22-ц/804/2467/19
264/2314/19
03 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Мироненко І.П.
суддів: Баркова В.М., Пономарьової О.М.
за участі секретаря Сидельнікової А.В.
сторони:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Маріуполь»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Маріуполь» на рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 липня 2019 року у складі судді Мирошниченко Ю.М.,
У квітні 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Місто для людей Маріуполь» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 , яка постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 , вартість її ремонту, що становить 34 715 грн. 03 коп., вартість пошкодженого залиттям кухонного гарнітуру у розмірі 38 880 грн., а також 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 09 січня 2019 року внаслідок несправності покрівлі будинку сталося залиття належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_1 . Квартира втратила свій естетичний вигляд та потребує відновлювального ремонту. Також було пошкоджено кухонні меблі. Залиття квартири суттєво вплинуло на емоційний стан ОСОБА_1 , вона почала сильно нервувати, погано себе почувала та неодноразово зверталася до лікаря.
Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 липня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Місто для людей» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 34 715 грн. 03 коп., моральної шкоди у сумі 1500 грн., судового збору у розмірі 362 грн. 03 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що наявні підстави для висновку про те, що залиття належної позивачам квартири відбулось внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань з утримання будинку. Водночас, суд не знайшов переконливих аргументів для висновку про знищення кухонних меблів.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з розуміння загальнолюдських цінностей, усвідомлюючи, що саме по собі залиття квартири, необхідність проведення ремонту має наслідком психоемоційний напруженням, а душевні страждання, пов'язані з пошкодженням майна резюмуються законом.
В апеляційній скарзі «Місто для людей Маріуполь» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд не взяв до уваги посилання відповідача на неякісний капітальний ремонт покрівлі, виконаний підрядними організаціями на замовлення департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради. Висновки суду обґрунтовані тим, що за свідченням свідка ОСОБА_5 для усунення несправності покрівлі, що стала причиною залиття, необхідний поточний ремонт, проведення якого договором покладено на відповідача, який зобов'язаний стежити за технічним станом будинку. Проте, згідно п.п.2.6.10, 2.6.11 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року №150, в редакції що діяла до внесення змін, роботи з суцільної заміни покривів навколо пристроїв, що виступають над покрівлею, мали бути виконанні при капітальному ремонті покрівлі. Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 15 травня 2005 року №76, орієнтовна тривалість ефективної експлуатації до капремонту (заміни) покриття дахів (покрівлі) з рулонних матеріалів складає 10-15 років. Тому вважає, що ТОВ «Місто для людей Маріуполь», як управитель багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 з 01 грудня 2017 року, не може нести відповідальність за стан покрівлі, на якій було виконано неякісний капітальний ремонт у 2012 році.
Приймаючи дефектний акт з розрахунком відновлювального ремонту у розмірі 34 715 грн. 03 коп., суд не врахував, що документи, складені ФОП ОСОБА_6 , який не є експертом та не має спеціальних знань у будівельно-технічній галузі, у сенсі ст.78 ЦПК України є недопустимим доказом, який судом не може братися до уваги, оскільки його отримано з порушенням порядку, встановленого законом. Дефектний акт від 18 березня 2019 року та локальний кошторис №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи станом на 16 березня 2019 року складені без зазначення адреси розташування об'єкту. Крім того, першочерговим є складання дефектного акту, на підставі якого вже розраховується локальний кошторис на будівельні роботи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачі просили залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Незадовільний стан покрівлі будинку знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а факт залиття квартири підтверджено актами про залиття та обстеження технічного стану будинку. Посилання відповідача на неякісний капітальний ремонт покрівлі є безпідставними, оскільки для усунення несправності покрівлі, що стала причиною залиття, необхідний поточний ремонт, що зафіксовано дефектним актом від 21 травня 2019 року. Проведення поточного ремонту договором покладено на відповідача, який зобов'язаний стежити за технічним станом будинку.
Вважають, що наданий до апеляційної скарги локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 МФ ТОВ «Єврокомунсервіс» (без дати) не може бути прийнято до уваги, оскільки докази відповідачем подано у порушенні строки, жоден з представників МФ ТОВ «Єврокомунсервіс» не приїжджав до квартири, щоб оцінити завдану шкоду, внаслідок її залиття.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, у відзиві на апеляційну скаргу просили справу розглянути за їх відсутності.
Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів визнала неявку позивачів такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою ст.1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.1, п. 3 ч.2, ч.ч.3-5 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачі на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 вересня 2014 року Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, є власниками по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .
Договором про утримання будинків і споруд, прибудинкової території, укладеним 02 жовтня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та ТОВ «Місто для людей», на відповідача покладено обов'язок зі своєчасного надання послуг належної якості з дотриманням вимог правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, санітарно-гігієнічний і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та вимог договору; своєчасного проведення підготовки будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період (п.7.1.)
Пунктом 25 Договору визначено, що ТОВ «Місто для людей» несе відповідальність за шкоду, заподіяну спільному майну, правам та законним інтересам співвласників внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків. До переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком, включено проведення поточного ремонту.
09 січня 2019 року сталося залиття належної позивачам квартири, яка розташована на 3-му поверсі будинку.
Згідно акту обстеження технічного стану будинку від 12 січня 2019 року, складеного представниками департаменту ЖКХ, на стелі квартири, віконному відкосі візуально визначаються свіжі сліди залиття. Також між керамічною плиткою є сліди розмивання. Кухонні меблі (підвісна шафа над робочим кухонним столом) мають свіжі сліди намокання.
З акту про залиття від 15 лютого 2019 року, затвердженого директором ТОВ «Місто для людей», вбачається, що 09 січня 2019 року в будинку АДРЕСА_3 мешканці виявили протікання зі стелі, у ванній кімнаті. В результаті залиття залишились висохлі сліди залиття на стелі кухні, віконному відкосі. В містах залиття залишились рижі плями, на стелі - відшарувався та впав декоративний пінопластовий карниз. У місті залиття встановлений кухонний меблевий гарнітур темно-синього кольору. У ванній кімнаті сліди залиття на стелі та стіні. Причиною залиття є протікання покрівлі.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , які є працівниками ТОВ «Місто для людей», підтвердили той факт, що залиття квартири позивачів сталося внаслідок протікання стелі на 5-му поверсі будинку.
На замовлення позивачів ФОП ОСОБА_6 складено дефектний акт з переліком необхідних робіт по ремонту квартири та локальний кошторис на будівельні роботи, згідно з яким вартість ремонту квартири становить 34 715 грн. 03 коп.
Згідно накладних на поставку товару вартість кухонного гарнітуру, який складається з 8-ми предметів складає 35 000 грн. 00 коп., вартість кухонного столу - 3800 грн. 00 коп.
У січні - лютому 2019 року позивачка ОСОБА_1 , яка постійно мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , зверталась до медичного закладу МЦ «Код здоров'я».
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем ТОВ «Місто для людей», яке надавало послуги з утримання будинку де розташована квартира позивачів, було порушено взяті на себе за договором зобов'язання з його утримання, внаслідок чого сталося пошкодження квартири позивачів, завдано збитків, розмір яких відповідачем не спростований.
Посилання відповідача на проведення у 2012 році підрядними організаціями на замовлення департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури міської ради неякісного капітального ремонту по заміні м'якого покриття даху (покрівлі) багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , є безпідставним і наведених висновків не спростовує.
Адже проведення капітального ремонту не звільняло відповідача від обов'язку своєчасної підготовки житлового будинку та технічного обслуговування до експлуатації в осінньо-зимовий період і у разі необхідності, у визначених випадках, проводити поточний ремонт.
Так, відповідно до п.2.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, поточний ремонт це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.
Відповідно до положень Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року №150, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включає і ремонт покриттів навколо димових та вентиляційних труб, брандмауерів, парапетів та інших виступних частин на даху (п.1.2.6.13).
Тоді як до капітального ремонту дахів і покрівлі відповідно до п.2.6.10 Примірного переліку віднесено суцільну заміну старих настінних жолобів, спусків та покривів навколо димових труб та інших пристроїв, що виступають над покрівлею.
Згідно Дефектного акту від 21 травня 2019 року, складеного і затвердженого працівниками ТОВ «Місто для людей» визначена необхідність проведення саме поточного ремонту покрівлі будинку АДРЕСА_2 , навколо ДВК, каналізаційних труб, оцинкованих зливів, промазування та проклеювання стиків рулонної покрівлі.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру завданої шкоди, завданої позивачам внаслідок залиття їх квартири, спростовується матеріалами справи. Описанні в локальному кошторисі будівельні роботи відповідають тим пошкодженням, що були описані в акті про залиття квартири.
При цьому колегія суддів враховує, що подання клопотання про призначення експертизи є правом, а не обов'язком позивача, а тому доводи відповідача про те, що останніми не доведено належними та допустимими доказами, якими, на думку відповідача, є лише висновки будівельно-технічної експертизи, розмір завданої їм шкоди, також є безпідставними.
Не погоджуючись із розміром завданої шкоди, відповідач будь-яких доказів на спростування розрахунків позивачів в суді першої інстанції не надавав, клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи не заявляв.
Ухвалою апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено у зв'язку з ненаведенням поважності причин пропуску строку подання доказів.
Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про заподіяння протиправними діями відповідача моральної шкоди позивачу, що полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна. Визначаючи розмір відшкодування цієї шкоди, суд врахував тривалість, характер, обсяг страждань позивача та інші обставини, які мають значення для такого визначення.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду без змін, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Маріуполь» залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.
Судді: І.П. Мироненко
В.М. Барков
О.М. Пономарьова