08 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2370/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
представника позивача - Крамаренко О.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства "Вепр" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
04 липня 2019 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Вепр" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 29048,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2018 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.
Ухвалою судді від 09.07.2019 відкрито провадження у справі №440/2370/19 за даним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
25.07.2019 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідач створив відповідне робоче місце інваліда та подав в державну службу зайнятості інформацію вчасно. В 2017 та 2018 роках державна служба зайнятості не направила жодного інваліда на подану заявку, а виконала заявку у 2019 році /а.с. 24-25/.
30.07.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказував на те, що у відзиві не наведено норми законодавства, які б визначали перелік підстав для звільнення роботодавця, який не виконує норматив, від сплати адміністративно-господарської санкції та пені. Зазначив, що відповідно до інформації, наданої Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості, у 2017 та 2018 роках звіти АТ "Вепр" не подавались /а.с. 36/.
Ухвалою суду від 01.08.2019 провадження у справі №440/2370/19 зупинено до вирішення заяви представника позивача Акціонерного товариства "Вепр" від 01.08.2019 про відвід судді Головку А.Б., головуючому у даній справі.
Ухвалою суду від 05.08.2019 у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Головка А.Б. від 01.08.2019 відмовлено (суддя Чеснокова А .О.).
Ухвалою суду від 27.09.2019 поновлено провадження у справі.
Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2019 року підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що АТ "Вепр" 15.03.2019 подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ) /а.с. 7/.
Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2018 році становила 12 осіб.
При цьому кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа.
Відповідно до вказаного Звіту, працюючі інваліди - штатні працівники, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2018 році - 1 особа, ОСОБА_2 /а.с. 7/.
У період із 14.03.2019 по 15.03.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено планову перевірку АТ "Вепр" щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб із інвалідністю, за результатами якої складено акт № 16-03-214/10 /а.с. 10-12/.
Згідно із висновкам вказаного акту перевірки, виявлено, зокрема порушення вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: не виконується норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Так, під час проведення планової перевірки підприємством надано розрахунок середньої чисельності працівників. Середня чисельність працівників за 2018 рік становить 12 чоловік, що передбачає працевлаштування 1 інваліда, при цьому не надані документи, які підтверджують інвалідність будь-якому працюючому на підприємстві працівнику за 2017-2018 роки.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 27829,17 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1219,10 грн. (за 73 дні (з 16.04.2019 по 27.06.2019) /а.с. 8/.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовної вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів /частина перша/.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк /частина друга/.
Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідачу нараховано адміністративно - господарські санкції у сумі 27829,17 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1219,10 грн.
Згідно з частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування /частина четверта статті 217 Господарського кодексу України/.
Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.
Частиною третьою статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 "Про затвердження форми звітності N3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, /у редакції чинній з 07 лютого 2017 року/ форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.
За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що вживав заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема вчасно інформував державну службу зайнятості про відкриті вакансії.
Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається про отримання центром зайнятості звітів за формою №3-ПН у 2017 та 2018 роках.
Так, згідно із листами Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 04.06.2019 № 987/16/50/2-19 та № 988/16/50/2-19 протягом 2017 року та 2018 року АТ "Вепр" не надавало до Кременчуцького МРЦЗ звіти за ф. № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю /а.с. 37-38/.
На запит суду від 09 вересня 2019 року щодо надання інформації чи було направлено Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості на адресу Акціонерного товариства "Вепр" (ЄДРПОУ 03118216) осіб з інвалідністю для працевлаштування протягом 2018 року на підставі звіту форми №3-ПН від 02 квітня 2014 року та чи були факти відмови у працевлаштуванні таких осіб, Кременчуцький МРЦЗ листом від 19.09.2019 № 1447/16/80/2-19 повідомив, що АТ "Вепр" у 2014 році був наданий звіт ф. №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за посадою "Охоронник", цього ж дня було видане направлення на працевлаштування особі з інвалідністю гр. ОСОБА_3 , який був працевлаштований на заявлену вакансію. Протягом 2018 року особи з інвалідністю на АТ "Вепр" не направлялися, оскільки підприємство не інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для такої категорії осіб /а.с. 87/.
При цьому, згідно із листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 30.09.2019 заявлена вакансія АТ "Вепр" від 02.04.2014 була закрита 09.04.2014, у зв'язку із працевлаштуванням особи з інвалідністю.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що особа з інвалідністю ОСОБА_3 працював у АТ "Вепр" у 2018 році.
Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 , який указаний у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ) є особою з інвалідністю.
Таким чином відповідач не виконав свій обов'язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року та обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що у 2018 році він вживав будь-яких заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та те, що в даний період в останнього був працевлаштований інвалід.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 12 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 667,9 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 55658 грн.
Відтак, за 1 робоче місце призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 16.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 27829,17 грн.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було нараховано пеню у сумі 1219,10 грн.
Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.
За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 13937406) до Акціонерного товариства "Вепр" (вул. Київська, 64, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 03118216) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Вепр" (вул. Київська, 64, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 03118216) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 13937406) на р/р НОМЕР_1 , філія ПОУ АТ "Ощадбанк" , МФО 331467 адміністративно-господарські санкції у розмірі 27829,17 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 17 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1219,10 грн (одна тисяча двісті дев'ятнадцять гривень 10 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Суддя А.Б. Головко