Дата документу 03.09.2019
Справа № 334/2271/19
Провадження № 2-а/334/105/19
03 вересня 2019 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Гнатюка О.М.,
при секретарі Алєйніковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Комар Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя до суду з позовом до інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Комар Олександра Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що 17.03.2019 року інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Комар О.О. винесено постанову серії ЕАВ № 995719, в якій зазначено, що 17.03.2019 року о 23 год. 23 хв. він керуючи автомобілем Опель Віваро, державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі М-17 нка 16 км. Не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушив п.9.2 (б) Правил дорожнього руху України. За порушення вимог ПДР його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він правил дорожнього руху не порушував. Також зазначає, що відповідачем був порушений процесуальний механізм розгляду справи про адміністративне правопорушення, спірна постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач при розгляді адміністративної справи не роз'яснив позивачеві його права та обов'язки, не склав протокол про адміністративне правопорушення, не взяв до уваги його пояснення, порушив його право на захист.
Також зазначає, що у справі про адміністративне правопорушення відсутні докази, у тому числі відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
На підставі викладеного, позивач просить скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та його представника. Розглянути справи за наявними у справі доказами.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позов, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Cуд вважає за необхідне поновити позивачу строк для звернення до суду з позовом, оскільки його було пропущено з поважних причин.
Судом встановлено, що 17.03.2019 року інспектором 1 роти 2 батальйону УПП в Херсонській області ДПП лейтенантом поліції Комар О.О. винесено постанову серії ЕАВ № 995719 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Як вбачається зі змісту вказаної постанови, 17.03.2019 року о 23 год. 23 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Опель Віваро, державний номерний НОМЕР_2 НОМЕР_1 , по автодорозі М-17 нка 16 км. не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушив п.9.2 (б) Правил дорожнього руху України.
Посилання позивача на порушення відповідачем визначеної законодавством процедури з приводу того, що відповідачем не був складений протокол про адміністративне правопорушення суд вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя і п'ята статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається, зокрема у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Частиною 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Водночас, заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Незаконність винесеної відповідачем постанови про накладання адміністративного стягнення позивач обґрунтовує тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки правила дорожнього руху він не порушував.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідач подавши відзив на позов, не надав суду будь-яких об'єктивних і беззаперечних доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які підтверджують факт вчинення позивачем ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення та, відповідно, необхідність її скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у зв'язку із встановленням судом відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зазначене є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 7, 9, 251, 258, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
вирішив:
Поновити позивачу строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Комар Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАВ № 995719 від 17.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Гнатюк