Житомирський апеляційний суд
Справа №278/417/19 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.
Категорія 30 Доповідач Коломієць О. С.
07 жовтня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання: Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/417/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року, яке ухвалене суддею Грубіяном Є.О.в місті Житомирі
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з них в солідарному порядку 31358 грн. матеріальної шкоди, 75000,00 грн. моральної шкоди та витрат на оплату правової допомоги.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 березня 2015 року відповідачі незаконно проникли на територію його домоволодіння АДРЕСА_1 , звідки викрали рухоме майно на загальну суму 31358 грн. Також відповідачами, з метою викрадення речей, були пошкоджені вхідні і внутрішні двері в приміщеннях будинку на загальну суму 1500 грн., пошкоджено вісім висячих та два врізних замка загальною вартістю 942 грн. Крім того, ремонтні роботи по відновленню стану пошкоджених будівель оцінює в розмірі 1000 грн. Також внаслідок злочинних дій відповідачів, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у значному погіршенні фізичного стану здоров'я через викрадення та пошкодження майна, у зв'язку з чим змушений був лікуватися, порушено звичайний спосіб життя та оцінюється позивачем у розмірі - 75000,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 поніс витрати на оренду автомобіля для перевезення викрадених речей в розмірі 350 грн. та 4000,00 грн. на оплату правової допомоги.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь 4000,00 грн. моральної шкоди, а також 1344,70 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Житомирського районного суду від 22.04.2019 р. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог щодо відшкодування майнової шкоди не звернув уваги на те, що матеріали кримінального провадження містять довідки, видані ФОП ОСОБА_4 , про вартість майна, яке було у нього викрадено відповідачами та витяги з інтернет-сайтів об'яв, щодо вартості аналогічного майна, та визнання відповідачами під час розгляду кримінальної справи факту перевезення речей та пошкодження замків, дверей будинку. А тому висновки суду про відсутність належних доказів про розмір матеріального збитку є помилковим. Крім того, надаючи правову оцінку доказам по справі, районний суд не повністю врахував ступінь моральних страждань позивача, які він отримав внаслідок викрадення та пошкодження майна, а тому прийняв необґрунтоване рішення в частині розміру моральної шкоди.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.
В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначили, що повністю відшкодували позивачу шкоду, сплативши під час розгляду кримінальної справи на його користь 5500 грн., про що свідчать написані ОСОБА_5 розписки та зміст вироку районного суду від 21.11.2017 р.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди та частково задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення вимог норм процесуального право не надав жодних доказів про оцінку неповернутого майна, вартість якого останній просить стягнути в якості майнової шкоди та доказів понесених витрат на правничу допомогу. Визнаючи розмір моральної шкоди суд виходив з фактичних обставин справи, взявши до уваги причинно-наслідковий зв'язок між злочинними діями відповідачів та завданими позивачеві душевними стражданнями, характер вчиненого відповідачами злочину, з урахуванням вимог розумності та справедливості, дійшов висновку, що достатнім є розмір моральної шкоди в сумі 4000 грн.
Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо виходячи з наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 03 березня 2015 року близько 12 години ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_2 , через незачинену хвіртку, пройшли на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , звідки шляхом вільного доступу викрали майно невстановленої вартості, а саме: чавунну ванну вагою близько 100 кг та частину кузова автомобіля марки «ВАЗ», вагою близько 50 кг, яке належить ОСОБА_1 .
Також, у цей же день та час ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , шляхом вибиття ногами дверей проникли всередину гаражного приміщення, яке знаходиться за вищевказаною адресою та належить ОСОБА_1 , звідки таємно викрали майно невстановленої вартості, а саме: швелери довжиною 1,5 м в кількості 4 шт., металеві форми для виготовлення шлакоблоків бувші у використанні в кількості 4 шт.
Продовжуючи свої злочинні дії, цього ж дня ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 за допомогою металевого лома зламали навісний замок вхідних дверей до гаражного приміщення, яке належить ОСОБА_1 , і таким чином незаконно проникли всередину гаража, звідки таємно викрали електричний насос марки «Універсал» модель «БВ-016-40-У5-1Н» вартістю 406 грн., а також майно невстановленої вартості, а саме: бувші у використанні чавунні батареї в кількості 56 секцій, алюмінієві батареї в кількості 11 секцій, ручний водяний насос марки «НКТ 4-2», регістри опалення в кількості 2 шт., пічку-буржуйку, двигун марки «Д-300», електростартер від автомобіля марки «ВАЗ», невстановленої марки.
Окрім цього, в цей же день та час ОСОБА_3 з ОСОБА_2 за допомогою металевого лома віджали вхідні двері будинку ОСОБА_1 і таким чином незаконно проникли в його середину, звідки таємно викрали бетономішалку вартістю 779 грн. 70 коп., а також майно невстановленої вартості, а саме: вісім упаковок керамічної плитки на загальну площу 20 кв.м., саморобний котел опалення, один рулон утеплювача марки «Ozpor», металопластикову водопровідну трубу довжиною 30 м, лебідку ручну, металопластикові двері.
У подальшому, в цей же день та час, ОСОБА_3 з ОСОБА_2 перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_1 , повторно таємно викрали холодильник марки «ZANUSSI» модель «ZRB 29 NC», вартістю 4409 грн. 30 коп., а також майно невстановленої вартості: металеві двері та двигун потужністю 1 к.с.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21.11.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також частково було задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 5500 гривень моральної шкоди. В решті вимог цивільного позову відмовлено. Речові докази, а саме: бетономішалку, холодильник «Zanussi», водяний насос «Універсал», металеві одностворчасті двері, електричний двигун, котел опалення, керамічну плитку, ручну лебідку, один рулон утеплювача, батареї опалення, металопластикову водопровідну трубу, ручний водяний насос, які передані на відповідальне зберігання потерпілому - повернуто ОСОБА_1 (а.с.19-22).
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.01.2019 року, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21.11.2017 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано та призначено його новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с.13-18).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлена протиправність дій відповідачів та їх вина у викрадені та пошкодженні майна, а також причинний зв'язок між наявною шкодою і протиправними діяннями заподіювачів. Також даним вироком та ухвалою суду встановлено перелік викраденого, пошкодженого та повернутого майна позивачу, а також встановлено, що обвинувачені повернули потерпілому 4500 грн. (по 2250 грн. кожний) на відшкодування шкоди.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової та моральної шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
За змістом статей 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в заподіянні.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід зазначити, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанцій, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача майнової шкоди через недоведеність їх розміру.
Зі змісту позовної заяви, апеляційної скарги та пояснень наданих позивачем та його представником під час розгляду справи слідує, що ОСОБА_1 просить відшкодувати шкоду за викрадене, пошкоджене майно та на відновлений ремонт будинку на загальну суму34800,00 грн., що підтверджується довідками, виданими ФОП ОСОБА_4 , про вартість майна та витягами з інтернет-сайтів об'яв (а.с.28-57 том 3 кримінальної справи № 278/1417/15-к; а.с.92-97 цивільної справи № 278/417/19).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказані довідки та витяги з інтернет-сайтів не є належними та допустимим доказом (в силу положень ст.ст.77,78 ЦПК України) на підтвердженням розміру заподіяної шкоди з наступних підстав.
Так дані довідки та витяги з інтернет-сайтів не містять ідентифікуючих ознак, технічних характеристик вказаного майна, які б давали можливість достовірно стверджувати та встановити, що зазначена в довідках та витягах вартість майна, відповідає саме вартості того майна, яке було викрадено та пошкоджено у позивача. Крім того, перелік зазначеного позивачем у позовні заяві майна також не містить ідентифікуючих ознак та технічних характеристик. А з урахуванням вимог процесуального законодавства рішення суду не може гуртуватися на припущеннях.
Крім того, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердженням вартості ремонтних робіт необхідних для відновлення стану пошкодженого будинку. Також під час апеляційного розгляду справи відповідачі заперечували вартість витрат, понесених позивачем на оренду автомобіля для перевезення викрадених речей в розмірі 350 грн.
Також під час розгляду справи позивач та його представник не скористалися своїм правом та не заявляли клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для визначення вартості викраденого та пошкодженого майна.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів для підтвердження розміру завданої шкоди, а для визначення розміру необхідні спеціальні знання та призначення судової будівельно-технічної експертизи, клопотання про проведення якої позивач не заявляв, а відтак висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування майнової шкоди є вірним та обґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром присудженої моральної шкоди виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування і враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив з факту викрадення та пошкодження майна відповідачами, взявши до уваги причинно-наслідковий зв'язок між злочинними діями відповідачів та завданими позивачеві душевними стражданнями, характер вчиненого відповідачами злочину, вимоги розумності та справедливості, а тому вважав, що достатнім є розмір моральної шкоди в сумі 4000 грн.
Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не звернув уваги та не дав оцінку стану здоров'я позивача, яке погіршилось в результаті вчиненого відповідачами злочину. Так внаслідок стресу та морального напруження через вчинений відповідачами злочин та пошкодження майна, у позивача суттєво погіршився зір. Так лікарями військового госпіталю А-1065, 22 квітня 2015 року поставлено діагноз про погіршення зору на 15%, а вже в травні 2015 року позивач повністю втратив зір. Крім того, після вчинення відповідачами злочину, лікарями центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» та центрального військово клінічного санаторію «Хмільник» у позивача діагностовано серцево-судинні захворювання. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на досить тривалий термін розгляду кримінальної справи та не вирішення цивільного позову.
Зважаючи, що моральні та фізичні страждання ОСОБА_1 , яких останній зазнав у зв'язку із вчинення злочину щодо власності, в результаті якого було викрадено та пошкоджено належне позивачу майно, враховуючи характер та обсяг цих страждань, стан здоров'я позивача, порушення звичайного життєвого укладу, нормальних життєвих зав'язків, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів визначає розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.
Також колегія суддів не погоджується з висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу виходячи з наступного.
За змістом ст. 133 ЦПК України склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі та окремо регулюється відповідним нормативно правовим актом.
На підтвердження цих обставин суду слід надавати договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Відмовляючи у задоволенні даних вимог суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем під час розгляду кримінальної справи були надані належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, а саме : акт виконаних робіт по наданню правової допомоги потерпілому у кримінальній справі ОСОБА_1 , який складений адвокатом Богданович В.В. та дві квитанції до приходного касового ордеру № 3 від 23.02.2017 р. та № 20 від 25.04.2017р. на загальну суму 7450 грн. (а.с.156-158 том.2 кримінальної справи № 278/1417/15-к). Зі змісту акту виконаних робіт слідує, що за складання цивільного позову, заяви про збільшення позовних вимог та вивчення матеріалів кримінальної справи, отримання копій документів та фотографій, адвокатом було витрачено разом коштів на суму 1300 грн. Разом з тим, оскільки вимоги позивача в частині майнової шкоди не знайшли свого підтвердження, а вимоги в частині моральної шкоди задоволені частково, лише на 13,33%, з відповідачів підтягають стягненню 173,29 грн. (1300 грн. х 13,33%) витрат на правничу допомогу.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати в сумі 1517 грн. 99 коп., тобто по 759 грн. з кожного, які складаються із суми судового збору в розмірі 1344,70 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 173,29 грн. У зв'язку чим, рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, збільшивши розмір такої шкоди з 4000 грн. до 10000 грн., у зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну злочином в розмірі 10 000 грн.»
Рішення в частині розподілу судових витрат змінити, збільшивши їх розмір з 1344,70 грн., тобто по 672,35 грн. з кожного, до 1517,99 грн., тобто по 759 грн. кожного.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.
Головуючий: Судді: