Іменем України
10 жовтня 2019 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Лівінського С.В. (суддя-доповідач),
Березовенко Р.В.,
Суханової Є.М.
секретар судового засідання: Малашевський О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва, у складі судді Васильченко О.В., від 23 липня 2019 року в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо» про скасування ухвали від 21 травня 2019 року,
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року в задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо» відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 травня 2019 року.
ОСОБА_1 з судовим рішенням не погодилася та 22 серпня 2019 року подала апеляційну скаргу. Вважала, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просила ухвалу районного суду скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргутовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Інші учасники справи судове рішення не оскаржили та відзиву на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, не перешкоджало перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За приписами п. 2) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає не в повній мірі.
Ухвалюючи вказане судове рішення в частині відмови у задоволені заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо», суд першої інстанції виходив з того, що скасування своєї ухвали від 21 травня 2019 року не входить до компетенції суду першої інстанції.
Колегія суддів, всупереч доводам апелянта, погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, як таким, що ґрунтується на вимогах ЦПК України.
Разом з тим, скасовуючи заходи забезпечення з власної ініціативи районний суд виходив з того, що ухвалою суду було накладено арешт на майно власником якого є ОСОБА_2 .
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 88-89) станом на 21 травня 2019 року, спірне майно ОСОБА_2 не належало.
Крім того, на думку колегії суддів, у даному конкретному випадку заходи забезпечення позову ухвалою суду від 21 травня 2019 року були спрямовані саме проти несумлінних дій відповідача, який міг сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, такі дії відповідача могли призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Разом з тим, наведене районним судом залишено поза увагою.
Тому, колегія суддів вважає, що районним судом судове рішення в означеній частині ухвалене за неправильного застосуванням норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та, відповідно до положень п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, являється підставою для часткового задоволення апеляційної скаргиОСОБА_1 та скасування судового рішення в наведеній частині.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Тому, керуючись ч. 6 ст. 259, п. 2) ч.1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 376, ст. 268, 381- 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року в частині скасування заходів забезпечення позову скасувати.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Судді: С.В. Лівінський,
Р.В. Березовенко,
Є.М. Суханова