Номер провадження: 22-ц/813/2407/19
Номер справи місцевого суду: 501/3018/16-ц
Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.
Доповідач Черевко П. М.
10.10.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Черевка П.М.,
суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилстрой - плюс» про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилстрой-плюс» (далі - ТОВ «Укржилстрой-плюс») про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги вмотивувала тим, що співробітники ТОВ «Укржилстрой-плюс» зареєстрували ОСББ «Укржилстрой-2008» та передали будинок АДРЕСА_1 в управління (не на баланс) вказаного ОСББ з значними недоліками будівництва, а ОСББ «Укржилстрой-2008» прийняло до експлуатації незакінчений будівництвом будинок та експлуатує його, не маючи на це законних підстав.
ОСОБА_1 просила зобов'язати забудовника ТОВ «Укржилстрой-плюс» ввести будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію, у відповідності до діючого законодавства України та отримати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2017 рокуі прийняти постанову, якою її позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
При цьому апеляційна скарга обґрунтована тим, що Іллічвський міський суд Одеської області, не дослідив в повному обсязі матеріали справи, не залучив до розгляду співвідповідачів, крім цього, суд не дослідив питання щодо грубого порушення нормативів щодо будівництва зазначеного будівництва, не призначив архітектурно-будівельну експертизу.
В судове засідання, призначене на 02 жовтня 2019 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого рішенням виконкому Іллічівської міської ради №984 від 17.08.2006 року та зареєстрованого Інспекцією архітектурно-будівельного контролю м.Іллічівська №185 від 17.08.2006 року, 14-ти поверховий 3-х секційний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ) було прийнято в експлуатацію згідно з затвердженою проектною документацією.
Крім того, Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого рішенням виконкому Іллічівської міської ради №944 від 21.08.2008 року та зареєстрованого інспекцією архітектурно-будівельного контролю м. Іллічівська за №675 від 16.04.2009 року, 4-та секція 16-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , згідно з затвердженою проектною документацією, прийнята в експлуатацію.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, який діяв на час будівництва багатоповерхових жилих будинків за вказаною адресою (далі-Порядок), який визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Відповідно до п.27 вказаного Порядку, за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Пунктом 29 вказаного порядку визначено, що датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Відповідно до ч.3 п.30 вказаного Порядку, підписаний і затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є підставою для укладення договорів про постачання на цей об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів води, газу, тепла та електроенергії і включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності.
Колегією суддів встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що багатоповерховий житловий комплекс за адресою АДРЕСА_1 , було збудовано та введено в експлуатацію згідно з законодавством, яке діяло на час будівництва.
Так, на теперішній час є чинним та діє Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року із послідуючими доповненнями та змінами.
Вказаний порядок, в залежності від класу наслідків будівництва, за результатами закінченням будівельних робіт, передбачає необхідність реєстрації декларації про введення об'єкта до експлуатації, або отримання відповідного сертифіката від органу держаного архітектурно-будівельного контролю. Проте, застосування вказаного нормативно-правового акта до правовідносин з будівництва об'єкта, яке проводилось на протязі 2003-2008 років, - не відповідає діючим принципам правозастосування в Україні.
Окремо судом взято до уваги рішення №З-рп/2001 від 05 квітня 2001 року Конституційного Суду України в якому зазначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Іллічвський міський суд Одеської області не дослідив в повному обсязі матеріали справи, не залучив до розгляду співвідповідачів, крім цього, суд не дослідив питання щодо грубого порушення нормативів щодо будівництва зазначеного будівництва, не призначив архітектурно-будівельну експертизу не заслуговують на увагу, тому що ОСББ «Укржилстрой-2008» створено мешканцями будинку згідно з порядком встановленим Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Вказане ОСББ є юридичною особою, має власний статут, відповідні органи правління та здійснює управління будинком відповідно до рішень прийнятих на загальних зборах учасників ОСББ.
Стосовно доводів скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, то вони зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.
Також суд зазначає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, їм надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення немає.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв'язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.10.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко
А.І. Дрішлюк
М.М. Драгомерецький