Окрема думка
15.10.19
Cудді Першого апеляційного адміністративного суду Міронової Г. М.стосовно рішення по справі № 200/3261/19-а
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, апеляційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задоволена частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №200/3261/19-а скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, моральної шкоди - відмовлено.
Перший апеляційний адміністративний суд керувався тим, що не прийняв в якості доказів безпосередньої участі позивача в АТО довідки від 13.03.3019 року та від 14.06.2019 року, видані НУ НП в Донецькій області та ГУ МВС України в Донецькій області (а.с.153-156 т.1), оскільки ці довідки підтверджують зарахування позивача до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в АТО, однак не містять відомостей щодо перебування позивача у підпорядкуванні (виконання завдання) керівництва штабу АТО у спірний період з 07 квітня 2014 року по 01 грудня 2014 року.
Отже, враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача щодо виконання ним завдань, пов'язаних з участю в антитерористичній операції, за період з 07.04.2014 по 01.12.2014; що за період з 01.12.2014 року по 06.11.2015 року позивачу у повному обсязі виплачена винагорода за безпосередню участь в АТО, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов'язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичній операції, де позивач проходив службу, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичній операції, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області невиплаченої винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року.
Суд апеляційної інстанції погодився з аргументацією апеляційної скарги відповідача і послався на практику Верховного Суду в певних справах.
Правова аргументація постанови суду апеляційної інстанції є суперечною, оскільки правова позиція Верховного Суду не є сталою.
В постанові Верховного Суд від 26 вересня 2019 року у справі № 812/1327/17 вказано на три чинника, які є підставою для задоволення позову, а саме:
1. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
2. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до додатку в розділі «Донецька область» пункт «Міста обласного значення» номер 15, зокрема, зазначено м. Маріуполь).
3. Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Позивач має статус учасника бойових дій, посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.06.2016 (т. 1 а.с.17).
З таким самим мотивуванням є постанова Верховного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 812/1512/17, якою скасована постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 і рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено в силі (я входила до складу колегії суддів, що розглядала цю справу).
Вважаю, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягало залишенню без змін з мотивів, наведених вище.
Постанова Першого апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з підстав, вказаних в мотивувальній частині, є помилковою.
Суддя Г.М. Міронова