Справа № 322/823/19
15 жовтня 2019 року смт. Новомиколаївка
в складі: головуючого судді Шиш А.Б.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому вказувала, що вона являється співвласницею житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Іншим співвласником вказаного будинку є її колишній цивільний чоловік ОСОБА_2 Кожен із них володіє 1/2 частиною житлового будинку. Спільне проживання з відповідачем виявилось невдалим, вони припинили спільне проживання. Вона проживає в даному будинку разом з двома неповнолітніми дітьми. Відповідач за вказаною адресою майже не проживав, не проживає зараз, та взагалі не з'являється. У зв'язку із зазначеним відповідач не бере жодної участі в утриманні зазначеного житлового будинку, вартість всіх комунальних послуг сплачує вона. З січня 2018 року по теперішній час відповідач не проводив жодної оплати по утриманню житла, так само, на сьогоднішній день між ним та відповідачем не досягнуто жодної згоди щодо відшкодування витрат на утримання будинку. В свою чергу нею, за вказаний період, здійснено оплату житлово - комунальних послуг на утримання будинку, а саме придбання дров на його опалення, на загальну суму 10500 гривень. Відповідач мав би сплатити на утримання нерухомого майна вартість придбання дров на опалення будинку половину, 5250 гривень.
В позові позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти, сплачені за житлово - комунальні послуги по утриманню вищевказаного будинку, в розмірі 5250 гривень 00 копійок.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін, або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідач правом на подання суду відзиву на позов не скористався.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 листопада 2015 року.
Як вбачається із накладної від 27 вересня 2018 року № 107, ОСОБА_1 придбала у ФОП ОСОБА_3 дрова для палива, в кількості 14 кубічних метрів, загальною вартістю 10500 гривень.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 - 2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
При вирішенні питання щодо віднесення витрат на опалення будинку до витрат, пов'язаних з утриманням будинку, суд виходив із наступного.
Витрати на утримання будинку, це, зокрема, витрати, об'єктивно необхідні для належного функціонування будинку, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних та естетичних характеристик, які визначають його експлуатаційні якості.
Здійснення опалення мало місце лише для потреб позивача, а не для утримання самого будинку, а тому вони не є витратами на утримання майна, в розумінні статті 360 ЦК України.
Крім того, в обґрунтування позову позивач посилається на стягнення з відповідача оплати частини саме житлово - комунальних послуг.
Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 725/3790/16-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 360 ЦК України свідчить, що управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою житлово-комунальні послуги. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об'єкту права власності, а певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в квартирі. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.
Суд зазначає, що хоча вищевказаний висновок і стосується надання житлово-комунальних послуг в квартирі, а саме її опалення газом, він також підлягає застосуванню і в цій справі, оскільки не має значення чим опалюється будинок - газом чи твердим паливом.
Крім того позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували нормативне обґрунтування кількості палива, необхідного для опалення будинку, та його середньо - ринкової вартості, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості перевірити необхідність придбання позивачем саме вказаної в позові кількості палива (дров), та перевірити відповідність ціни, за яку його було придбано позивачем, середньо ринковій ціні.
У зв'язку з вищевказаним суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду в повному обсязі складене 15 жовтня 2019 року.
Суддя А.Б.Шиш