10 жовтня 2019 року м. Київ
справа № 369/8231/19
провадження № 22-ц/824/13347/19
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Іванової І.В. (суддя-доповідач), Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
сторони :
позивач - Державне підприємство «Київське лісове господарство»
відповідач - Малютянська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Київське лісове господарство» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2019 року у складі судді Ковальчук Л.М., повний текст складений 02.08.2019 року, про повернення позовної заяви
встановив:
У червні 2019 року ДП «Київське лісове господарство»звернулось до суду з позовом до Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконними та скасування рішень.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2019 року дана заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2019 рокупозовну заяву ДП «Київське лісове господарство» визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ним було виконано вимоги ухвали про без руху та при поданні позовної заяви надано суду копію позовної заяви та копії всіх документів, які додавались до неї, для відповідача у справі. На думку апелянта, він не був зобов'язаний надавати суду копію заяви про усунення недоліків позовної заяви, разом з її додатками, оскільки ця заява не є позовною в розумінні положень статті 177 ЦПК України, і така вимога була відсутня в ухвалі районного суду від 01 липня 2019 року.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача Малютянської сільської ради до апеляційного суду не надходив.
Згідно вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2019 року ДП «Київське лісове господарство»звернулось з позовом до Малютянська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконними та скасування рішень.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2019 року позовну заяву ДП «Київське лісове господарство» залишено без руху, як таку, що подана з порушенням вимог статей 95 та 175 ЦПК України.
Позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме: зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також підтвердити своїм підписом відповідність копій письмових доказів оригіналам із зазначенням дати такого засвідчення.
23 липня 2019 року позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій пояснив, що до даної заяви додаються копії письмових доказів, засвідчені представником позивача, лише у випадку наявності у позивача чи його представника оригіналів таких документів, як це вимагає стаття 95 ЦПК України. При чому, вірність копій письмових доказів, оригінали яких відсутні у позивача не засвідчувались.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у визначений судом строк зазначені в ухвалі суду недоліки не були усунуті в повному обсязі, а саме, не додано до заяви про усунення недоліків її копію з додатками для відповідача.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки останній зроблений з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 ст.185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом вказаних норм закону, повернення позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду про усунення недоліків можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилася від виконання вказаних у ній вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою усунення недоліків зазначених в ухвалі судді від 01 липня 2019 року, було подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої додано засвідчені представником ДП «Київське лісове господарство» копії письмових доказів, оригінали яких наявні у підприємства. Крім того, зазначено, що вірність копій документів, оригінали яких відсутні у позивача, не засвідчувались.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач, зокрема, зазначив, що не був зобов'язаний надавати для відповідача копію заяви про усунення недоліків позовної заяви, разом із її додатками, оскільки ця заява не є позовною в розумінні статті 177 ЦПК України, та в ухвалі про без руху така вимога не ставилась.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем фактично усунуто.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ДП «Київське лісове господарство» у зв'язку з тим, що останнім не додано до заяви про усунення недоліків її копію з додатками для відповідача.
Повернення позовної заяви із суто формальних підстав, які не перешкоджають її розгляду, є порушенням права на доступ до правосуддя, принцип якого проголошено ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції.
Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення судом першої інстанції позовної заяви ДП «Київське лісове господарство» з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 389 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,
постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Київське лісове господарство» задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2019 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді :