09 жовтня 2019 року м. Київ
Справа №754/15792/18
Резолютивна частина постанови оголошена 09 жовтня 2019 року
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Зотько Л.А. від 06 травня 2019 року, повний текст рішення виготовлено 20 травня 2019 року в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів, -
Справа №754/15792/18
№ апеляційного провадження:22-ц-824/9990/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Зотько Л.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів, у розмірі 59379,32 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що судовим рішенням Деснянського районного суду м. Києва по справі № 2-4401/12 від 11.12.2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.07.2012 року і до повноліття дитини. На виконання судового рішення позивачкою було отримано виконавчий лист №2-4401/12 та пред'явлено до виконання до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва. Але не дивлячись на те, що виконавчий лист було пред'явлено до виконання до відділу Державної виконавчий служби м. Києва, батько дитини ухиляється від сплати аліментів, умисно не виконує судове рішення, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті аліментів. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08.08.2018 року за виконавчим провадженням 32687644/13, виданого Деснянським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва, загальний розмір заборгованості станом на 22.01.2016 року становить 59379,32 грн. У зв'язку з вищевикладеним позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 59379,32 грн. за період з серпня 2012 року по січень 2014 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року Позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2012 року по січень 2014 року у загальному розмірі 6802,76 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони по справі мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження (а.с.7).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей (а.с.4).
Вказаним рішення суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.07.2012 року і до повноліття дитини.
З наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08.08.2018 року, виконаного держаним виконавцем Деснянського районного відділу м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 22.01.2016 року становить 59379,32 грн.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Як зазначає позивач у поданій нею позовній заяві, відповідач не виконує у повному обсязі свої зобов'язання щодо сплати аліментів, у зв'язку з чим виникла заборгованість по їх сплаті. У зв'язку з тим, що відповідач прострочує сплату аліментів на утримання сина, позивач на підставі ст.196 СК України, змушена була звернутись до суду із позовом про стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів, яка складає 59379,32 грн., та яка обрахована позивачем в межах періоду з серпня 2012 року по січень 2014 року.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
У відповідності до ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Згідно ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Положеннями частини першої статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Суд першої інстанції, наводячи розрахунок заборгованості, виходив з того, що неустойку потрібно обчислювати з урахуванням правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, відповідно до якого за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Разом з тим, Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц відійшла від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року справі № 6-94цс15 та наступних постановах з огляду на таке.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Колегією суддів апеляційного суду було перевірено правильність розрахунку розміру пені за прострочення сплати аліментів, що був наданий представником позивача та встановлено, що розрахунок неустойки (пені) на суму 58088 гривень 62 копійки, здійснено невірно і в результаті перерахунку встановлено, що сума неустойки (пені) складає 63419 гривень 07 копійок.
Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просила стягнути з відповідача неустойку від суми несплачених аліментів в сумі 59379 гривень32 копійки.
Виходячи з того, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення невірно було зроблено розрахунок неустойки (пені), апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України в частині стягнення неустойки (пені), збільшивши розмір неустойки (пені) що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 6802 гривень 76 копійок до 59379 гривень 32 копійок.
Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 , яка діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року в частині стягнення неустойки - змінити, збільшивши суму неустойки що підлягає стягненню з 6802 гривень 76 копійок до 59379 гривень 32 копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна