Дата документу 15.10.2019 Справа № 322/389/19
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 322/389/19Головуючий у 1-й інстанції Шиш А.Б. Повний текст рішення складено 25.07.2019 року.
Пр. № 22-ц/807/3119/19Суддя-доповідач Гончар М.С.
15 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Подліянова Г.С., Кочеткової І.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 - ш) до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат та утримання дитини
У квітні 2019 року ОСОБА_2 - ш звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-7), в якому просила збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2000,00 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду, та стягнути з ОСОБА_1 на її користь половину вартості додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 20600,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2001 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_4 . 05 листопада 2009 року шлюб між ними було розірвано. Згідно із рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 15 січня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття. 02 березня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 322/49/15-ц, виданого 14 лютого 2015 року.16 червня 2016 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на " ОСОБА_6 ". У другому шлюбі у неї народився син ОСОБА_7 . На теперішній час вона не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 - ш до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів їй було відмовлено в позові. З часу винесення судом рішення, а саме з 2015 року, значно змінилася економічна ситуація в країні, зросли ціни на харчі, одяг, комунальні послуги, в зв'язку з чим аліменти в сумі 500,00 грн. щомісяця менше, ніж передбачений законодавством мінімальний розмір аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наказом МОЗ № 1073 від 03 вересня 2017 року затверджено норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії. Дані потреби вона намагається забезпечити. Крім того, за період з лютого 2015 року по січень 2019 року відбулися інфляційні процеси, які вплинули на купівельну спроможність та девальвацію гривні як національної валюти. Так, відповідно до офіційних статичних даних, за 2015 рік індекс інфляції України склав 143,3 %, в 2016 році - 112,4 %, в 2017 році - 113,7 %, в 2018 році - 109,8 %. У зв'язку з вищенаведеним, є очевидним, що витрати, необхідні для виховання та прожиття дитини, збільшилися. Відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Відповідач знаходиться в працездатному віці, спроможний працювати повний робочий день, отримуючи заробітну плату. Також, рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року було встановлено, що відповідач має земельну ділянку, яку здає в оренду і отримує орендну плату за кожен рік. Крім того, їх донька ОСОБА_4 на теперішній час є студенткою Економіко-правничого коледжу ЗНУ. Дане навчання здійснюється на контрактній основі. Відповідно до п. 5.2 Договору № 96 від 06 серпня 2018 року про надання освітніх послуг, укладеного між Запорізьким національним університетом та нею, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 25200,00 грн. Згідно п. 5.3 вищезазначеного договору, замовник вносить плату на реєстраційний рахунок виконавця готівкою (без готівкою) щосеместрово, не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку семестру, у сумі 4200,00 грн. Згідно із банківськими квитанціями від 23 липня 2018 року та від 09 січня 2019 року нею, на виконання умов договору про надання освітніх послуг за № 96 від 06 серпня 2018 року, здійснено оплату за навчання доньки ОСОБА_8 , на загальну суму 8400,00 грн. При цьому, дана оплата здійснювалася тільки за 1 курс навчання. У даному випадку, кошти, які були сплачені нею і які будуть сплачуватися у майбутньому за навчання доньки ОСОБА_8 , можна вважати додатковими, оскільки ці витрати були і будуть необхідними для навчання і розвитку здібностей неповнолітньої дитини. Крім того, з лютого 2018 року їх донька ОСОБА_4 перебуває на обліку у дитячого невролога в КУ "Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня" з діагнозом "Проста мігрень. Вегето-судинна дистонія за гіпертонічним типом з астено-невротичним синдромом". Для поліпшення стану здоров'я дитини, спеціалістами вищезазначеної медичної установи була призначена психокорекція у психолога, що підтверджується консультативним висновком дитячого невролога та консультативним висновком психолога. Відповідно до довідки, яка була надана психологом ОСОБА_9 , їх донька ОСОБА_4 за період з 20 червня 2018 року по березень 2019 року відвідала 64 сеанси у психолога. Вартість послуги у психолога становила 250,00 грн. за годину. Загалом, для відновлення психо - емоційного стану дитини, нею було витрачено 16000,00 грн. На сьогоднішній день нею вже понесені додаткові витрати в сумі 24400,00 грн., а саме, 16000,00 грн. - послуги психолога, та 8400,00 грн. оплата за перший рік навчання дитини. Крім того, навчання у доньки закінчується тільки в 2021 році, а тому за 2020 - 2021 роки необхідно буде також вносити плату за навчання відповідно до умов договору про надання освітніх послуг. Загальна сума додаткових витрат, з урахуванням вже понесених платежів та оплат, в майбутньому становить 41200,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Шиш А.Б. (а.с. 28).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 35) провадження у цій справі відкрито.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 липня 2019 року (а.с. 40-43) позов ОСОБА_2 - ш у цій справі задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, утримуваних за рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_10 - ш на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ухвалено стягувати аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 1059,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - ш половину вартості додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 49-63) просив рішення суду першої інстанції скасувати частково, а саме в частині стягнення додаткових втрат на утримання дитини та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - ш в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 відмовити повністю.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.
Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Подліянову Г.С. та Маловічко С.В. (а.с.65).
Ухвалою апеляційного суду провадження у цій справі відкрито 10 вересня 2019 року (а.с. 66).
В автоматизованому порядку у цій справі суддею Кочетковою І.В. замінено суддю Маловічко С.В. у зв'язку із тривалою хворобою останньої (а.с. 76-77).
Позивач ОСОБА_2 - ш подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 78-83).
Ухвалою апеляційного суду (а.с.84) дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України.
За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 - ш із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодилась, останнє, у тому числі в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, в апеляційному порядку не оскаржувала.
Відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволення позовних вимог позивача, а саме: в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 .
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача і лише в частині задоволення позовних вимог позивача, а саме: в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 .
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про позивача про стягнення з відповідача половини вартості додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн., керувався ст. ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України та виходив із такого.
Згідно із приписами ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Витрати на надання неповнолітній дитині психологічної допомоги, є додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами (її хворобою), а тому останні підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи, що ОСОБА_3 за період з 20 червня 2018 року по березень 2019 року відвідала 64 сеанси у психолога, тривалістю по одній годині, вартість послуги становила 250,00 грн. за годину, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати в сумі 8000,00 грн. (64 сеанси х 250,00 грн./2).
Проте, із такими висновками суду першої інстанції у рішенні в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, не можна погодитись з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що неповнолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитячим неврологом Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні 13.06.2018 року було рекомендовано психокорекцію (а.с.21).
Курс психокорекції неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходила у психолога ОСОБА_9 у період з 20.06.2018 року по березень 2019 року, тривалість сеансу у психолога 1 година; вартість послуги за 1 годину складає 250,00 грн., пройдено 64 сесії (сеансу) (довідка а.с. 23).
Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що проходження курсу психокорекції для неповнолітньої дитини було рекомендаційним, а не обов'язковим, та позивачем ОСОБА_2 - ш на підтвердження саме понесення нею витрат на оплату послуг психолога ОСОБА_9 у вищевказаний період для неповнолітньої дитини, зокрема в сумі 16000,00 грн. (розрахунок: 250,00 грн. *64 сеанси), та половини від них у розмірі 8000,00 грн. (16000,00 грн. /2), які є предметом апеляційного оскарження у цій справі з боку відповідача, не було надано жодного належного, допустимого доказу взагалі (квитанція, прибутковий касовий ордер тощо).
Довідка психолога ОСОБА_9 (а.с. 23) не є належним, допустимим (письмовим) доказом у цій справі саме підтвердження фактичного понесення вищезазначених додаткових витрат позивачем.
В силу вимог ст. 185 ч. 2 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Позивач ОСОБА_2 - ш у цій справі наполягала на тому, що ці додаткові витрати в сумі 16000,00 грн. (розрахунок: 250,00 грн. *64 сеанси), та половини від них у розмірі 8000,00 грн. (16000,00 грн. /2) на психолога для неповнолітньої дитини саме були нею вже понесені (а.с.5 позовної заяви).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_11 -ш., передбачені ст. 82 ЦПК України, в частині позовних вимог до відповідача про стягнення додаткових витрат на психолога для неповнолітньої дитини на суму 16000,00 грн. (розрахунок: 250,00 грн. *64 сеанси), та половини від них у розмірі 8000,00 грн., відсутні.
Оскільки, відповідач позов позивача у цій частині у суді у цій справі не визнає у повному обсязі.
Позивач та її представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача в частині позовних вимог до відповідача про стягнення додаткових витрат на дитину на суму 8000,00 грн., у тому числі щодо обов'язковості психокорекції для дитини за вказівкою лікаря та фактичного понесення цих витрат (квитанція, прибутковий касовий ордер тощо).
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доказом, передбаченим ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, є додана позивачем до її відзиву на апеляційну скаргу у цій справі (а.с.80) виписка по рахунку позивача на підтвердження отримання нею від відповідача ОСОБА_12 18.12.2015 року коштів на суму 49500,00 грн.
Однак, останньою не спростовуються фактичні обставини цієї справи, встановлені апеляційним судом.
Позивач у цій справі наполягала на тому, що потребувала додаткових витрат на дитину з відповідача саме у 2018 році.
Апеляційним судом встановлено, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (ухвала а.с. 35).
При цьому, копія позову позивача із додатками та ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження надсилалась судом першої інстанції за зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 , інформація про яке було отримано судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 187 ч. ч. 1,7 ЦПК України, (довідка відповідного органу реєстрації від 25.04.2019 року (а.с. 33).
Однак, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 дійсно не отримував копії останніх, вони повернулись на адресу суду першої інстанції двічі з відміткою поштового відділення: спочатку за закінченням терміну зберігання» (а.с.36), а потім - «адресат відсутній» (а.с. 39) та зберігаються у матеріалах цієї справи, однак відповідач у своїй апеляційній скарзі не просив скасовувати рішення суду першої інстанції у цій справі з цих підстав, тому обов'язкові підстави, передбачені ст. 376 ч. 3 ЦПК України, для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача у цій справі відсутні.
Тому, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, апеляційний суд може прийняти до уваги у цій справі як докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, докази, надані відповідачем до його апеляційної скарги у цій справі, а саме: копію паспорту відповідача з відміткою про зняття його з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 лише 05.06.2019 року (а.с. 55), тобто вже після відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі 14.05.2019 року (а.с.35), копію свідоцтва про народження іншої дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (а.с.58), інформацію щодо магнітно-резонансної томографії пояснічного відділу хребта відповідача за 2015 рік (а.с.59-62), якими обмеження працездатності відповідача не встановлено, рекомендовано консультація нейрохірурга; квитанцію про перерахування на користь позивача 18.12.2015 року коштів на суму 49500,00 грн. (а.с. 63), та які відповідач не міг надати суду першої інстанції у цій справі з незалежних від нього причин.
Проте, навність іншої неповнолітньої дитини та будь-якої хвороби хребта у відповідача самі по собі без підтвердження майнового стану відповідача належними письмовими доказами (довідка податкової (фіскальної служби) про доходи відповідача чи відсутність останніх взагалі, довідка про перебування на обліку в УПСЗН тощо) не свідчать про неможливість відповідача приймати участь у додаткових витратах на дитину позивача.
При вищевикладених обставинах, доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є незаконним та необґрунтованим.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково; рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 липня 2019 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - ш. половини вартості додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн. слід скасувати; ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 - ш у цій справі слід відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 367, 369, 371 - 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 липня 2019 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - шапіївни половини вартості додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн. скасувати.
Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 - ОСОБА_14 у цій справі відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 15.10.2019 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.