07 жовтня 2019 року м. Одеса справа № 420/ 4179/19
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,
за участі секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Хітько В.М., відповідача ОСОБА_1 .В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство з Іноземними Інвестиціями “САУТ ПАРК” до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з Іноземними Інвестиціями «САУТ ПАРК»» до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000031202 від 14.01.2019 року про зменшення Товариству розміру від'ємного значення ПДВ на суму 83 547 грн. 00 коп. та №000021202 від 14.01.2019 року про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування на суму 9 161 грн. 00 коп. та накладення на Товариство штрафу в сумі 2 290 грн. 00 коп. за завищення суми бюджетного відшкодування; визнати протиправними вчинені відповідачем 27.01.2019р. на виконання неправомірного податкового повідомлення-рішення №000021202 від 14.01.2019 року дії, які полягають у списанні штрафу в сумі 2 290 грн. 00 коп. з особового рахунку TOB «ПІІ «САУТ ПАРК», в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області неправомірно списані 27.01.2019р. з особового рахунку TOB «ПІІ «САУТ ПАРК» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість 2 290 грн. 00 коп.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області суму бюджетного відшкодування у розмірі 9 161 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення (далі ППР) були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №40670/15-32-12-02/30029207 від 17.12.2018 року «Про результати камеральної перевірки ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» (код ЄДРПОУ 30029207) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку на додану вартість за жовтень 2018 року», а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та інших нормативно-правових документів.
Представник головного управління ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з Іноземними Інвестиціями «САУТ ПАРК»» заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та наполягала, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими, та винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 17.07.2019 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 01.08.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Судом у справі встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з Іноземними Інвестиціями «САУТ ПАРК»» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.04.2005 року за № 1 538 120 0000 000260 (т. 1 а.с.32).
Одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з Іноземними Інвестиціями «САУТ ПАРК»» відповідно до коду КВЕД 68.20 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
17.12.2018 року головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області відповідно до п.200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому ст.76 глави 8 розділу ІІ Кодексу проведено камеральну перевірку позивача, щодо достовірності нарахування ним сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.11.2018 року №9256103307).
За результатами перевірки податковим органом складено акт №40620/15-32-12-02/30029207 від 17.12.2018 року (т.2 а.с. 301-307), у висновках якого зазначено, зокрема, про порушення позивачем наступних норм законодавства п.200.1 абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого у ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» немає права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2018 року в сумі 9161 грн.
Разом з тим, листом ГУ ДФС в Одеській області від 09.01.2019 року №306/10/15-32-12-02-10 було доповнено акт камеральної перевірки №40620/15-32-12-02/30029207 від 17.12.2018 року та зазначено про порушення позивачем п.184.7 ст.184, п.189.1 ст.189, абз. г) п.198.5 ст.198 ПКУ в результаті чого ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» завищено суму від'ємного значення на 83547 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 9161 грн. заявленого на рахунок платника у банку (т.2 а.с. 308-310).
На підставі вищезазначеного та акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:
№0000031202 від 14.01.2019 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 83 547 грн.(т.2 а.с. 312);
№0000021202 від 14.01.2019 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 9 161 грн. та накладено на Товариство штраф в сумі 2 290 грн. за завищення суми бюджетного відшкодування. (т.2 а.с. 313).
27.01.2019 року ГУ ДФС в Одеській області списало накладений податковим повідомленням-рішенням №000021202 від 14.01.2019 року штраф у сумі 2 290 грн. з особового рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість шляхом зменшення на вказану суму переплати з ПДВ.
Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції чинній на час порушення) (далі ПК України).
В силу пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Статтею 76 ПК України визначено порядок проведення камеральної перевірки. Відповідно до наведеної норми камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з вимогами пункту 200.4 «б» розділу V ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що позивачем придбано земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 1/1, кадастровий номер 5110137500:51:003:0381, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, що вбачається з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с. 33).
Також позивачу на праві власності належить нежитлова будівля літ. «А» загальною площею 1726,4 кв.м, основною площею 973,4 кв.м. за адресую м. Одеса, вул. Генуезька, 1/1, яку позивач використовує в своїй господарській діяльності, а саме шляхом здавання зазначеної будівлі в оренду (т.1 а.с. 33-36).
Так матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» (орендодавець) та ТОВ "Ристайл ойл" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 17,8 кв.м. від 01.01.2014 року, відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нежитлового приміщення літ. «А» загальною площею 1726,4 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. Генуезька 1/1на строк, зазначений в п. 7.1 цього договору (а саме з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року). Разом з тим відповідно до додаткової угоди до зазначеного договору №3 від 31.12.2016 року сторони договору дійшли спільної думки, щодо зміни п.7.1 договору, а саме зазначено, що договір вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 31.12.2018 року (т.1 а.с. 56-57).
01 червня 2015 року між ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» (орендодавець) та ТОВ "Охоронне агентство «Гепард»" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нежитлового приміщення літ. «А» площею 30,8 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. Генуезька 1/1 на строк, зазначений в п. 7.1 цього договору (а саме з 01.06.2015 року по 01.06.2016 року). Разом з тим відповідно до додаткової угоди №2 від 030.05.2016 року до зазначеного договору сторони договору дійшли спільної думки щодо зміни п.7.1 договору, а саме зазначено, що договір вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 31.12.2018 року (т.1 а.с. 58-60).
01 січня 2014 року між ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» (орендодавець) та ТОВ «Авіор Трейд» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нежитлового приміщення літ. «А» площею 17,8 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. Генуезька 1/1 на строк, зазначений в п. 7.1 цього договору (а саме з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року). Разом з тим відповідно до додаткових угод №1 від 31.12.2014 року та №3 від 31.12.2016 року до зазначеного договору сторони договору дійшли спільної думки щодо зміни п.7.1 договору, а саме зазначено, що договір вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 31.12.2018 року (т.1 а.с. 79-82).
Оплата наданих послуг здійснювалась зазначеними суб'єктами господарювання відповідно до умов вищезазначених договорів щодо оренди приміщень та підтверджується наданими до суду виписками з рахунків позивача, відкритих у банківській установі, а також даними бухгалтерського обліку підприємства. Факт надання послуг оренди вищевказаним суб'єктам господарювання та їх оплата не заперечувалось відповідачем.
На підтвердження того, що ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» передало підприємствам на підставі вищенаведених договорів зазначені приміщення в оренду, в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі до договору №004-2014 від 01.01.2014 року від 31.05.2016 року, акти надання послуг за періоди починаючи з січня 2017 року по грудень 2018 року та заключні виписки з банку за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року (т.1 а.с. 80, т.3 а.с. 79-158).
Під час, періоду, що перевірявся, частина будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька 1/1 в оренду не здавалась. Разом з тим, враховуючи те, що нежитлове приміщення є одним цілим, позивачу довелось сплачувати комунальні послуги за все приміщення.
Так, з липня 2017 року по грудень 2018 року позивачем на підставі типового договору про надання послуг електрозв'язку №04880U000107 від 21.08.2008 року, договору на послуги водопостачання та водовідведення №7115/3 від 19.09.2003 року, додаткової угоди до договору №378КММ від 01.10.2014 року на вивезення твердих відходів виникаючих під час господарської діяльності від 01.10.2016 року, договору про постачання електричної енергії №9203 С/с 13 від 23.12.2009 року, договору на постачання теплової енергії №2015 від 01.07.2008 року, придбавались комунальні послуги для утримання тих площ будівлі, які через відсутність попиту тимчасово не перебували в оренді, на загальну суму 624 079, 26 грн. за результатом придбання яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 104 013, 21 грн (т.1 а.с. 37-55, 61-78).
Так з матеріалів справи встановлено, що позивач 09.11.2018 року подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, в якій платником податків задекларовано суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 92 708 грн., суму яка підлягає бюджетному відшкодуванню 9 161 грн. та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (т.1 а.с. 13-18).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що всі придбані ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» послуги використовувались позивачем виключно для його господарської діяльності.
На підтвердження отримання послуг за вищезазначеними договорами позивач надав до суду наступні первинні документи: платіжні доручення, акти відпуску товару - теплової енергії, акти наданих послуг з вивезення ТВ, акти приймання-надання послуг водопостачання та водовідведення, акти прийняття-передвання послуг з електроенергії, рахунки-акті за телекомунікаційні послуги (т.1 а.с. 83-287).
Разом з тим, як встановлено головним управління ДФС в Одеській області у акті перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з Іноземними Інвестиціями «САУТ ПАРК»» включено до податкового кредиту та не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ по оплаті за товари та послуги, придбані позивачем що не є господарською діяльністю платника податку, чим позивачем порушено вимоги п.189.1 ст.189 абзацу г) п. 198.5, п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України.
Так в акті перевірки зазначено, що позивачем віднесені до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2018 року в сумі 9161 грн. за послуги які не приймали участі у веденні експортних операцій та не використовувались в операціях, пов'язаних з господарською діяльності, зокрема придбання та реалізація комунальних послуг. Отже на думку відповідача відповідне свідчить про відсутність завершення господарської операції з придбання та реалізації комунальних послуг на адресу нерезидентів або резидентів України та унеможливлює право на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК».
У зв'язку із зазначеними висновками, позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 83 547,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 9 161 грн. та накладено штраф за завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 2 290 грн.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Так згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Положеннями ст.43 та ст.44 Господарського кодексу України встановлена свобода підприємницької діяльності, зокрема: право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відповідно до ч.1 ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В обґрунтування порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що стало підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, контролюючий орган посилається на невизнання використання у господарській діяльності підприємства отриманих ним послуг з електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення, прибирання, що отримуються позивачем від постачальників відповідних послуг, але не відшкодовуються орендарями майна платників податків.
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем факт придбання позивачем комунальних послуг від його постачальників, а також підтвердження відповідних господарських операцій належними первинними документами (тоді як до формування показників податкової звітності з приводу відповідних господарських операцій висувається лише один недолік, пов'язаний із відсутністю факту подальшого використання придбаних позивачем комунальних послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства).
Як було зазначено з даного приводу представником відповідача у судовому засіданні, висновки щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування та не використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, контролюючим органом зроблено на підставі реєстру «АІС Податковий блок». Разом з тим, з наданих до суду витягів зазначеного реєстру зазначених обставин не вбачається (т.3 а.с. 34-71).
Суд зазначає, що використання отриманих позивачем комунальних послуг для обслуговування належних йому на праві власності приміщень будівлі за адресою м. Одеса, вул. Генуезька 1/1, які тимчасово або постійно не здаються в оренду, пов'язане з господарською діяльністю позивача, оскільки тимчасове ненадання окремих приміщень в оренду не може розглядатись як фактор, що позбавляє зв'язку витрат на утримання такого майна із господарською діяльністю платника податку, яка полягає у наданні ним у платне користування відповідного майна іншим особам, оскільки такий фактор є фактором ризику господарської діяльності, що встановлено ст. 42 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2015 року №815/184/15.
Як встановлено судом, здійснення позивачем своєї господарської діяльності та її забезпечення саме у такій спосіб не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що контролюючим органом не було надано до суду жодних доказів на підтвердження власної правової позиції щодо того, що придбання ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» зазначених послуг здійснювалось в особистих цілях.
При цьому суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовували б наявність зв'язку між господарськими операціями позивача та необхідністю придбання ним спірних послуг для її здійснення. Зазначені обставини в свою чергу підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, які в своїй сукупності є достатніми для суду для вирішення справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що придбані позивачем послуги використовувались останнім для здійснення власної господарської діяльності, суд доходить висновку, що контролюючий орган помилково зазначив про порушення позивачемп.184.7 ст.184, п.189.1 ст.189, абз. г) п.198.5 ст.198, 200.4 ст.200 ПКУ в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення 83547 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 9161 грн. заявленого на рахунок платника у банку, суд доходить висновку про протиправність та незаконність ППР №0000031202 від 14.01.2019 року та відповідно підлягає скасуванню.
Оскільки судом було встановлено, що позивач придбавав та використовував товари та послуги в операціях, які є його господарською діяльністю, тому у ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» не було обов'язку визначати собі податкові зобов'язання на суми, визначені податковим органом в акті перевірки, а тому мав право на отримання бюджетного відшкодування, а отже податкове повідомлення рішення №000021202 від 14.01.2019 року було фактично похідним від ППР №0000031202 від 14.01.2019 року, а тому також є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З врахуванням встановлених судом обставин та вищенаведеного суд також доходить до висновку щодо протиправності накладеного на ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» штрафу в сумі 2 290 грн. 00 коп. за завищення суми бюджетного відшкодування.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Що стосується вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області неправомірно списані 27.01.2019р. з особового рахунку TOB «ПІІ «САУТ ПАРК» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість 2 290 грн. 00 коп. та у розмірі 9 161 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Статтею 43 Податкового кодексу України встановлено, що Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Згідно положень Розділу І Порядку повернення коштів, помилково бо надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого Наказом МФУ №787 від 03.09.2013 року, цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.
Пунктом 4-1, 5 розділу І цього порядку зазначено, у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1Податкового кодексу України, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.
Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, а також те, що повернення та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків з Державного бюджету України відбувається за законодавчо визначеним порядком та ТОВ «ПІІ «САУТ ПАРК» заяву не надавало, та їй відповідач не відмовляв в поверненні коштів, а тому дана вимога є передчасною та в її задоволенні слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію №N1СІ432907 від 31.01.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3842,00 грн.(т.1 а.с. 289).
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, з 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 1921 гривні.
З огляду на зазначене, та враховуючи наявність підстав для частково задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «САУТ ПАРК», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору відповідно до квитанції №N1СІ432907 від 31.01.2019 року у розмірі 3742,00 грн. з Головного управління ДФС в Одеській області.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство з Іноземними Інвестиціями “САУТ ПАРК” до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000031202 від 14.01.2019 року та №0000021202 від 14.01.2019 року.
Визнати протиправними вчинені Головним управлінням ДФС в Одеській області 27.01.2019р. на виконання неправомірного податкового повідомлення-рішення №0000021202 від 14.01.2019 року дії, які полягають у списанні штрафу в сумі 2 290 грн. 00 коп. з особового рахунку TOB “ПІ “САУТ ПАРК” в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5 код 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство з Іноземними Інвестиціями “САУТ ПАРК” (67500, Одеська область, Лиманський р-н, смт. Доброслав, вул. Першотравнева, буд.56 код ЄДРПОУ 30029207)витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921грн. сплачені за квитанцією №1N1C1432907 від 31.01.2019р.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлений 15.10.2019 року.
Суддя Іванов Е.А.
.