Дата документу 30.09.2019
Справа № 334/8110/18
Провадження № 2/334/2394/19
30 вересня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Манюхіні О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до відповідача про стягнення аліментів. В позовній заяві позивач зазначила, що 09.07.2011 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Відповідач не виконує обов'язки батька по піклуванню та утриманню своєї неповнолітньої дитини.
Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку(доходу) щомісячно на утримання ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття починаючи з дня подання заяви до суду, а також просить стягнути з відповідача аліменти за минулий час з вересня 2014 року (з часу розірвання шлюбу) по 31 жовтня 2018 рік.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, вважає за доцільне сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини його заробітку(доходу) щомісячно. В іншій частині проти задоволення позову заперечує, мотивуючи це тим, що з 14.01.2017 року він перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 . В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_6 . ОСОБА_5 на теперішній час не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Крім спільної дитини, він з дружиною виховує сина від першого шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Батько дитини - ОСОБА_8 матеріальної допомоги з утримання дитини не надає, майже два роки не сплачує аліментів, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 39218,18 грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 09.07.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 15.08.2014 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/6442/14-ц.
Відповідно до ст. 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походження дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьком неповнолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , тобто відповідач по справі.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та згідно зі ст. 181 СК України одним із способів виконання батьками свого обов'язку щодо утримання дитини є стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), які присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Статтею 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789 ХІІ від 27.02.91 року, передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При визначенні величини аліментного платежу суд враховує, що у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина від іншого шлюбу - ОСОБА_6 що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Враховуючи викладене, суд вважає, за необхідне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття починаючи з дня подання заяви до суду.
З приводу позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, суд зазначає наступне.
Звернувшись до суду 01.11.2018 року, позивачка просить стягувати аліменти за минулий період з вересня 2014, тобто більше ніж за три роки.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
При цьому, 03.07.2018 року до ч. 2 ст. 191 СК України були внесені зміни на підставі Закону №2475-VIII від 03.07.2018 року, згідно з якими аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Враховуючи, що ч. 2 ст. 191 СК України в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018 року, посилює відповідальність відповідача, то вказані положення в редакції Закону №2475-VIII від 03.07.2018 не підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Разом з тим, ч. 2 ст. 191 СК (як стрій, так і в новій редакції Закону) встановлює, що позивач має надати суду докази: а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; б) ухилення відповідача від надання утримання.
Тобто, саме позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи дії тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.
За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що нею вживалися заходи для одержання аліментів з відповідача, проте відповідач ухиляється від виконання обов'язку по утриманню доньки.
У зв'язку з вищевказаним, вимоги щодо стягнення аліментів за минулий період, тобто за період до звернення до суду з цим позовом задоволенню не підлягають.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та позовні вимоги щодо розміру аліментів задоволені, то з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 коп.
Керуючись ст.ст. 10,12,13,141,263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь держави - судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимого відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Козлова Н. Ю.