справа № 369/9334/16
провадження № 22-ц/824/12847/2019
10 жовтня 2019року м. Київ
Київський апеляційний суду складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.,
за участю секретаря Примушка О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області,
треті особи: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року в складі судді Усатова Д. Д.,
встановив:
13.10.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю (не менше п'яти років) її та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , визнати поважними підстави пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини та визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , з якою позивач проживала однією сім'єю. Спадковим майном є земельна ділянка кадастровий № 3222410300:01:050:5001 площею 0,0269 га і 13/50 у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 .
Заяву про прийняття спадщини позивач не подавала, адже знала про складення ОСОБА_3 заповіту на користь ОСОБА_4 .
У серпні 2016 року позивач дізналася про неприйняття спадщини ОСОБА_4 та звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом, проте отримала постанову від 23 серпня 2016 року №1532/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у якій зазначено про пропуск строку на подання на отримання свідоцтва про право на спадщину та про скасування заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4
З 2008 року і до смерті ОСОБА_3 вона постійно спільно проживала з нею однією сім'єю у жилому будинку АДРЕСА_1 , вела спільне господарство до моменту її смерті. ОСОБА_3 не мала близьких родичів, але як особа похилого віку потребувала догляду та піклування, тому позивач, проживаючи разом з нею однією сім'єю, здійснювала такий догляд і дбала про неї.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у період з 2008 до 27 червня 2015 року за адресою АДРЕСА_1 .
Визнано поважними причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, надано ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3 тривалістю 3 місяці з моменту набрання чинності цим рішенням.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_2 просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Посилається на ті підстави, що Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора залучена до участі в справі як зацікавлена особа, що є порушенням норм процесуального права.
Крім цього, спадкову справу заведено на підставі її заяви, що свідчить про існування між нею та позивачем спору про право. Позивачем не було залучено її до участі у справі в якості належного відповідача.
При допиті свідків було допущено порушення, а саме свідок ОСОБА_5 була вільним слухачем, що суперечить ч.2 ст.180 ЦПК України. Свідок ОСОБА_6 надавала неправдиві відомості, не могла чітко відповісти на запитання. Свідок №3 взагалі не повідомила суду суттєвих обставин справи, не надала свідчень відносно періоду спільного проживання позивача з померлою ОСОБА_3 . Інших доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем надано не було.
Також зазначила про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо поважності підстав пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справу в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишила заповіти, а саме:
- заповіт, посвідчений 03.01.2013 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В. О., за умовами якого все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 ;
- заповіт, посвідчений 24.01.2014 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В. О., за умовами якого все своє майно вона заповіла ОСОБА_2 ;
- заповіт, посвідчений 14.07.2014 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко В.В. , за умовами якого все своє майно вона заповіла ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що заповіт, посвідчений 03.01.2013 року, за умовами якого все своє майно спадкодавець заповіла ОСОБА_1 , був скасований заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В.О. 24 травня 2013 року за р. №2241.
Заповіт, посвідчений 24.01.2014 року, за умовами якого все своє майно спадкодавець заповіла ОСОБА_2 , був скасований новим заповітом, посвідченим 14.07.2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Нікітенко В. В.
Заповіт, посвідчений 14.07.2014 року, за умовами якого все своє майно спадкодавець заповіла ОСОБА_4 , був скасований заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко В . В. 17.07.2014 р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Судом встановлено, що 07 липня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , 1928 року народження, за законом та заповітом, посвідченим 24.01.2014 року.
29 січня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області з заяво про видачу на її ім'я свідоцтв про право на спадщину за заповітом або свідоцтв про право на спадщину за законом на підставі ст.1264 ЦК України, як такій, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 на протязі останніх п'яти років до часу відкриття спадщини.
Постановою нотаріуса №103/02-31 від 29 січня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за наданими нею документами неможливо встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 на протязі останніх п'яти років до часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 03.01.2013, або свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст. 1264 ЦК України, як такій, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 на протязі останніх п'яти років до часу відкриття спадщини.
Постановою нотаріуса №1532/02-31 від 23.08.2016 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за документами, які остання надала для оформлення спадщини, неможливо встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 на протязі останніх п'яти років до часу відкриття спадщини.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем, і визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків не менше ніж як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Подібні положення містять статті 12, 81 чинної редакції ЦПК України.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2008 до 27.06.2015 за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності вказаних позовних вимог.
Вказаний висновок суду першої інстанції ґрунтується на показах свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .
При визначенні додаткового строку для прийняття спадщини суд першої інстанції виходив з того, що через відсутність родинних зв'язків у ОСОБА_1 були відсутні докази для закликання до спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , а тому звернення до нотаріуса не дало б ніяких результатів.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 29.04.2008 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач суду пояснила, що працювала в м. Києві муляром, з 2008 року проживала в частині будинку, що належав ОСОБА_3 , вони з останньою займали різні кімнати. За користування своєю кімнатою вона сплачувала ОСОБА_3 по 400 грн на місяць. В кімнаті, яку вона займала, стояв її власний холодильник. В кімнаті разом з нею проживали квартиранти. Пенсію ОСОБА_3 отримувала її сусідка ОСОБА_10 . Два рази на тиждень приходив соціальний працівник, який здійснював оплату за житлово-комунальні послуги, можливо ходив в аптеку. Після смерті ОСОБА_3 вона переїхала жити в с. Тарасівку Києво-Святошинського району, де знімала кімнату. Пояснила, що участі в похованні ОСОБА_3 не брала, хоча на похованні була присутньою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживала у ОСОБА_3 з 2009 по 2015 роки по 5 діб на місяць, коли приїжджала на роботу в інститут нейрохірургії. Разом з нею на квартирі у бабусі жила ОСОБА_1 Вона бачила, як ОСОБА_1 передавала гроші бабусі, а остання передавала їх соціальному працівнику для оплати за комунальні послуги. Хто займався похованням бабусі вона не знає.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 проживала в будинку ОСОБА_3 , піклувалась про неї, готувала їжу, приносила медикаменти, допомагала по господарству, їздила до неї в лікарню.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що познайомилась з ОСОБА_1 у 2008 році в лікарні. Баба ОСОБА_3 розповідала про неї тільки хороше. У ОСОБА_3 в будинку була приблизно три рази. Крім ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в будинку нікого не бачила.
Оцінивши пояснення позивача та допитаних в судовому засіданні свідків колегія суддів дійшла висновку, що останні не доводять факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років на момент відкриття спадщини.
З пояснень позивача та наданих суду доказів вбачається, що відносини між позивачем та спадкодавцем не носили характеру сімейних. Позивач за характером своєї роботи винаймала у спадкодавця житло, сплачуючи за це відповідні кошти. Надання позивачем допомоги ОСОБА_3 , яка була одинокою особою похилого віку, помилково розцінено судом першої інстанції, як сімейні відносини, за відсутності доказів того, що вказані особи були пов'язані спільним побутом, веденням спільного господарства, існуванням спільного бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що заповіт на ім'я ОСОБА_1 від 03.01.2013 р. було скасовано за заявою спадкодавця вже 24.05.2013 року , через три місяці після його посвідчення.
24.05.2013 ОСОБА_3 також відмінила довіреність, яка була видана нею 03.01.2013 на ім'я ОСОБА_1 з метою приватизації, отримання та реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та отримання дубліката свідоцтва про право власності на 13/50 частин будинку, що знаходиться за цією адресою.
Крім цього, відсутність родинних відносин між позивачем та спадкодавцем не перешкоджали позивачу подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк. Позивач, вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги за законом, не була позбавлена можливості дізнатися про наявність або відсутність інших спадкоємців після звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте таким правом скористалася лише 23 серпня 2016 року , більше ніж через рік після смерті спадкодавця. За таких підстав суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року скасувати.
Постановити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: Т. А. Семенюк
І. М. Рейнарт