмірності інтересів власника та суспільства і є порушенням його права на мирне володіння своїм майном.
Окрім того, відповідач 2 вважає, що з огляду на зміст поданих ОСОБА_1 заяв до територіальних органів Держгеокадастру у Київській та Чернігівській областях, ОСОБА_1 правомірно використав своє право на отримання земельної ділянки саме у Київській області, а тому, на думку відповідача 2, ймовірно вибула з державної власності поза волею Українського народу земельна ділянка у Чернігівській області.
Приписами статей 328, 330 387, 388 ЦК України унормовано, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Так, за змістом вищевказаних нормативних приписів передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.
Виходячи з системного аналізу наведеної норми, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.
Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.
Відповідно до приписів ст. ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Зі встановлених судом вище обставин слідує, що спірну земельну ділянку відповідачем 1 надано у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вказаний громадянин вже використав раніше, як наслідок, суд дійшов висновку, що подальше відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3225583600:03:009:0026 на користь ТОВ «Нива фарм» відбулось з порушенням вимог законодавства.
Згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки є ТОВ «Нива фарм», яке обставини наявності у нього відповідного права власності не заперечувало.
Отже, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача відповідачем 1 спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади по передачі цієї землі у власність.
Посилання ж відповідача 2 на ймовірне вибуття з державної власності поза волею Українського народу саме земельної ділянки у Чернігівській області, а не спірної, визнаються судом неспроможними, оскільки такі доводи лежать поза межами предмету та підстав позову у даній справі.
За таких обставин, оскільки спірна у даній справі земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність відповідачем 2 відбулось з порушенням вимог ст. ст. 328, 330 ЦК України, а тому згідно ст. ст. 387, 388 ЦК України, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ «Нива фарм» на користь державі в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.
Стосовно ж посилань відповідача 2 на порушення принципів співмірності інтересів власника та суспільства, а також порушенням його права на мирне володіння своїм майном, слід зазначити таке.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол, який ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства, тоді як розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
У пункті 166 рішення ЄСПЛ "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Отже згідно практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача 2 відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.
Водночас, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача 2 у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державного власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.
Отже, суд дійшов висновку, що з огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу, а тому заперечення відповідача 2 з цього приводу є безпідставними.
Беручи до уваги зазначене вище, виходячи з аналізу суб'єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, суд дійшов висновку про задоволення вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Судові витрати прокуратури, відповідно статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну, тоді як посилання відповідача 1 на неможливість покладення на нього судових витрат з огляду на введення його в оману є неспроможним та на розподіл судового збору не впливають з огляду на зроблені вище судом висновки щодо таких доводів.
Водночас, з огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, а також доказову необґрунтованість судових витрат відповідача 2, суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" про покладення судових витрат на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, ідентифікаційний код 02910114) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, ідентифікаційний код 39411771) задовольнити.
2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області (14000, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) від 29.05.2018 №10-4782/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2, ідентифікаційний код 35652231) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, ідентифікаційний код 39411771) земельної ділянки площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (14000, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, ідентифікаційний код 02910114) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2, ідентифікаційний код 35652231) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, ідентифікаційний код 02910114) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм" про покладення судових витрат на позивача залишити без задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.10.2019.
Суддя В.А. Ярема