Справа № 303/2023/18
Іменем України
03 жовтня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Куштана Б.П., Кожух О.А.
за участю секретаря : Юрочко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 березня 2019 року, ухваленого суддею Монич В.О., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, третя особа: Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту,-
встановив:
У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” звернулося в суд і зазначеним позовом.
Позов мотивує тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2014 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11159130000 від 24 травня 2007 року у розмірі 41 188,54 доларів США, що згідно курсу НБУ в загальній сумі становить 329219,99 грн. , з яких: заборгованість по кредиту - 26999,19 доларів США, що за курсом НБУ становить 215 804,52 грн.; заборгованість по відсоткам, і в загальному заборгованість складає 329 219,99 грн., звернуто стягнення на квартиру загальною площею 66,30 кв.м., житловою площею - 40,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі її у власність ПАТ “Дельта Бпнк” на підставі договору іпотеки від 24 травня 2007 року укладеного між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1
11 травня 2016 року на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №303/7769/13-ц від 03 лютого 2014 року, державним реєстратором зареєстровано право приватної власності ПАТ “Дельта Банк” в частці 1, на об'єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
11 червня 2009 року Постановою Мукачівського МВ ДВС про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, серія та номер: АЕ № НОМЕР_1 від 11 червня 2009 року, накладено арешт на нерухоме майно, в тому числі на об'єкт житлової нерухомості, а саме: на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Наявність вищезазначеного арешту доводить, що Відповідач виступаючи на момент накладення арешту Іпотекодавцем, не виконав взятих на себе зобов'язань, щодо вжиття необхідних заходів для належного збереження предмета іпотеки від вимог інших осіб. Згідно Інформаційної Довідки №59220097 від 17 травня 2016 року, на виконання у Мукачівському МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебувало виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису № 112 виданого 16 лютого 2009 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ “ВТБ Банк”. 28 серпня 2015 року на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження”, дане виконавче провадження завершено. Разом з тим, Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області вказує позивачу про можливість звернення до суду на підставі ч.1 ст. 60 Закону України “Про виконавче провадження” з позовом про зняття арешту. Таким чином, боржниками у виконавчому провадженні в рамках якого накладено обтяження №14531564 від 11 червня 2009 року є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а особою в інтересах якої накладено арешт на майно значиться ПАТ “ВТБ Банк”.
Станом на 28 березня 2018 року арешт є чинним, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 118801942. Наявність зазначеного арешту на майно АТ “Дельта Банк” порушує право Банку на розпорядження своїм майном, що фактично унеможливлює роботу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині реалізації зазначеного майна з метою подальшого задоволення вимог кредиторів, сворюючи перешкоди, що призводять до перешкоджання здійснення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладених на неї законом функцій, у тому числі дотримання процедури ліквідації АТ “Дельта Банк”.
За вказаних обставин, позивач просив зняти арешт з майна, а саме: з об'єкту нерухомого майна, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено 11 червня 2009 року Мукачівським МВ ДВС згідно постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, серія та номер : АЕ № НОМЕР_1 від 11 червня 2009 року. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 27 березня 2019 року у заявленому позові відмовлено.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову в позові з посиланням на те, що АТ «Дельта Банк» не є стороною виконавчого провадження у якому накладено арешт на нерухоме майно, оскільки згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.02.2014 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11159130000 від 24.05.2007 року у розмірі 47 188,54 дол. США звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., та на підставі даного рішення 11.05.2016 року державним реєстратором зареєстровано право приватної власності ПАТ «Дельта Банк».
Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу і його не подали.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 В. в судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, час розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у їх відсутності .
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в заявленому позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ПАТ «Дельта Банк» не є стороною у справі, а саме стороною виконавчого провадження, а тому заявлений позов є безпідставний.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1,4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає, підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 24.05.2007 року між АКІБ «Укрсибанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсибанк» та ОСОБА_1 укладено кредитним договір №11159130000.
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 24.05.2007 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 було передано в іпотеку ПАТ “УкрСиббанк”.
08.12.2011 року своє право вимоги ПАТ “УкрСиббанк”, що виникло з кредитного договору, передано ПАТ “Дельта Банк”.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №118801942 сформованого 28 березня 2018 року вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ “Укрсиббанк” та ПАТ “Дельта Банк”, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Шевченко Д.Г., іпотекодержателем квартири АДРЕСА_2 - є ПАТ “Дельта Банк”, а іпотекодавцем - ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
Відповідно до ч.ч.6,7ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані в установленому порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, незалежно від настання строку виконання зобов'язань за основним договором, у випадку, зокрема, невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором.
Статею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2014 року по справі №303/7769/13-ц, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11159130000 від 24 травня 2007 року у розмірі 41 188,54 доларів США, що згідно курсу НБУ в загальній сумі становить 329219,99 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 26999,19 доларів США, що за курсом НБУ становить 215 804,52 грн.; заборгованість по відсоткам, і в загальному заборгованість складає 329 219,99 грн., звернуто стягнення на квартиру загальною площею 66,30 кв.м., житловою площею - 40,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі її у власність ПАТ “Дельта Банк” на підставі договору іпотеки від 24 травня 2007 року укладеного між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1
11 травня 2016 року на підставі даного рішення суду державним реєстратором зареєстровано право приватної власності ПАТ “Дельта Банк” в частці1, на об'єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.4ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином доведеним є факт, що ПАТ “Дельта Банк”, як іпотекодержатель майна (квартири), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11159130000 від 24 травня 2007 року задовольнив свої вимоги шляхом передачі йому у власність вказаної квартири і на законних підставах набув право власності на дану квартиру та здійснив державну реєстрації права власності на дане майно.
З Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно сформованої 17.05.2016 року №59220097 вбачається, що постановою Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби від 11.06.2009 року про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, серія та номер: АЕ № НОМЕР_1 від 11 червня 2009 року, накладено арешт на нерухоме майно, в тому числі на об'єкт житлової нерухомості, а саме: на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що дана постанова державним виконавцем винесена в рамках виконавчого провадження, яке було відкрито на підставі виконавчого напису №112 виданого 16.02.2009 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 суми в розмірі 1 076 933,63 грн. на користь ВАТ «ВТБ Банк» та перебувало на виконанні в Мукачівському міському відділі державної виконавчої служби. Дане виконавче провадження завершено 28.08.2015 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1ст. 319ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивач в установленому законом порядку набув право власності на квартиру, а накладений постановою Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби від 11.06.2009 року арешт на квартиру порушує законні права та інтереси позивача на розпорядження даним майном, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до приписів ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по даній справі нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позову ПАТ “Дельта Банк” сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., а за подачу апеляційної скарги 2643 грн. Загальний розмір судового збору становить 4405 грн. Дана сума підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” задовольнити.
Зняти арешт з майна, а саме: з об'єкту нерухомого майна, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,, який накладено 11 червня 2009 року Мукачівським міським відділом державної виконавчої служби згідно постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, серія та номер : АЕ № НОМЕР_1 від 11 червня 2009 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” судовий збір в розмірі по 1468,33 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: