Рішення від 15.10.2019 по справі 520/9176/19

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 р. № 520/9176/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у донарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, - державної, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року державну пенсію у розмірі, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.

Підставами позову є доводи про те, що відповідачем було порушено право позивача на отримання пенсії в розмірі 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. Позивач вказує, що положення Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII та Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII не містять будь-яких обмежень щодо застосування положень ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а тому з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року він має право на отримання пенсії у розмірах встановлених положеннями ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 13.09.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Відповідачем зазначену ухвалу суду отримано 17.09.2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, станом на час розгляду справи відзиву до суду відповідачем не надано, отже відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, вивчивши доводи позову, з'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнями особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_1 від 19.06.1997 року та довідкою до акта МСЕК серії 12 ААА №121083 і йому встановлено 3 групу інвалідності (посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.10.2015 року) (а.с. 12 -16).

При цьому, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.

Як слідує із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 278 від 15 вересня 2015 року, виявлені у позивача захворювання пов'язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації на слідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Починаючи із 01.10.2015 року ОСОБА_1 пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог Поста нови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи, що за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року Головне управління Пенсійного фонду Укра їни в Харківській області повинно донарахувати та виплатити пенсію в розмірі, визначеному ст.ст. 50. 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком, ОСОБА_1 01.07.2019 року звернувся до Гловного управління ПФУ в Харківській області із відповідною заявою (а.с. 6).

Матеріали справи свідчать, що листом № 3218/Щ-14 від 31.07.2019 року відповідачем на заяву ОСОБА_1 надана відповідь, в якій вказано, що розрахунок пенсії здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 р. № 1210.

На думку позивача, бездіяльність (дії) відповідача щодо відмови у перерахунку йому пенсії є протиправними та такими, що порушують його права, оскільки вважає, що за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року його державна пенсія повинна складати у розмірі, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та підлягає донарахуванню та виплаті.

Зазначені обставини зумовили позивача звернутись із означеним позовом до суду.

Перевіряючи відповідність закону оскарженої відмови владного суб'єкта суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального забезпечення фізичних осіб-громадян у формі виплат за пенсією унормовані приписами ст. 46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, до первісної редакції ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Законом України від 28.12.2007 року №107-VI були внесені зміни, котрі передбачали інший алгоритм обчислення розміру пенсій (і, як наслідок, інший розмір пенсій).

Ці зміни утратили чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі №10-рп/2008.

У подальшому Законом України від 14.06.2011 року №3491-VI повноваження з приводу визначення розміру пенсій у порядку ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були делеговані Кабінету Міністрів України.

На розвиток цієї норми КМУ була видана постанова від 06.07.2011 р. №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та постанова від 23.11.2011 р. №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі за текстом - Порядок №1210).

В силу приписів Закону України від 22.12.2011 р. №4282-VI та Закону України від 06.12.2012 р. №5515-VI у 2012 та 2013 роках норми і положення ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягали застосуванню у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Між тим, аналогічних положень (з приводу зміни дії ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01.01.2014 р. та до 03.08.2014 р. (як події набуття чинності нормами Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 р. №1622-VII) не містили.

Водночас, суд звертає увагу, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, яким текст ст. 50 № 796-XII викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Зазнала змін і ст. 54 Закону № 796-XII, яка викладена в іншій редакції, зокрема, встановлено, що «Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».

01 січня 2015 року також набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-II застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної і додаткової пенсії, передбачених Законом № 796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ № 1210 є також чинними.

Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.

Згідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

В аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяло правомірно.

Щодо доводів позивача, що відповідач повинен нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, суд зазначає, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в 2010 році.

У рішенні «Великода Валентина Ніканорівна проти України» (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року не здійснював нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновків щодо правомірності дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачу (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, у розмірах встановлених Постановою КМУ № 1210 у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 695/2321/17) та від 26 червня 2018 року (справа № 629/3333/17), від 25 жовтня 2018 року (справа № 629/4376/16-а).

Крім того, в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутній факт порушення прав та інтересів заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 15 жовтня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.

Попередній документ
84921460
Наступний документ
84921462
Інформація про рішення:
№ рішення: 84921461
№ справи: 520/9176/19
Дата рішення: 15.10.2019
Дата публікації: 17.10.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка