1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу цивільного позивача, потерпілого ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року,
за участі:
представника ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110070000470 від 12 листопада 2018 року про накладення арешту на майно третіх осіб та заборону та обмеження розпорядження цим майном.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року, витребувати з Баришівського відділу поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НПУ в Київській області кримінальне провадження № 12018110070000470 для огляду і розглянути клопотання про тимчасовий доступ до документів, доданих до клопотання про накладення арешту на майно третіх осіб та заборону і обмеження розпоряджатися цим майном.
В апеляційній скарзі зазначається, що на підтвердження статусу потерпілого ОСОБА_5 надав копію пам'ятки потерпілого, яка йому вручена в день допиту у якості потерпілого в кримінальному провадженні № 12018110070000470.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 30 серпня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Баришівського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту намарно третіх осіб та заборону обмеження розпорядження цим майном у кримінальному провадженні № 12018110070000470, а саме: гаражі за адресою: АДРЕСА_1 (гараж № НОМЕР_1 , гараж № НОМЕР_2 ), оформлені на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; квартиру ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 ; будинок ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_4 ; майно Баришівської селищної ради, в тому числі автомобілі на суму 300 000 гривень, зареєстроване за адресою: 05701 смт Баришівка, вул. Центральна, 27., заборонити користування і розпорядження гаражами за адресою: АДРЕСА_1 (гараж № НОМЕР_1 , гараж № НОМЕР_2 ), оформлені на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шляхом обмеження доступу до них та накладення заборони на відчуження та передачу в оренду; Заборонити розпорядження квартирою ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 ; квартирою ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 ; будинком ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_4 ; майном Баришівської селищної ради, в тому числі автомобілями на суму 300 000 гривень, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 . Водночас, ОСОБА_5 просив витребувати з Баришівського відділу поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НПУ в Київській області кримінальне провадження № 12018110070000470.
Ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року у задоволені вказаного клопотання відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_5 не надано витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні, а також документального підтвердження статусу потерпілого в рамках кримінального провадження № 12018110070000470 від 12 листопада 2018 року, не надано доказів подачі цивільного позову та визнання його цивільним позивачем. Дане клопотання подала особа, яка немає права його подавати. Крім того, з метою забезпечення збереження речових доказів, із клопотанням про накладення арешту повинен звертатися виключно слідчий за погодженням з прокурором, чи прокурор. Будь-яких документів на підтвердження права власності зазначених у клопотанні осіб на нерухоме та рухоме майно не надано. Не надано підтверджуючих документів про належність ОСОБА_5 гаражів по АДРЕСА_1 . З урахуванням викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання в цілому та відсутність необхідності повернення клопотання для усунення недоліків.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні цивільного позивача, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з ч. 5 ст. 131 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Колегія суддів приходить до висновку, що зазначених вимог закону слідчий суддя дотримався.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 , обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні ОСОБА_5 . Зокрема не зазначено та не надано доказів на підтвердження розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір позовних вимог та доказів факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Крім того, ОСОБА_5 на надано підтверджуючих документів, які б посвідчували, що він є потерпілим у кримінальному провадженні та цивільним позивачем.
Доводи ОСОБА_5 про те, що на підтвердження статусу потерпілого він надав копію пам'ятки потерпілого, яка йому вручена в день допиту у якості потерпілого в кримінальному провадженні № 12018110070000470, - не можуть прийматися до уваги, оскільки пам'ятка потерпілого не є процесуальне рішення, яким особі надається статус у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_5 з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами судового провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя діяв у спосіб та у межах діючого законодавства.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о. слідчого СВ Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_11 про накладення арешту на тимчасово вилучені під час огляду місця події 05 серпня 2019 року за адресою: Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Поштова, 1, автомобіль марки «DAF», модель «XF 95.430» д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі (рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_12 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ) та 17 відрізків металевих труб, які належать територіальній громаді селища Бородянка в особі Комунального підприємства «Бородянкатепловодопостачання» (місце знаходження юридичної особи: Київська область, Бородянський район, смт.Бородянка, вул. Вокзальна, 1-А, ЄДРПОУ 33710516), - залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_13 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11сс/824/5611/2019 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Категорія ст.170 КПК Доповідач ОСОБА_1