09 жовтня 2019 р.Справа № 520/5027/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Чугуївський комунальний комплекс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 11.07.19 року по справі № 520/5027/19
за позовом Головного управління ДФС у Харківській області
до Комунального підприємства "Чугуївський комунальний комплекс"
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Чугуївський комунальний комплекс", в якому просить суд стягнути до бюджету України кошти з розрахункових рахунків та за рахунок готівки у розмірі суми податкового боргу 706 328,00 грн. з Комунального підприємства “Чугуївський комунальний комплекс”, код 38630446, місцезнаходження: вул. Гвардійська, буд. 38, м. Чугуїв, Харківська область, 63503.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019р. адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області - задоволено. Стягнуто до Державного бюджету України з розрахункових рахунків Комунального підприємства “Чугуївський комунальний комплекс”, код 38630446, місцезнаходження: вул. Гвардійська, буд. 38, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, суму податкового боргу у розмірі 706328,00 грн. (сімсот шість тисяч триста двадцять вісім гривень 00 копійок).
Комунальне підприємство "Чугуївський комунальний комплекс", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що за змістом статуту КП «Чугуївський комунальний комплекс» є підприємством, засновником якого є Чугуївська міська рада, а все майно, яке знаходиться на балансі підприємства, відноситься до комунальної форми власності та підлягає розпорядженню у формі господарського відання, а відтак, до правовідносин погашення податкового боргу КП «Чугуївський комунальний комплекс» необхідно застосовувати приписи ст. 96 Податкового кодексу України. Особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановлені вищенаведеною статтею 96 ПК України, не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього. Таким чином, стаття 96 ПК застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 ПК України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу. Враховуючи, що процедура стягнення податкового боргу, установлена ПК України, є єдиною, але здійснюється за рахунок різних джерел (спочатку за рахунок коштів, а в разі їх недостатності - за рахунок майна, що знаходиться в податковій заставі), то порушення такої процедури незалежно від черговості дій фіскального органу є підставою для відмови в стягненні. Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що неправомірне стягнення податкового боргу порушує права платника податків на мирне володіння його майном. На думку відповідача, суд першої інстанції, проігнорував зміст відзиву та пояснень відповідача, почувши лише позицію ГУ ДФС. Більш того, під час судового засідання 10.07.2019 суд повідомив про перенесення засідання на 24.07.2019. А вже 16.07.2019 відповідачем отримано повний текст постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Головне управління ДФС у Харківській області вважає рішення Харківського окружного адміністративного законним та таким, що не підлягає скасуванню, а доводи та аргументи апеляційної скарги необґрунтованими, просить апеляційну скаргу КП «Чугуївський комунальний комплекс» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду без змін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу.
Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Чугуївський комунальний комплекс» перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 38630446.
Як платник податків, відповідач перебуває на обліку в ГУ ДФС у Харківській області.
Станом на дату звернення до суду КП «Чугуївський комунальний комплекс» має податковий борг в загальному розмірі 706 328,00 грн. з податку на додану вартість, який виник на підставі: податкової декларації з податку на додану вартість №9096835667 від 18.05.2018 року термін сплати 30.05.2018 року на суму 9 393,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9123702370 від 20.06.2018 року термін сплати 30.06.2018 року на суму 17210,00 грн.; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9227900980 за 01.08.2018 року - 135781,00 грн. (основний платіж -131826,00 грн., штрафні санкції - 3955,00 грн.); уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9254690638 за 01.05.2018 року - 177,00 грн.; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9254713642 за 01.08.2018 року - 181,00 грн. (основний платіж - 176,00 грн., штрафні санкції - 5,00 грн.); уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №4521104 за 01.11.2018 року - 543586,00 грн. (основний платіж - 527753,00 грн., штрафні санкції - 15833,00 грн.)
У зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання у встановлені строки, контролюючим органом на адресу відповідача направлено податкову вимогу №7-11 від 16.01.2014 року, яку вручено платнику податків 16.01.2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг підприємства не погашений, що підтверджується даними облікової картки платника податків, тому підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 36.1., 36.2., 36.3 та 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Враховуючи зазначене, відповідач зобов'язаний, відповідно до вимог п. 36.1, п.36.2, п.36.3 та 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, сплатити до бюджету у встановлений законом строк самостійно визначену ним суму зобов'язання.
З урахуванням вимог ст. 57 Податкового кодексу України, в зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені терміни суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, самостійно визначеної платником у податковій декларації (розрахунку), грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Визначення податкового боргу надане у пп. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нараховані на суму такого грошового зобов'язання.
Керуючись ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання у встановлені строки, контролюючим органом на адресу відповідача направлено податкову вимогу №7-11 від 16.01.2014 року, яку вручено платнику податків 16.01.2014 року.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення-державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового (боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого, платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Разом з тим, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
В ході розгляду справи встановлено, що Комунальним підприємством "Чугуївський комунальний комплекс" подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно обчислено податкові зобов'язання з ПДВ:
- податкова декларація з податку на додану вартість №9096835667 від 18.05.2018 року термін сплати 30.05.2018 року на суму 9 393,00 грн.;
- податкова декларація з податку на додану вартість №9123702370 від 20.06.2018 року термін сплати 30.06.2018 року на суму 17210,00 грн.;
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9227900980 за 01.08.2018 року - 135781,00 грн. (основний платіж -131826,00 грн., штрафні санкції - 3955,00 грн.);
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9254690638 за 01.05.2018 року - 177,00 грн.;
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9254713642 за 01.08.2018 року - 181,00 грн. (основний платіж - 176,00 грн., штрафні санкції - 5,00 грн.);
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №4521104 за 01.11.2018 року - 543586,00 грн. (основний платіж - 527753,00 грн., штрафні санкції - 15833,00 грн.).
Представником відповідача надані платіжні доручення щодо сплати ПДВ за деклараціями №0906835667 від 18.05.2018 року на суму 9393,00 грн. та №9123702370 від 20.06.2018 року на суму 17210,00 грн., а саме: №1993 від 21.05.2018 року на суму 9393,00 грн., та №2072 від 26.06.2018 року на суму 17210,00 грн.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
В ході розгляду справи встановлено, що вказані суми, відповідно до п. 87.9 ст.89 Податкового кодексу України, були зараховані позивачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Таким чином, згідно даних облікової картки платника податків - КП "Чугуївський комунальний комплекс" загальна сума податкового боргу складає 706328,00 грн., податковий борг станом на час розгляду справи не переривався.
За приписами п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що сума податкового боргу є законною та узгодженою.
У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, КП "Чугуївський комунальний комплекс" направлено податкову вимогу №7-11 від 16.01.2014 року, яку вручено платнику податків 16.01.2014 року.
Станом на дату звернення до суду податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною.
Згідно наданої довідки, відповідач має рахунки у банківських установах.
Станом на час розгляду справи, загальна сума заборгованості перед бюджетом відповідачем добровільно в повному обсязі сплачена не була та складає 706328,00 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що контролюючий орган порушив порядок звернення до суду відносно відповідача про стягнення податкового боргу, всупереч можливості звернення за ст. 96 ІІК України, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу України встановлено, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття одного з рішень, наведених у статті.
Отже, податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку, потім, у разі якщо таких коштів недостатньо, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду з вимогою щодо надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна. Після чого, у разі якщо кошти отримані від продажу внесеного в податкову заставу майна не покривають суму податкового боргу - контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з поданням.
Таким чином, податковий орган на даному етапі не міг здійснити заходи щодо погашення податкового боргу в розмірі 706328,00 грн. в порядку ст. 96 ПК України, оскільки такі дії є передчасними.
В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що під час судового засідання 10.07.2019 суд першої інстанції повідомив про перенесення засідання на 24.07.2019. Однак, 16.07.2019 відповідачем отримано повний текст постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019.
Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів оголошення перерви з 10.07.2019 року на 24.07.2019 року та взагалі участі в судовому засіданні представника відповідача.
Так, з протоколів судового засідання вбачається, що з 13.06.2019 року справу перенесено на 02.07.2019 року, а з 02.07.2019 року на 10.07.2019 року, та саме 10.07.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення.
Факт оголошення вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення саме 10.07.2019 підтверджується і доданим до матеріалів справи аудіозаписом судових засідань, що спростовує доводи відповідача про оголошення судом перерви до 24.07.2019 року.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що представник позивача брав участь у всіх призначених судових засіданнях, тоді як представник відповідача не був присутнім на жодному з судових засідань, хоча був повідомлений заздалегідь про дату, час та місце слухання справи, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції почув лише позицію ГУ ДФС, є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені у відзиві на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чугуївський комунальний комплекс" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі № 520/5027/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 15.10.2019 року